44.Єдиний державний реєстр нормативних актів та роль юридичної служби у забезпеченні його виконання.

Єдиний державний реєстр та його структура

Дбаючи про забезпечення прав і свобод людини, гідних умов її життя, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу та реалізуючи конституційні права громадян на доступ до правової інформації, Міністерство юстиції України на виконання Указу Президента України від 27 червня 1996 року N 468/96 створило Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів (Реєстр) як автоматизовану систему збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства.

Реєстр - це єдина правова інформаційна система, яка має офіційний статус. Запровадження Реєстру забезпечує єдині принципи ідентифікації та державного обліку нормативно-правових актів, створення фонду цих актів та підтримання їх в контрольному стані.

Метою запровадження Реєстру є забезпечення в Україні єдиних принципів ідентифікації та державного обліку нормативно-правових актів, створення фонду цих актів та підтримання їх у контрольному стані.

Створення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів - це ще один вагомий внесок Міністерства юстиції України у розвиток інформатизації у правовій сфері. Переваги автоматизованого надання правової інформації фізичним і юридичним особам очевидні. Це доведення у найкоротший термін до відома населення законів та інших нормативно-правових актів, що визначають права й обов'язки громадян, забезпечення доступності до офіційних джерел правової інформації всіх зацікавлених осіб, можливість автоматизованого підтримання в контрольному стані всієї нормативно-правової бази нашої держави.

Реєстр є довгостроковим проектом розвитку системи надання правової інформації в Україні. Його функціонування забезпечить офіційність, достовірність, контрольність, актуальність і повноту правової інформації, яка надаватиметься юридичним та фізичним особам, що, в свою чергу, позитивно впливатиме на підвищення правової свідомості й правової культури громадян.

У Реєстрі зберігаються в контрольному стані усі нормативно-правові акти, починаючи з 1985 року. Це закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку, зареєстровані Міністерством юстиції України, а також міжнародні договори України. Міністерство юстиції продовжує роботу щодо наповнення Реєстру текстами нормативно-правових акті, виданих до 1985 року.

Тексти нормативно-правових актів, занесених до Реєстру автентичні оригіналам, які зберігаються в Міністерстві юстиції України в контрольному стані та у попередніх редакціях.

Інформація з Реєстру є відкритою для широкого загалу. Будь-яка юридична чи фізична особа, у якої виникла потреба в отриманні інформації, може звернутись до одного з Адміністраторів Реєстру з відповідним запитом за встановленою формою і отримати будь-який нормативно-правовий акт або витяг із нього у вигляді окремих розділів, глав, статей як на папері, так і в електронному вигляді. Кожна сторінка паперової копії засвідчується печаткою Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Головна особливість - текст нормативно-правового акта, засвідчений печаткою Реєстру, є офіційним документом, який може бути представленим у суді чи будь-якому іншому органі.

Для отримання тексту нормативно-правового акта на паперових носіях чи у вигляді комп'ютерного файлу необхідно, по-перше, звернутися із запитом за встановленою формою до одного з Адміністраторів Реєстру (особисто, поштою, електронною поштою або через Інтернет), по-друге, оплатити виставлений рахунок.

Крім того, кожна юридична чи фізична особа, на підставі заяви, може укласти договір з Адміністратором Реєстру про одержання інформації шляхом безпосереднього доступу до інформаційного фонду Реєстру через мережу Інтернет.

Автоматизоване надання правової інформації фізичним і юридичним особам з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів дозволяє якнайскоріше доводити до відома населення зміст нормативно-правових актів, що визначають права і обов'язки громадян, забезпечує доступність до офіційних джерел правової інформації всіх зацікавлених осіб, дає можливість автоматизованого підтримання контрольного стану всієї нормативно-правової бази нашої держави.

45.

