71. Правове документування договірної роботи.

Згідно з чинним законодавством, під договором розуміється документ, який визначає права і обов'я» сторін в господарських, фінансових та в інших відносинах. Договір - це угода двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припиниш цивільних прав і обов'язків. Договір укладається як я окремими фізичними особами, так і між ними і юридичними особами, або між юридичними особами. В основі нинішніх нових умов господарюванні розвитку ринкових відносин лежить економічна господарська самостійність господарських суб'єкті незалежно від форм власності та господарювання. Згідн з Законами України "Про підприємств в Україні", "Про селянське (фермерське) господарство" "Про колективне сільськогосподарське підприємстві)' "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про господарські товариства" договір між господарськими суб'єктами є одним із основних правових і економічних важелів і засобів по здійсненню міжвиробничих та інших зв'язків.

Існують договори різних видів : поставки, купівлі-продажу, закупівлі огосподарської продукції, міни, позики і кредиту, підряду, застави, поручительства, факторингу; договір застави .

Будь-яку угоду (договір, контракт), що породжує цивільні права і обов'язки суб'єктів юридична служба повинна перевірити на відповідність проектів та категорії договорів, що укладаються по типовим примірним або зразковим договорам.

Договір укладається письмово у формі одного документа, який підписується сторонами або здійснюється обмін листами, телеграмами з обов'язковим викладенням основних умов. Якщо договір укладається по типовій або примірній формі, затверджені відповідним правомочним органом, то він повинен відповідати цій формі.

Будь-який договір (контракт, угода), якиіі породжує цивільні суб'єктивні права і цивільні суб'єктивні обов'язки і не суперечить закону, визнається цивільно-правовим договором. Цивільний кодекс України містить 19 різних договорів, але, як показує чинне законодавство України, цей перелік не с вичерпним.

Спеціалістам юридичних служб слід пам'ятати, що відносини по укладанню договорів регулюються не лише Цивільним кодексом України, а й іншим чинним законодавством. У них наведені правила укладання догоговорів, їх зміст та порядок врегулювання.

Отже, порядок укладання окремих видів господарських договорів встановлюється і по спеціальному нормативному акту. Так, порядок укладання договорів поставки визначається тепер чинними на Україні нормативними актами - Положенням про поставки продукції виробничо-технічного постачання і Положенням про поставки товарів народного споживання, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р.

Порядок укладання договору, наприклад купівлі- продажу, спеціальним нормативним актом не встановлено, це стосується і інших договорів, а тому в таких випадках необхідно керуватись цивільним законодавством України.

Отже, найбільш важливі і складні договори повинні укладатися господарськими суб'єктами і| підставі діючих типових або рекомендованих договорі» затверджених відповідними органами. Типові договори передбачають права і обов'язки сторін, порядок виконання договору, а також відповідальність зі невиконання або неналежне виконання зобов'язань і інших умов, які є обов'язковими для сторін і не можучі бути змінені письмовим погодженням між ними. Воїн можуть лише доповнюватися і конкретизуватися ними.

Участь спеціалістів юридичних служб й розробленні і укладанні господарськими суб'єктами договорів - це вміння юрисконсульта застосовувати відповідну правову норму в інтересах юридична обслуговуючого суб'єкта підприємницької діяльності і \ процесі перевірки відповідності проектів договорі» типовому договору або іншим нормативним чинним актам, які регулюють ці конкретні правовідносини, і подальшому їх візуванню, а в необхідних випадках - у складанні проектів договорів.

При укладанні договорів юридична служби повинна звертати увагу на повноту і точність їх всі реквізитів, як при підготовці або заявленні п майбутньому претензії, а пізніше - позовної заяви Досить часто заявник не може повідомити арбітражному суду додаткових даних, крім тих, які містяться ни фірмовому бланку або в кутковому штемпелі. Виникає цс тому, що сторони, укладаючи договір, не фіксують ці формальні дані, вважаючи їх зайвими, тобто нехтують цими додатковими даними, виявляючи при цьому правовий нігілізм. Це часто є наслідком того, що до цієї роботи не залучаються юрисконсульти або спеціалісти- правознавці. Ще більші труднощі в цьому напрямку ишіикають в ході виконання рішення арбітражного суду. Загальними реквізитами господарського договору < рік, місяць, дата і місце його укладання, повне иініменування сторін, назва договору заголовок; цжумент, що підтверджує повноваження керівників або и іаступників, які мають право на підписання договору, інм видано, номер і дата видачі; предмет, мета л надання договору; його кількісна і якісна чірактеристика; загальний строк договору; загальна ума договору; порядок розрахунків; конкретна майнова иідповідальність сторін за незабезпечення виконання Договору; порядок розгляду спору і яким судом (органом) він буде'розглядатись; якими законодавчими ні нормативними актами будуть керуватись сторони при укладанні договору; назва галузі та вищої організації Кожної сторони; конкретні поштові і банківські реквізити; коди кожної сторони; конкретна адреса банку; Юридичні адреси сторін; посади та підписи сторін, (кріплення договору печатками кожною стороною.

Юридична служба має право візувати проект договору при наявності підпису зацікавленого структурного підрозділу. Крім того, відповідно до вимог пункту 23 "Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 250 (із наступними змінами і доповненнями), всі господарські договори повинні візуватися головним бухгалтером підприємства, установи.

Юридична служба зобов'язана перевірити своєчасність надсилання договорів та протоколи розбіжностей по рекомендованим листам і поштовим квитанціям відправки іншій стороні. Довести чи одержання договору можливо лише по даті реєстрації договору в книзі "вхідних" документів і штампу ПОШТИ на конверті сторони-відправника. Господарський суб'екії одержавши від іншої сторони договір з протоколои розбіжностей, зобов'язаний негайно розглянути цей протокол і прийняти своє рішення щодо пропозиції. При вирішенні цього питання беруть участь відповідні спеціалісти, а також юрисконсульт, думка якого щодо відповідності пропозицій іншої сторони законодавству нормативним актам, що регулюють такі відносини, мають істотне значення. Тому юрисконсульт повинен належною увагою ставитись до всіх питань, що виникають при розгляді проекту договору, та заперечену протилежної сторони (розходжень). При цьому юридичній службі слід мати на увазі, що по незначних, непринципових, редакційних запереченнях не слід конфліктувати і ні в якому разі не сприяти доведені по спору з цього приводу до арбітражного суду або суду загальної юрисдикції.

Істотні принципові розходження господарський суб'єкт повинен розглянути разом з іншою стороною, якщо останній перебуває з ним в межах одного населеного пункту. При стосунках з іногородніми господарськими суб'єктами також, по можливості, слід розглянути розходження разом з представником іншої сторони і включати в договір усі прийнятні пропозиції для обох сторін.

Коли всі заходи щодо врегулювання розходжені, сторонами вичерпані, господарський суб'єкт-поставщик повинен, як відмічається, в 20-денний строк з дня одержання протоколу розходжень передати неврегульоване питання на розгляд арбітражного суду, і