21. Функції грошей

Функції грошей

Гроші в тих чи інших ситуаціях при укладанні тих чи інших угод виконують певні функції:

міри вартості;

засобу обігу;

засобу платежу;

засобу нагромадження;

світових грошей.

Міра вартості. За допомогою грошей визначається вартість тих чи інших товарів та послуг. Гроші в цьому випадку виступають своєрідним масштабом для зіставлення. Цю функ- - цію гроші виконують при визначенні ціни на той чи інший товар.

Засіб обігу. Цю функцію гроші виконують у процесі обміну, руху товарів від виробника до споживача. Безпосередньо ця функція виконується грошима під час придбання нами будь- яких товарів та послуг.

Засіб нагромадження. Накопичення грошей на рахунку з метою придбання товарів та послуг в майбутньому.

Засіб платежу. Цю функцію гроші виконують у випадках плати за використані ресурси коли виникає борг. Заробітна плата, рента, оплата кредиту, комунальних послуг є прикла-дами виконання грошима функції платежу.

Світові гроші - цю функцію гроші виконують під час економічних взаємовідносин між державами, а саме в ситуації надання грошей в кредит, розрахунків по боргах, платежів 3S товари і послуги.

22. Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг є складовою частиною платіжного обігу. Грошовий обіг, що включає обіг готівки є складовою частиною грошового обігу.

Рух грошової одиниці в безготівковому обігу відбивається у виді записів по рахунках у банку. У подібній ситуації рух готівки заміщається кредитними операціями, виконуваними при участі банку, по рахунках учасників відповідних операцій. Поняття «грошовий обіг» можна віднести тільки до частини грошового обігу, а саме – до готівково-грошового обігу.

Під грошово-платіжним обігом розуміється частина грошового обігу, де гроші функціонують як засіб платежу незалежно від того, безготівковий це чи обіг наявний.

Емісія грошей - випуск у звертання грошових знаків у всіх формах.. Збільшення грошової маси в звертанні необхідно, якщо ростуть обсяги виробництва і реалізації товарів і послуг. Якщо ж пропозиція грошей перевищує попит на них, то це приводить до росту цін, тобто до інфляції.

Переміняючи форму вартості (Т-Д, Д-Т), гроші знаходяться в постійному русі між трьома суб'єктами: фізичною особою, що хазяюють суб'єктами й органами державної влади. Рух грошей при виконанні ними своїх функцій у наявній і безготівковій формах являє собою грошовий обіг.

Суспільний поділ праці і розвиток товарного виробництва є об'єктивною основою грошового обігу. Утворення загальнонаціональних і світових ринків дало новий поштовх подальшому розширенню грошового обігу. Гроші обслуговують обмін сукупного суспільного продукту, у тому числі кругообіг капіталу, звертання товару і надання послуг, рух позичкового капіталу і доходів різних соціальних груп.

Грошовий обіг здійснюється в двох формах: наявної і безготівковий.

Готівково-грошове звертання – рух готівки в сфері звертання і виконання ними двох функцій (засобу платежу і засобу звертання). Готівка використовуються: для кругообігу товарів і послуг; для розрахунків не зв'язаних безпосередньо з рухом товарів і послуг, а саме: розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, посібників, пенсій і т.д.

Готівково-грошовий обіг включає рух усієї готівково-грошової маси за визначений період між населенням і юридичними особами, між населенням і державними органами, між юридичними особами і державними органами.

Готівково-грошове звертання здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, банківських векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівки здійснює ЦБ. Безготівкове звертання – рух вартості без участі готівки: переміщення коштів по рахунках кредитних установ, залік взаємних вимог.

Безготівкове звертання здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток і інших кредитних інструментів.

Безготівковий грошовий обіг охоплює розрахунки між: підприємствами, установами, організаціями різних форм власності, мають рахунок в кредитних установах; юридичними особами і кредитними установами по одержанню і поверненню кредиту; юридичними особами і населенням по виплатах зарплати, доходів по цінних паперах; фізичними і юридичними особами зі скарбницею держави по оплаті податків, зборів і ін. обов'язкових платежів.

23. Інфляція. Причини інфляції та наслідки

Інфляція – кризовий стан грошової системи, обумовлений диспропорційністю розвитку супільного виробництва, яке проявляється перш за все в загальному і нерівномірному зрозтанні цін на товари і порслуги, що веде до перерозподілу нац доходу впользу певних соціальних груп. Форми виявлення:

1.Нерівномірне зростання цін на товари і послуги, що призводить до знецінення грошей, зниженню їх купівельної спроможності.