В апаратах органів управління та організацій, які видають локальні (нормативні) акти, встановлюється чіткий порядок ведення їх юридичного обліку та зберігання. Такий порядок закріплюється у відповідному наказі, рішенні або в постанові. Розроблення такого акта, за доцільністю керівник доручає заінтересованим структурним підрозділам, управлінню справами, загальному відділу, канцелярії або розробляє спільно з юридичною службою. У т.акому локальному акті слід визначити конкретний підрозділ, який буде здійснювати юридичний облік та зберігання. При цьому повинно бути враховано, що обов'язки по веденню юридичного обліку можуть бути покладені безпосередньо і на юридичну службу. Якщо виконання цієї функції покладається на інший підрозділ, то необхідно зазначити, що юридична служба надає йому методичну правову допомогу з цих питань. Визначається форма обліку нормативних актів (за допомогою журналів, картотеки, електронно-обчислювальної техніки). Необхідно передбачити правила ведення контрольних екземплярів відомчих нормативних актів та їх збірників. Також рекомендується здійснювати юридичний облік та зберігання нормативних актів, що надходять до господарських суб'єктів, що стосується їх діяльності.

Порядок юридичного обліку та зберігання актів, ідо надходять в структурні підрозділи, визначаються у локальному акті з врахування Рекомендацій з питань підготовки, подання на державну реєстрацію, юридичного обліку та зберігання нормативних актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, схвалених постановою колегії Мінюсту України від 17.06.93 №13.

Відповідно до названих Рекомендацій у такому ж порядку повинен бути організований облік локальних (нормативних) актів і на підприємствах та в організаціях незалежно від форм власності та господарювання. .

Юридичному обліку підлягають нормативні акти, які видані і зареєстровані у відповідному структурному підрозділі (управлінні справами, загальному відділі, канцелярії, секретаріаті або в іншій службі).

Юридичний облік в більшості підприємств та організацій і в органах господарського або державного управління ведеться на підставі копій відомчих (локальних) актів. Такі копії з усіма додатками у встановлений строк направляються у підрозділ, який здійснює їх облік. Цей підрозділ здійсним: добір актів нормативного характеру. Акти, які. не мають нормативного характеру, повертаються у підрозділ, від якого вони надійшли.

Дібрані локальні акти систематизуються по 'класифікатору, який складається із розділів, підрозділів, пунктів, розташованих відповідно до системи права. До класифікатора обов'язково включаються питання, актуальні для цього органу, або організації, підприємства чи установи. Такий класифікатор є єдиним для відповідного органу, організації і його розробляє юридична служба. •

Нормативному (локальному) акту надається індекс того розділу, підрозділу або пункту, розробленого і впровадженого на підприємстві, організації або в органі, найменування акта повинно відповідати основній темі акта, що індексується.

Крім того, на кожний нормативний (локальний) акт, а також на його окрему частину, якщо вона має свій індекс, заповнюється облікова картка. В ній зазначається найменування акта, дата і номер його, орган, який видав цей акт, наявність грифу обмеження доступу до документа. У правому верхньому кутку картки зазначається індекс акта. Заповнені облікові картки розміщуються в картотеці. Місце картки у картотеці визначається індексом акта. Облікові картки розміщуються у хронологічному, порядку. Розділи, підрозділи та пункти класифікатора у картотеці виділяються спеціальними розділовими картками. На розділових картках зазначається індекс та найменування відповідного розділу, підрозділу, пункту.

Відповідний підрозділ, що здійснює юридичний облік нормативних (локальних) актів, повинен стежити за всіма змінами, які вносяться у нормативні акти, врахувати їх, робити необхідні відмітки (доповнено, поширено, втрачена чинність тощо). Обов'язково відтворюється точний текст вказівки про зміну акта та робиться посилання на вид, дату і номер акта, яким вносяться відповідні зміни.

Зміни, внесені до нормативного акта, повинні бути відображені' в облікових картках, в яких робляться відмітки, аналогічні тим, що проводяться на актах у випадках їх змін.

Облікові картки на акти, що втратили чинність, не бажано вилучати з картотеки, оскільки вони можуть бути використані у нормотворчій діяльності. Такі картки доцільно ставити у кінець відповідного розділу картотеки або у спеціальній картотеці, тобто на акти, що втратили чинність. При цьому текст картки потрібно перекреслювати по діагоналі.

Для забезпечення правильного та ефективного застосування нормативних (локальних) актів юридичні служби готують і видають збірники чинних нормативних (локальних) актів, якими забезпечуються підприємства та організації, структурні підрозділи. До видання збірників юридичні служби практикують систематичне видання окремими брошурами та надсилають на місця переліки чинних нормативних (локальних) актів, а також бюлетені таких актів за певний період часу.

