6. Предмет і об’єкт політекономії. Методи економічного дослідження. Функції політекономії.

Предмет політекономії - економічні відносини, що виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживанню товарів, виготовлених протягом певного періоду.

Період = 1 рік.

Об’єкт політекономії – процес відтворення.

Методи-це набір інструментів, прийомів за допомогою яких здійсняється пізнавальний процес.

Усі методи, що використовує політекономія можно розділити умовно:

1) методи, що базуються на знанні про дію законів діалектики:

1 закон: єдність та боротьба протилежностей. Цей закон розкриває механізм існування будь-чого.

2 закон: переходу кількісних в якісні. Розкриває механізм розвитку.

3 закон: заперечення-заперечення! Вказує на напрямок спадковість розвитку.

2) загально-наукові методи пізнання:

Метод наукового абстрагування. В процесі дослідження відбирається щось суттєве і досліджується, всі інші чинники вважаються не суттєвими і беруться, як постійні.

3) Метод аналізу та синтезу.

Аналіз- (розчленування) це явище, яке під час дослідження, розділяється на окремі складові, кожна з яких досліджується окремо.

Синтез- це об’єднання, узагальнення, явище при дослідженні.

Ці методи можна використовувати окремо чи разом.

4) Метод індукції та дедукції:

Дедукція- логічне сходження від загального до одиничного.

Індукція- логічне сходження від одиничного до загального.

5) Метод єдності історичного та логічного.

Будь-що в економ. житті має свою причину та логіку розвитку і будь-яке висловлення, логічне твердження, висловлена закономірність є дійсною, якщо вона підтверджується реальними факторами.

6)Специфічні методи, що використовуються економічними науками:

1.метод статистичний;

2. метод математичного та економічного аналізу;

3.метод модулювання( графіки, функції, таблиці);

4.метод порівняльного аналізу;

5.метод економічного експерименту.

Функції політекономії :

1)пізнавальну функцію – нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знаннями об’єктивних законів економічного розвитку суспільства

2) методологічну. Політекономія є методологічною основою всіх економічних наук. Це свого роду економічна філософія.

3) практичну. політекономія – теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На основі її законів та теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні цілі, економічну стратегію і практику.

4) прогностична – п ек спроможна дати приблизний ек прогноз розвитку країни чи підприемства на певний період

5) ідеологічну. Політекономія формує погляди, суспільні ідеї, суспільну свідомість. Є вихідною основою формування економічного і політичного мислення.

7. Відтворення : сутність і типи + 8. Єдність 4х фаз відтворення

Відтворення – постійний не природний процес виробництва благ з метою задоволення потреб, який умовно можно поділити на 4 фази:

1. Виробництво

2. Розподіл

3. Обмін

4. Споживання

Розподіл розглядають в двох аспектах:

1)розподіл ресурсів між учасниками виробництва.

2)Розподіл результатів виробництва між учасниками виробництва може здійснюватись в натуральній та грошовій формі.

9. Фактори виробництва

В економічній теорії домінують 2 класи факторів вир-ва:

1.за ф-єю факторів вир-ва створення продукту

2.за роллю факторів вир-ва в отриманні доходу.

Чинники виробництва:

Суспільне виробництво є взаємодією 3 основних чинників

- робочої сили

- засобів виробництва

- землі

У ринковій економіці додається четвертий чинник: підприємницький талант.

Робоча сила - це сукупність фіз і розумових здібностей людини, його здібність до праці.

Праця є інтелектуальною і фіз діяльність, направлену на виготовлення матеріальних благ і послуг.Праця, як фактор вир-ва хар.:віком, статтю, освітою, рівнем кваліфікації, досвідом роботи.

Засіб виробництва – це створені в процесі виробництва всі види засобів і предметів праці.

Засіб праці – це інструменти, устаткування, за допомогою якого людина впливає на предмет праці.

