36. Ринок досконалої конкуренції

Для досконало конкурентної фірми, вводяться три специфічних припущення, що стосуються витрат:

1. Усі фірми мають доступ до однакової технології і знають, де їм варто купувати необхідні види ресурсів (витрат) за однаковими цінами. Ці умови зв'язані з однорідністю продукції, що випускається, і рівним доступом до інформації, якою користуються усі фірми. У результаті криві довгострокових і короткострокових витрат ідентичні у всіх фірм.

2. Резерви економії, обумовлені збільшенням масштабів виробництва, вичерпуються при досить малих обсягах випуску продукції в порівнянні з тим же обсягом попиту, що пропонується ринком при можливому рівні цін. Тому ринок створює простір для багатьох фірм , які здійснюють виробництво з мінімальними довгостроковими витратами. Без такого припущення неможливе ринкове співіснування великої кількості дрібних фірм, кожна з яких займає невелику частину ринку, в порівнянні з розмірами ринку.

3. Всі витрати можна компенсувати. Фірми, що залишають ринок, можуть покрити усі свої імпліцитні та постійні витрати шляхом продажу власних підприємств і устаткування іншим фірмам. Це припущення – частина умови, що забезпечує вільний вхід і вихід на ринок.

37. Монополія + 38, Олігополія

Розвиток монополістичного (корпоративного) капіталізму видозмінює галузеву структуру господарства і структуру ринків загалом. На зміну вільній (чистій) конкуренції приходить її антипод — абсолютна (чиста) монополія. Разом з тим формуються проміжні моделі ринків — олігополія і монополістична конкуренція (детальний аналіз цих ринкових структур наведено у працях Е. Чемберліна "Теорія монополістичної конкуренції" і Дж. Робінсон "Економічна теорія недосконалої конкуренції"). Основні характеристики ринкових структур наведені у табл. 7 (підрозд. 2.2).

Ці моделі ринкових структур є ідеальними; в реальному економічному житті вони швидше зустрічаються як винятки, а не як правило (передусім це стосується абсолютної монополії та конкуренції). Прикладом ринку чистої конкуренції дещо умовно можна вважати сільське господарство, монополістичної конкуренції — роздрібну торгівлю, олігополії — автомобільну, електротехнічну промисловість, чистої монополії — місцеві підприємства комунального господарства.

Характерною ознакою сучасного періоду є домінування у країнах з розвиненою економікою олігополій — панування у більшості галузей невеликої кількості найбільших підприємств. У політеконо-мічному аспекті олігополістична структура ринку розглядається як створення умов, за яких ліквідуються всі суперечливі ознаки монополії та додаються анархічні наслідки вільної конкуренції, поєднуються переваги великого виробництва з конкурентною поведінкою компаній.

39. Ринок монополістичної конкуренції

Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднання монопольно-регулюючих та конкурентних сил на тих чи інших ринках. Засобами державного впливу є законодавство про правила створення, функціонування та припинення діяльності підприємтсв і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.

Антимонопольне законодавство визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він має змогу самостійно або разом з іншими обмежувати тут конкуренцію. У всіх країнах контроль за виконанням антимонопольних законів здійснюють спеціальні державні антитрестівські органи. До їх компетенції входять: визначення монопольного становища на ринку; здійснення контролю за дотриманням антимонопольних вимог при створенні, реорганізації чи ліквідації монопольних утворень; прийняття рішення і розпоряджень про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового стану.

41. Сутність суспільного продукту

Існує 2 типи відтворення: просте і розширене.

Просте відтворення означає, що процес виробництва відновлюється у незмінних масштабах.

При розширеному суспільному відтворенні зростає обсяг суспільного продукту, збільшується кількісно та вдосконалюються якісно фактори виробництва.

У певні періоди людської історії зустрічався третій тип відтворення – звужене відтворення, коли обсяг виробництва скорочувався протягом тривалого періоду. Однак для нашої цивілізації та ринкової системи господарювання більш характерним є розширене відтворення.

Вихідним пунктом процесу відтворення є суспільне виробництво, де створюються матеріальні блага та надаються послуги. Результатом суспільного виробництва виступає суспільний продукт.

Суспільний продукт – це сукупність благ виготовлених у виробництві, протягом певного періоду (наприклад року).

Іншим результатом суспільного виробництва є національне багатство.

Існує 2 методологічні підходи до класифікації складових суспільного виробництва, визначення продуктивного характеру праці та оцінки конкретних результатів виробництва.

1. Марксистський підхід – грунтується на Марксовому варіанті трудової теорії вартості, продуктивною визначає працю по виробництву речових благ та послуг виробничого характеру, основним показником суспільного продукту вважає валовий суспільний продукт.

Валовий суспільний продукт – є загальним результатом виробництва, який за вартістю складається із затрат засобів виробництва (с), затрат робочої сили у формі заробітної плати, або необхідного продукту (v) , а також суспільного прибутку або додаткового продукту (m).

2. Неокласичний підхід – грунтується на методології неокласичної школи, продуктивною вважає будь-яку працю по виготовленню товарів і наданню послуг, яка приносить дохід. Основним показником результатів виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП).