Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
фінансове.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.28 Mб
Скачать

24. Загальна характеристика акцизного податку.

Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диференційованими по окремих групах товарів ставками.

Акцизний збір був введений на Україні в 1992 році. Його введення переслідувало мету збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів непершої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

На відміну від податку на додану вартість, акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи і послуги. Об’єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, в той час як ПДВ нараховується тільки на її частину - додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, в той час як ПДВ стягується за універсальною ставкою. Акцизний збір менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є досить незначним. З цієї ж причини і його фіскальне значення набагато нижче, ніж у ПДВ. Однак, він має великий вплив на структуру споживання. Адже нерівномірне і досить значне підвищення цін при стягненні акцизного збору зменшує обсяг споживання в кількісному виразі. Цю властивість держава використовує, зокрема, для обмеження споживання алкогольних і тютюнових виробів. Акцизний збір сплачується лише один раз, в той час як ПДВ - на всіх етапах руху товарів. З точки зору соціальної справедливості акцизний збір має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом’якшує регресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення.

25. Поняття, структура та особливості фінансово-правових норм

Фінансово-правова норма – встановлені державою загальнообов'язкові приписи компетентних державних органів з приводу утворення, розподілу і використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, які виражені в категоричній формі і забезпечені примусовою силою держави.

Гіпотеза в фінансово-правовій нормі завжди виражена конкретно.

Диспозиція в фінансово-правовій нормі завжди виражена в безумовно вираженій формі.

Санкція – містить вказівки на невигідні для її порушення наслідки і може бути як в добровільному так і примусовому порядку і може виражатися в застосуванні заходів як фінансових так і адміністративних, кримінальних чи дисциплінарних.

Відносини, що виникають в процесі мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів державою та її органами регулюються фінансово-правовими нормами.

Загальні ознаки фінансово-правових норм:

  • регулюють групу кількісно невизначених суспільних відносин.

  • адресовані колу не персоніфікованих суб'єктів.

  • мають характер нормативів, приписів або вимог з боку держави.

  • мають імперативний характер.

Специфічні ознаки:

  • регулюють відносини, що виникають в процесі мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів.

  • вміщують вимоги, виражені в категоричній формі.

  • санкція фінансово-правової норми завжди носить точно визначений каральній фінансовий характер.