Предмет праці – це матеріали, які підлягають обробці. Їх два види:

- безпосередньо виділені з природи

- які пройшли певну обробку і стали сировиною

Засоби і предмети праці разом складають засоби виробництва. Їх звичайно називають капіталом. Накопичення засобів виробництва наз інвестуванням, а засоби виробництва опред як інвестиційні ресурси або товари.

Земля і природні ресурси – це дар природи, земля поставляє все необхідне, все, що визначається як природні ресурси.

Підприємницькі здібності - це особливий вид людського капіталу, направлений на координацію і комбінування всіх інших чинників виробництва з метою створення матеріальних благ і послуг. Це челов або суб'єкт, чинник виробництва, що має достатню рідкість.

Нарешті, виділяють ще 2 чинники:

Інформаційний – інформація, без якої з'єднати решту чинників виробництва або не реально або не можливо.

Економічний – людству не байдуже як скомбіновані чинники і якою ціною.

Виробництво – це немеханічне об'єднання чинників виробництва, а складна система взаємозв'язків. При цьому число взаємозв'язків постійно збільшується. Провідними елементами в будь-якому з чинників явл енергія і інформація.

Продукція – це результат виробництва у вигляді продукту, готового для споживання. Всі продукти ділять на проміжні і кінцеві. Кінцеві іспольз в т наз кінцевому споживанні, а проміжні підлягають подальшій обробці.

10. Обмеженність виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей

Обмеженність рес-сів ставить перед людьми проблему альт. вибору. При альт. виборі викор. рес-су необхідно розробити критерії,які б дозволили зробити цей вибір більш альтернативним.

На рівні фірми, крітерієм максим. прибутку, або мін. збитків.воно визначається за правилом:граничні витрати мають дорівнювати граничному доходу .На макро рівні такого єдиного критерія не існує.Критерії розподілу ресурсів на макро рівні будуть висуватися відповідно до критеріїв економ. розвитку.Це може бути:

-забеспеч. економ. зрост.(зрост ВВП)

-зровт. Добробуту населення

-структурне перетворення економіки країни.

Одніїю із моделей,що ілюструє всі можливі альт. варіанти розподілу рес. Є бюджетна лінія, а на рівні фірми-крива виробничих можливостей.

Бюдж. лінія показує всі можливі альт. варіанти розподілу обмеженного бюдж. на придбання комбінації із 2х благ.

Будь-яка точка на бюдж. лініїє можливою комбінацією 2х благ,що може придбати споживач.Будь-яка точка зліва від бюдж. лінії є можливою комбінацією набору благ,але свідчить про неповне використання наявного бюдж.

Будь-яка точка справа від бюдж. лінії є недосяжною за даного бюджету і даного рівня цін.При зміні бюдж. і рівня цін розсташування бюдж. лінії змінюється.

Крива вир. можливостей показує всі можливі альт. варіанти розподілу обмеженого рес. для вир-ва певної комбінації благ.Крива вир. можливостей має випуклу форму відносно початку координат.Її випуклість пов’язанна з дією з-ну спадної граничної продуктивності.При незмінності викор. всіх рес-сів , викор. крім одного нарощування кількості перемінного рес-су призводить до зменшення віддачі.

11. Натуральне господарство як форма організації виробництва.

Натуральне господарство – тип господарства, де виробництво направлене на задоволення власних потреб. Історично першим виникло натуральне виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання всередині господарства, що їх виробило. В у сіх докапіталістичних формаціях господарство в основному було натуральним. Основні риси натурального господарства: економічна замкнутість, відсутність господарської одиниці в загальному розподілі праці, засоби виробництва створювалися у самому господарстві.

Натуральне господарство, за якого продукти праці як результат виробництва використовувались для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників і членів їх родин, тобто для використання в межах господарської одиниці – роду, племені, патріархальної сім'ї, общини тощо як різновидів. В основному натуральну форму господарювання мали й великі маєтки традиційного типу.

