32. Земельна рента

Земе́льна ре́нта — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента — нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва.

Розрізняють такі форми земельної ренти:

диференційна рента І-го роду — диференціація земель за їх якістю;

диференційна рента ІІ-го роду виникає при послідовних вкладеннях капіталу та праці в одну і ту ж ділянку землі;

абсолютна рента утримується власником землі з орендарів незалежно від родючості земель і їх місцезнаходження;монопольна рента виступає у вигляді додаткового доходу, який утворюється внаслідок перевищення ціни товару над його вартістю, коли даний товар вироблений у сприятливих умовах, що дають можливість виробляти рідкісні види продукції й за рахунок цього встановлюють на них монопольно високі ціни.

Абсолютна земельна рента — форма земельної ренти, яку сплачують власникові за ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташування. Економічна форма реалізації монополії приватної власності на землю. Її джерело — надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції і суспільною ціною виробництва), а умова виникнення — значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві. Сплачується земельним орендарем за рахунок його прибутку (якщо інше не передбачено законодавством) земельному власнику за будь-яку землю.

Монопольна рента виступає у вигляді додаткового доходу, який утворюється внаслідок перевищення ціни товару над його вартістю, коли даний товар вироблений у сприятливих умовах, що дають можливість виробляти рідкісні види продукції й за рахунок цього встановлюють на них монопольно високі ціни

 

33. Ціна землі

Ціна землі — це одержана від продажу сума грошей, яка, будучи покладена в банк, приносила б власнику земельної ділянки у вигляді процента дохід не менший, ніж отримувана з цієї землі рента. Отже, ціна землі — це капіталізована земельна рента. Вона прямо пропорційна розміру ренти й обернено пропорційна нормі банківського процента.

Розраховується ціна землі за такою формулою:

де R — рента; S — норма позичкового процента.

Відсутність в Україні достатнього економічного інтересу у сільськогосподарських товаровиробників і дійового господарського механізму використання земель спричинили кризову ситуацію у сільському господарстві і, зрештою, призвели до фактичного відчуження селянина від землі. Це зумовило необхідність здійснення земельної реформи, об'єктом якої з 15 березня 1991 р. оголошено всі землі України.

35. Ринкова економіка

Економіка ринкова — економічна система, що базується на індивідуальних формах приватної власності, вільній грі ринкових сил (вільній конкуренції, вільному ціноутворенню, стихійному переливу капіталу тощо). Термін Е р. ввів у науковий обіг всесвітньо відомий англійський економіст А. Сміт. Він вважав, що розвиток капіталізму повинен здійснюватись у відповідності з принципом laissez-faire, що у перекладі з французької означає „ надати подіям природного ходу". Природною рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивідуума досягти своїх економічних інтересів. Головними рисами людини він вважав самолюбство. Дбаючи про свої інтереси, така економічно вільна людина поліпшує свій добробут і збагачує суспільство. Суперечність між індивідуумом і суспільством відсутня. Розуміючи, що за умов свободи господарської діяльності і свободи торгівлі окремі індивіди можуть домовлятися про спільне підвищення цін або окремий суб'єкт господарювання буде прагнути до безмежного привласнення прибутку, А. Сміт вважав, що інтереси таких індивідів приводить до певно: гармонії конкуренція — регулятор особистого егоїзму, економічної рівноваги. Конкуренція вирівнює попит і пропозицію, відновлює пропорційність і т. ін. , тобто здійснюється саморегуляція економіки. У ринковій економіці державі належить другорядна роль: вона повинна виконувати лише ті функції, які окремій людині не під силу або економічно неефективні. До таких функцій належать: організація громадського порядку, державної поштової служби, введення обов'язкового шкільного навчання, забезпечення національної оборони, емісія крупних банкнот, будівництво, утримання у робочому стані деяких громадських споруд (доріг, мостів).