Підрозділ, який здійснює юридичний облік актів, також повинен мати такий збірник (бюлетень) для здійснення відміток у разі внесення змін у чинні нормативні (локальні) акти. Такі збірники (бюлетені) звіряються з контрольними примірниками актів і переносять всі відмітки про зміни, внесені у акти після їх видання. При цьому враховується дата, за станом на яку акти включені у збірник (бюлетень). Після перевірки на внутрішній стороні обкладинки слід зазначити, що збірник перевірено, поставити дату та підпис відповідальної особи. Засвідчений таким чином (збірник) бюлетень є контрольним. Наступні після перевірки відмітки необхідно проводити у цьому примірнику. Відмітки у збірниках проводяться одночасно у актах та облікових картках.

Відомчі нормативні (локальні) акти зберігаються у організації або в органі, згідно з встановленим порядком. Копії нормативних актів зберігаються у підрозділі, що здійснює облік. Примірники актів, що надходять у цей підрозділ, слід групувати залежно від року їх видання, тобто в хронологічному порядку. Згруповані за календарний рік акти слід зброшурувати і пронумерувати. Такий згрупований комплект повинен містити повні тексти актів з усіма додатками, які мають нормативні приписи.

У такому комплекті бажано складати описи актів, в яких слід зазначити найменування актів, дати їх прийняття та номери, а також номери сторінок, на яких розміщені такі акти. Опис слід розміщувати на початку комплекту. Аналогічно оформляються обкладинки комплектів. На них необхідно зазначити найменування підрозділу, відповідального за зберігання комплектів, а також органів, які видали акти, вид актів, рік їх видання. У комплекті на постійному зберіганні знаходяться копії облікованих нормативних актів. Для зберігання копій відомчих (локальних) нормативних актів, на підставі яких проводиться їх юридичний облік, повинні створюватися належні умови, тобто зберігатися у спеціальних приміщеннях, у сейфах або шафах.

Таким чином, слід погодитися з Тиновецькою І.Д., що локальні нормативні акти є не що інше, як правова форма управління підприємством, галуззю, що використовується з метою досягнення намічених кінцевих наслідків.¹

Отже, як свідчать аналізи змісту та обсягу нормативно-правових актів, які видаються і застосовуються на підприємствах, в організаціях і установах, вони носять широку відомчу нормотворчість в загальній системі правових форм управління • підприємством, організацією або установою. Впорядкування відомчих (локальних)

нормативних актів - це дуже важлива правова робота. Добір, аналіз і систематизація нормативних актів, вироблення і прийняття нових - це відповідальна справа, яка вимагає не лише наукового підходу, а високої кваліфікації виконавців.

46.

Указом Президента Про деякі заходи щодо зміцнення юрид служби держ органів від 21.02.2002 р., зобов’язав керівників виходячи з рівня кваліфікації, ступення завантаженості і якості викон робіт покласти на працівників юр служби здійснення правової експертизи нпа та проектів підгот, редагування нпа та їх обов’язкове візування юристом. Указом ПУ від 6.04.2011 р. Про затвердження положення про мінюст на це міністерство покладено функції проведення та забезпечення правової експертизи на відповідність КУ та іншому законодавству. Постановою КМУ від 26.11.2008 р. зобов’язують міністерства інші ЦОВВ та МОВВ держ підприємства, установи, організації розробляти і затверджувати комплекс заходів спрямований на підвищення юр обслуговування і зокрема щодо проведення юридичної експертизи та їх ґрунтовне редакційне опрацювання. пп.4 Положення встанов, що юр експертиза проектів нпа підготовл структур підрозділи ОВВ, готує висновок, що затверджується Мінюстом або погоджує або візує за наявності віз інших заінтересованих підрозділів. Таким чином діяльність юр служби, щодо правової експертизи здійснюється на підставі вищеназваних нпа.