Натуральне господарство характеризувалося

суспільним поділом праці в зародковому стані,

замкнутістю організаційно-економічних зв'язків,

роз'єднаністю, відірваністю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва,

малопродуктивною ручною працею.

12. Товарне виробництво і його роль у розвитку суспільного виробництва + 13. Проста і розвинута форми товарного виробництва

Тов вир-во є формою господарювання, за якої продукти виробляються окремими господарюючими суб’ктами, що що функціонують не для власних потреб, а для задоволення потреб інших суб’ктів за допомогою ринку

Характерними рисами товарного вир-ва є:

- гос-во відктитого типу, що засноване на сусп поділі праці, спеціалізації та ек відокремленості виробників, де продукти виробляються не для власних потреб, а на продаж, постійний розвиток прод сил та розширене відтворення.

Важливі умови виникнення тов вир-ва – приватна власність, спеціалазація, поділ праці, відособленість виробників, необхідність еквівалентноого обміну продуктами

Існують такі різновиди тов вир-ва, як просте та розширене (капіталістичне). Друге є більш автоматизоване, виробник відокремлений від засобів вирва, купівля і продаж робочої сили і метою такого виробництва є одержання собливо високих прибутків власниками виробництва.

14. Товар і його властивості.

Товар - це продукт праці, це річ, яка задовольняє будь-які потреби людини та призначена для обміну, продажу на ринку.

У товарного продукта 2 начала: 1) це корисна річ, що може задовольнити потреби; 2) призначеність товару для обміну.

Відповідно товар володіє двома властивостями: 1) споживчя вартість; 2) мінова вартість.

1) споживча вартість—це корисність речі, її здатність задовольнити будь-які людські потреби. Не є товаром речі дані природою і не створені людською працею; створені людською працею для споживання іншими людьми, але що поступає в їх розпорядження прямо чи безпосередньо без обміну або через обмін, коли вони покинули сферу обміну та знаходяться в сфері споживання.

Щоб річ стала товаром, вона має переходити з рук у руки не за дарма, а в обмін на щось, на якусь іншу споживчу вартість в тій чи іншій пропорції.

Якістю товару є суспільно-споживча вартість – це також споживча вартість, яка: 1-має корисність,-створена не для влсного споживання,а для обміну на ринку, 2-вона створена в кількості та структурі суспільної потреби; 3-це споживча вартість не лише окремих речей,а всієї маси речей даного роду, призначена для продажу в зіставлення з потребою їх в суспільстві.

Мінова вартість товару—це кількісне співідношення, пропорція в якій даний товар обмінений на інший товар. Кожний товар має декілька мінових вартостей. Абстрагування від природніх якостей товарів показує, что спільним для всіх товарів і основою є те, що всі товари-продукти, згустки кристали людської праці. Втілена в товарах суспільна праця образує вартість тавару.

15. Вартість: альтернативні теорії + 16. Закон вартості + 17.Форми вартості

Товар – це благо, яке задовольняє потреби людини і призначене для обміну, продажу на ринку.

Товар як продукт виробництва є єдністю трьох властивостей: корисності, відносної рідкості і вартості.

Корисність (потреб вартість) – це здатність товару задовольняти яку-небудь особисту або общ ср-ва виробництва і потребл.

Відносна рідкість – це властивість всього, що продається, бути обмеженим, рідкісним.

Рідкість – це вираз закону обмеженості ресурсів і закону зростаючих потреб.

Вартість – це складна категорія, що характеризує упредметнену в товарі суспільну працю.

Різновиди вартості

- споживна вартість

- мінова вартість (кількісна характеристика) – це кількісне співвідношення, пропорція, при якій один товар обмінюється на іншій. Один товар може мати безліч мінових вартостей.

Таким чином мінова вартість явл формою виразу праці, втіленої або упредметненої в товарі.

18. Виникнення та еволюція грошових відносин

В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей:

1)раціоналістична ( гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильник - Арістотель.)

2)еволюційна ( об’єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник - А.Сміт.)