16. Головні та локальні цілі ім

Вибір цілі інвестиційної діяльності відбувається на початковому етапі формування інвестиційного рішення. Від її ґрунтовності залежить ефективність інвестиційного менеджменту на підприємстві.

Центральне місце в літературі (економічній теорії) посідає припущення про те, що підприємства у своїй діяльності прагнуть до максимізації прибутку.

Ще з часів Адама Сміта економісти стверджують, що начебто за певних обставин (включаючи обмеження) максимізуючи прибуток і прагнучи отримати його весь повністю, підприємець сприяє максимізації суспільного добробуту (філософія "невидимої руки"). Тобто передбачається досягнення найбільшого перевищення надходжень над витратами.

Можуть бути сформульовані й інші цілі — максимізація виторгу від продажів, лідерство в наукових дослідженнях і дослідних розробках і т.д. Ці цілі вступають у протиріччя з раніше названою ціллю — максимізація прибутку за того самого рівня виробництва.

Крім максимізації прибутку, головними цілями інвестиційної діяльності підприємства визнаються:

1. Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку (з точки зору теорії стійкого економічного зростання). Реалізація цієї цілі забезпечує тривалий без кризовий розвиток підприємства та поступове розширення обсягу його господарської діяльності в процесі інвестування.

2. Забезпечення максимізації добробуту власників підприємства (з точки зору сучасної економічної теорії), що отримує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства. В цій головній цілі отримують відображення фактори часу, доходності та ризику.

І все-таки прагнення максимізувати прибуток рівносильний цілі максимізувати добробут акціонерів (власників). Всі інші цілі все-таки другорядні. Оскільки, якщо не аналізувати розподіл прибутку, то її максимізація як критерій ефективності діяльності фірми задовольняє акціонерів на етапах контролю діяльності фірми й інвесторів на ринку цінних паперів, де це знаходить висвітлення в ціні акцій.

Тобто ефективні інвестиційні проекти сприяють у цьому випадку максимізації вартості фірми, а як відомо максимізація вартості акції гарантує економічний добробут акціонерів на оптимальному рівні.

Отже, можна сказати, що ціль - максимізація добробуту акціонерів (власників) за умови забезпечення оптимальних темпів економічного росту підприємства на окремих етапах його життєвого циклу - є поглинаючою всі інші цілі.

У зв'язку з цим перед інвестиційним менеджером стоять наступні задачі (локальні цілі):

1. Забезпечення високих темпів економічного розвитку за рахунок ефективної інвестиційної діяльності.

Стратегія економічного розвитку підприємства припускає постійний ріст обсягів його операційної діяльності, її галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості, що і забезпечується за рахунок ефективної інвестиційної діяльності у відповідності із стратегічними цілями підприємства. Між ефективністю інвестиційною діяльністю і темпами економічного розвитку підприємства існує прямий зв'язок.

2. Забезпечення максимізації доходу від інвестицій при заданому рівні інвестиційного ризику.

Розмір доходу від інвестицій (за рахунок надходжень чи за рахунок приросту капіталу) залежить від рівня ризику, на який готовий йти інвестор.

Вибір альтернатив повинен бути на користь тієї, котра при заданому рівні ризику забезпечує найвищий рівень інвестиційного доходу.

3. Забезпечення мінімального інвестиційного ризику при заданому (можливому, очікуваному) рівні інвестиційного доходу.

Дивися пункт 2.

4. Забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність зв'язана з відволіканням, фінансових ресурсів у великих обсягах, як правило на тривалий період. Це може привести до зниження платоспроможності підприємства по поточних господарських операціях, несвоєчасному виконанню своїх зобов'язань перед партнерами, бюджетом і т. і., тобто до генерування ідеї банкрутства. Залучення позикового капіталу для фінансування інвестицій може привести до зниження фінансової стійкості підприємства. Тобто, інвестиційні рішення повинні бути оптимальні стосовно критеріїв фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

5. Пошук шляхів прискорення реалізації діючих реальних інвестиційних програм.

Прискорення інвестиційного процесу сприяє:

1) прискоренню розвитку підприємства;

2) прискорюється повернення вкладеного капіталу за рахунок грошового потоку від інвестицій;

3) скорочуються терміни використання позикового капіталу;

4) знижується загальний рівень інвестиційного ризику.