47. Сучасна правозастосовна практика вважає, що частиною компетенції юр служби є економ-правові знання, вміння повністю і правильно застосовувати їх для захисту майна від злочинних посягань. Вміння здійснення економ-правового аналізу правильно підготов документи про проведення експертизи. В загальному до діяльності юр служби по вирішенню цих завдань:збір інформації, внесення пропозицій про усунення допущених помилок, а також шляхом вдосконалення внутр нпа. Одним із основ джерел про негативні тенденції в госп діяльності юр служби є річна звітність, яка підлягає аудиторській перевірцінаслудком якої є звіт аудитора. Правовою основою аудиторської діяльності є ЗУ «Про аудиторську діяльність». Закон розповсюджується на всі господарюючі суб’єкти. Законом визначено, що аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець або у складі аудиторської фірми з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності на зайняття аудиторською діяльністю) аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора. Наявність необхідного обсягу знань для отримання сертифіката визначається шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту за програмою, затвердженою Аудиторською палатою України. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру.

48.

Аудит- перевірка бухг звітності первинних документів та іншої інформації щодо фін-госп діяльності з метою визначення достовірності їх звітності і обліку та відповідності чинному законодавству. Здійснюється незалежними особами, аудиторськими фірмами або уповноваженими на це договором особи. Проведення аудиту бухг обліку здійснюється на підставі ЗУ «Про бухг облік та фінансову звітність». Відповідальність за несвоєчасне складання бухг документів несуть особи, які склали і підписали дані документи. Особливе значення для спеціалістів юр служби є вивчення матеріалів аудиторської перевірки, які викор при виявленні ознак перекручення або недостовірності бухг звітності.

49.

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках,

передбачених законами України. ЗУ «Про приватизацію державного майна» вимагає аудиторської перевірки фін діяльності підприємств, що приватизується за винятком малої приватизації. ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- у разі виявлення порушень при банкрутстві зобов’язує боржника подати аудиторський висновок. ЗУ « Про заставу», ЗУ «Про кооперацію», ЗУ «Про режим іноземного інвестування»

50.

Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Результати надання інших аудиторських послуг оформляються відповідно до стандартів аудиту. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або суб'єкту господарювання України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором України.

На практиці виділяють такі види висновків:1)позитивний; 2) умовно-позитивний-підтверджує достовірність фін-госп звітності вказуючи, що не може зробити позитивного висновку; 3) негативний – сумнів у фін-госп звітності, вказує причини і підстави. Висновок складається з трьох частин: вступна, аналітична, заключна.

51.

52.

Юридична служба – це частина апарату управління, яка відрізняється від інших тим, що вона не тільки веде певну ділянку правової роботи, але й виступає головним організатором правової роботи стосовно інших підрозділів апарату управління.

Юридична служба – відособлений підрозділ, який здійснює правове забезпечення, правовий супровід господарської діяльності підприємства і який веде свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України та міжнародного права.

Призначення юридичної служби полягає у покращенні всіх показників діяльності організації правовими засобами. Юридична служба разом з іншими структурними підрозділами бере участь у реалізації практично всіх функцій управління міністерством, підприємством та іншим господарчим органом, посідаючи при цьому особливе місце: через юридичну службу держава не тільки забезпечує, а й контролює додержання законності та державної дисципліни в діяльності підприємств, установ і організацій. Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Юридичній службі надається особлива державна функція, тому порядок її організації і правове положення визначаються в централізованому порядку Загальним положенням про юридичну службу. Юридична служба як самостійний підрозділ у системі управління підприємством має певну організаційну структуру. Юридична служба органу виконавчої влади, підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор). На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії (головний юрисконсульт, старший юрисконсульт, юрисконсульт). Ефективність правової роботи на підприємстві залежить від визначення оптимальної організаційної структури юридичної служби і необхідної кількості штатних одиниць з урахуванням обсягу роботи і особливостей діяльності підприємства. Як свідчить практика, для промислових підприємств, де працює велика кількість працівників, наявний великий обсяг робіт з підготовки й оформлення договорів, претензій, позовів та інших правових документів, юридична служба складається з чотирьох-п'яти осіб.