2.Знимження курсу нац грошової одиниці по відношенню до іноземної.

3.Збільшення ціни золота, вираженої у нац грошовій одиниці.

Зовнішні причини:

Зростання цін на світовому ринку на паливо і благородні метали, несприятлива коньюктура на зерновому ринку в умовах значного імпорту зернових.

Внутрішні причини: деформація народної господарської структури, дефіцит бюджету, емісія і збільшення швидкості обігу гошей.

Типи інфляцій:

1.”інфляція покупців” – надмірний попит призводить до злету цін.

2.”Інфляція продавців”. У цьому випадку механізм інфляції починає розкручуватися в силу того, що зростають іздержки. Інфляція попиту продовжується до тих пір поки існують надмірні загальні витрати, а інфляція іздержок сама себе обмежує.

Види інфляції:

1.Повзункова, для якої характерні відносно невисокі темпи зросту цін, приблизно до 10.

2.Галопуюча на відміну від повзункової стає аввжко керованою.

3.Гіперінфляція – щорічний темп приросту цін більше 100%. Особливістю гіперінфляції є те, що вона є практично некерованою.

25. Сутність Капіталу. Кругообіг капіталу.

Капіта́л — за визначенням класичної економіки один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від іншого фактора виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Нагромадження капіталу — перетворення додаткової вартості у капітал. Для капіталізму характерне розширене відтворення, при якому частина додаткової вартості спрямовується у фонд нагромадження, а інша — споживається як дохід. Перетворення додаткової вартості у капітал здійснюється при наявності на ринку додаткових засобів виробництва, додаткової робочої сили і додаткових засобів, необхідних для її залучення.

Капітал постійно знаходиться в русі. Рух капіталу послідовно проходить через наступні стадії –

Г – Т – Р.С. (З.В.) - ...В... – Т’ – Г’

Рух капіталу від авансування його в грош. формі до повернення його з приросту також в грош. формі є кругооборотом капіталу.

Постійно поновлюваний процес кругообороту капіталу є оборотом капіталу. Однак кругооборот є також одним виробн. циклом – це час, за який виготовляється та реалізується продукція підприємства. Для забезпечення безперебійності обороту капіталу необхідно, щоб він знах. у всіх формах і на всіх стадіях свого руху.

Різні частини капіталу мають особливості кругообороту та обороту.

Капітал, що інвестований в придбання обладнання, машин, інструментів тобто ЗП, служить в декількох кругооборотах. Ця частина капіталу має назву основного капіталу чи основних фондів.

Осн. капітал поступово по частинам переносить свою вартість на вартість готової продукції. Ця частина дор. вартості зношення осн. капіталу за даний період. В сучасних умовах розмір зношеності капіталу наз. амортизацією капіталу. Норма амортизації – це відношення маси амортизації до основного капіталу, виражена в % (А’= *100%)

Ставка або норма амортизації залежить від строку служби осн. капіталу, а строк служб –від фізичного та морального зношення осн.к.

Фізичне зношення – це втрата вартості осн. капіталу через використання його та дії природних чинників

Моральне зношення – це втрата вартості осн. капіталу через появу більш конкурентно спроможного аналогічного обладнання.

Амортизація збільшується під дією морального зношення капіталу. В сучасних економіках використовується так звана політика прискореної амортизації, щоб запобігти моральному зношенню осн. капіталу.

Друга частина капіталу, яка авансується на придбання сировини, матеріалів та на оплату праці робітників наз. оборотнім капіталом. Оборотній капітал відшкодовується за 1 виробн. цикл, тобто за 1 кругооборот. Відповідно до технології час 1 кругообороту буде різним для різних видів діяльності. Відповідно за рік об. капітал робить декілька кругооборотів. К-сть кругооборотів за рік є швидкістю об. капіталу. Весь приріст доходу понад витрати, отримані за рік, є масою прибутку.

А’*Косн.+n*Kоб.+p=ω – вартість товару.

А’ – норма амортизації

n – к-сть оборотів

p – прибуток за рік (pріч= n*m), m – додаткова вартість за 1 кругооборот.

Основний капітал - Обладнання (З.П.) – С, постійний

Оборотний – Сировина (П.П.), - С, постійний.робоча сила – V, перемінний.Прибуток та норма прибутку буде залежати від структури капіталу, поділу його на осн. та оборотний в певних пропорціях, а також від швидкості обороту капіталу. Чим більша частка об. капіталу в авансованому капіталі, і чим вища норма прибутку за інших одинакових умов.