25. Напрями державного регулювання ід

Інвестиційне середовище (інвестиційний клімат) – система правових, економічних та соціальних умов здійснення інвестиційної діяльності в країні, що суттєво впливають на рівень доходності ризику інвестицій.

Державна інвестиційна політика – цілеспрямоване правове регулювання окремих аспектів інвестиційної діяльності з боку держави відносно до стратегії та умов її економічного розвитку.

Форми ДРІД:

1) Визначення пріоритетних сфер та об’єктів інвестування;

2) Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності;

3) Податкове регулювання ІД;

4) Формування державної кредитної політики в сфері ІД;

5) Формування державної амортизаційної політики;

6) Регул. форм і порядку участі інвесторів в приватизації держ. під-ств;

7) Регулювання грошової емісії в процесі забезпечення рівноваги інвестиційного ринку;

8) Регулювання основних параметрів функціонування ринку ЦП;

9) Формуванння державних вимог до експертизи інвестиційних проектів;

10) Забезпечення правового захисту інвестицій та форм вільного використання інвестиційного прибутку;

11) Регулювання форм та умов здійснення іноземних інвестицій;

12) Розвиток держ освіти та підготовка спеціалістів у сфері ІД;

Напрямки:

- формування стабільного і досконалого законодавства, що передбачає, зокрема, реформування податкової системи з метою зниження податкового тиску на товаровиробника;

- упорядкування та стабілізація законодавства з питань іноземного інвестування, зокрема з метою уникнення дискримінації вітчизняних або іноземних інвесторів;

- розробка і впровадження стратегії регіонального розвитку, спрямованої на комплексний розвиток окремих територій, створення сприятливих умов для економічного розвитку та їх інтеграції у світову економіку;

- розробка та реалізація Державної комплексної програми розвитку аграрного сектора економіки, яка б передбачала надання пільг іноземним інвесторам під час здійснення інвестицій у сектор;

- посилення рекламно-інформаційної роботи з метою залучення вітчизняних та іноземних інвесторів до України та її регіонів, демонстрація можливостей та перспектив вкладення інвестицій;

- розвиток ринку цінних паперів, формування та удосконалення інфраструктури фондового ринку. Створення незалежної рейтингової агенції на фондовому ринку для збору, аналізу розкриття інформації згідно з міжнародними стандартами, формування кредитних рейтингів учасників ринку;

- залучення іноземних інвестицій у формі концесії, зокрема у галузі комунального господарства та транспортної інфраструктури;

- посилення захисту прав інвесторів, гарантування та страхування інвестицій;

- стимулювання розвитку інфраструктури ринку та активізації діяльності небанківських фінансових установ (пенсійних фондів, страхових та лізингових компаній). Залучення в інвестиційний процес за допомогою цих установ заощаджень громадян України;

- створення системи інформаційного супроводження процесу інвестування на центральному та місцевому рівнях, яка б забезпечувала розміщення відповідної інформації у мережі Інтернет, видання та розміщення бюлетенів інвестиційних можливостей підприємств, представлення проектних пропозицій на міжнародних виставках та форумах;

- захист прав інтелектуальної власності, в тому числі іноземних інвесторів, шляхом удосконалення законодавства України у цій сфері.

Сутність та завдання Державного регулювання ІД

Держ. регулювання ІД – це створення необхідних умов для її реалізації, а також пряме управління держ. інвестиціями. Пряме управління держ. інвестиціями включає в себе планування держ. інвестиційних програм, їх фінансування і реалізацію.

Світовий досвід сформував 3 основні моделі:

- американська. Сутність: держава в своїй регуляторній політиці спирається на запровадження ефективної податкової с-ми, яка б стимулювала інвест. активність юр. і фіз. осіб, була спрямована на стабілізацію основних макроекономічних показників: чисельність зайнятих у виробництві, стабілізація цін і ріст доходів інвесторів.

- японська. Сутність: забезпечення соц. і економічного партнерства представників великого бізнесу і уряду.

- тайванська. Сутність: держава спільно із представниками бізнесу вирішує спірні питання і займається вкладенням коштів в програми, які забезпечують розвиток виробничої інфраструктури і людського капіталу.