Пунктом 16 Положення про юридичну службу №1040 закріплено, що орган виконавчої влади та підприємство зобов'язані забезпечити юридичну службу не лише окремим приміщенням, телефонним зв'язком, транспортом для виконання службових обов'язків, сучасною оргтехнікою, нормативними актами й довідковими матеріалами, як було передбачено постановою КМУ, що втратила чинність, а й плюс до цього – електронним зв'язком, сучасними комп'ютерами, електронною системою інформаційно-правового забезпечення, а також доступом до інформаційних баз, тобто створювати необхідні умови для належної роботи. Юридичний відділ, який складається з кількох юристів і керівника, доцільно створювати як окремий структурний підрозділ у тому випадку, коли об’єм правової роботи на підприємстві є значним і не під силу одному спеціалісту.

53.

Правовий та соціальний захист інтересів працівників юридичних служб, які працюють в організаціях, підприємствах та господарствах різних форм власності та господарювання в юридичній літературі на Україні майже не висвітлений. "Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1995 за № 690 передбачено, що працівники юридичної служби несуть відповідальність за невиконання покладених на них функціональних обов'язків, за невідповідальність чинному законодавству завізованих ними наказів, рішень,, розпоряджень, постанов, інструкцій, положень, статутів, договорів та інших документів правового характеру.

Проте цим підзаконним актом не визначено порядок і гарантії правового захисту працівників та їх інтересів.

Отже, трудові та інші соціальні права працівників юридичної служби повинні захищатися відповідно до чинного законодавства України. В "Загальному положенні про юридичну службу" питання про певний захист прав і інтересів висвітлено не чітко, тобто йдеться посилання на не конкретну норму чинного законодавства.

Це важливе питання в певній мірі врегульовано такими законодавчими актами України : Законами "Про пенсійне забезпечення", "Про оплату праці", "Про державну службу", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Кодексом законів про працю України та іншими правовими актами. Це питання в конкретних суб'єктах господарсько; діяльності також регулюється локальними норма­тивними актами: правилами внутрішнього розпорядку, колективним договором, положенням про оплату праці та матеріальне стимулювання тощо.

Отже, норми вищеназваних законодавчих локальних актів, які регулюють питання правового захисту і стимулювання, розповсюджуються на всіх працівників незалежно від того, в яких вони підприємствах, організаціях та установах працюють (в державних, колективних, спільних, кооперативних, приватних, селянсько-фермерських господарствах), чи ці служби наділені правами юридичної особи, чи працівники юридичної служби працюють в органах державного управління та виконавчої влади.

54.

55,56.

У зв'язку з тим, що права юрисконсультів господарських суб'єктів нерідко порушуються, частина юристів проявила ініціативу по створенню юридичної громадської організації, яка змогла б захистити їхні інтереси. В 1989 році відбувся перший (установчий) з'їзд спілки юристів Союзу РСР. Він зробив значний перший крок в об'єднанні юристів незалежно, де вони працюють. Аналогічний перший (установчий) з'їзд на Україні відбувся лише в 1991 р., який створив республіканську організацію юристів - Спілку юристів України. Членами цієї Спілки юристів є фізичні і юридичні особи. До складу цієї Спілки входить Хмельницьке обласне об'єднання юрисконсультів, яке є єдиним об'єднанням на Україні в складі СРСР. Це об'єднання було створено за ініціативою юрисконсультів АПК М.Хмельницького та Хмельницького району з основною метою захисту інтересів та прав юрисконсультів, які працюють в народному господарстві області та в державних виконавчих структурах.

Обласна організація юристів-юрисконсультів народного господарства Хмельницької області створена 27.07.90. Було обрано раду, ревізкомісію та голову цієї організації. Затверджено статут, згідно з яким головним завданням цієї організації є активне залучення юристів на вирішення проблем правового забезпечення сільськогосподарського виробництва, охорони прав юристів, охорони інтересів суспільства, надання якісної юридичної допомоги, усунення відомчої роз'єднаності юристів і соціальний захист їх прав та інтересів. За період існування такої організації в області було захищено понад 30 юрисконсультів, у яких було порушено трудові, житлові та інші права. Значна частина членів цієї організації побувала на міжнародних, союзних і республіканських форумах з питань вивчення практики юридичного обслуговування в країнах близького і дальнього зарубіжжя.

Правовий статус ця організація юрисконсультів області набула з моменту реєстрації її* Спілкою юристів СРСР. У зв'язку із змінами в законодавстві, Хмельницька обласна територіальна організація Спілки юристів України - правових працівників АПК була зареєстрована розпорядженням представника Президента України. Хмельницькій області 20.04. і 992 р. В подальшому ц>і організація перереєстрована відповідно до вимої законодавства про громадські об'єднання і зареєстроваїм в управлінні юстиції по Хмельницькій області в 1994 р, під назвою - Хмельницьке обласне об'єднання юрисконсультів Спілки юристів України.

Статутом передбачено, що членами цього об'єднання можуть бути-особи, які мають юридичну освіту та особи, які навчаються в юридичних закладах. До її складу можуть входити організації, інститути як асоціовані члени із створенням у себе первинних організацій.

На нашу думку, такі самостійні формування юридичної громадськості є надійним інструментом захисту прав їх членів-юристів. На Україні 15.05.1991 р. було створено Спілку юристів, яка є добровільним громадським об'єднанням. Цю Спілку створено з метою залучення юристів до активної участі в розбудові правової держави - Україна, а також заради спільних дій по задоволенню професійних та захисту соціальних інтересів українських юристів. Спілка утворилась і діє на засадах самоврядування, добровільності і рівноправності всіх членів, виборності та підзвітності керівних органів. У своїх діях Спілка юристів України керується Конституцією України, чинним законодавством та власним Статутом. Основою Спілки є первинні організації, створені за професійно-виробничим або ж територіальним принципом, які самостійно обирають форми та методи роботи і діють відповідно до її цілей та завдань. Найвищим керівним органом даної Спілки є її з'їзд. Спілка юристів активно співпрацює з владними структурами у законотворчій діяльності. Вивчає ефективність дій правових актів, вносить пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та практики її застосування. Спілка захищає законні інтереси своїх членів у державних та громадських установах, сприяє підвищенню престижу юридичної професії і авторитету вітчизняних правників. Спілка юристів також зміцнює зв'язки між юридичною наукою, освітою і практикою, налагоджує співробітництво .між юристами, які працюють у різних правових галузях як в середині України, так і за її межами.

Спілка співпрацює з Українською правничою фундацією, Спілкою адвокатів України, є асоційованим членом міжнародного неурядового об'єднання "Спілки юристів". Вона має ділові контакти з Американською асоціацією юристів і спорідненими організаціями Канади, Австралії, Німеччини, Туреччини, з українською діаспорою в багатьох країнах світу. Багато членів Спілки, в тому числі з Хмельниччини, брало участь у різноманітних міжнародних форумах та наукових конференціях юристів. Ще один важливий аспект діяльності Спілки юристів України - це. правова пропаганда та видавнича діяльність, боротьба з правовим нігілізмом в українському суспільстві. Ця Спілка є членом Всесвітнього конгресу українських юристів.

За ініціативою групи українських та зарубіжних юристів у травні 1992 р. було створено Українську правничу фундацію, тобто Всеукраїнський благодійний фонд. Метою цієї організації є сприяння процесові розбудови правової держави в Україні, сприяння прискоренню конституційного процесу, реформування правничої системи, утвердження на теренах незалежності України принципу верховенства права. За період діяльності правничою фундацією розроблено ряд програм, які успішно працюють, сприяють розбудові та вдосконаленню правової системи України. Це кодифікація українського законодавства, тобто робота над проектами Цивільного, Цивільно-процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального та Адміністративного кодексів. Вагомим є внесок фундації і в оприлюднення конституційних документів - проекту Конституції України в редакції від 24.02.1996 р., збірників "Конституція незалежної України", "Конституції нових держав Європи та Азії", "Історія української Конституції", "Конституція Пилипа Орлика". Отже, Українська правнича фундація опинилася в центрі творення Конституції України, яка прийнята 28.06.1990 Р-

Здобутками фундації є створення Всеукраїнського правничого товариства незалежної професійно; організації юристів, заснування Центру правничої термінології, перекладів та словників, Українського центру прав людини, Українського центру правничих студій, видавництва "Право", програми "Бібліотека", "Центру інформації та документації Ради Європи в Україні". Значний внесок фундацією було зроблено у проведенні Першого, Другого та Третього Світового Конгресу уїсраїнських юристів (1992, 1994, 1996). В роботі Світового Конгресу українських юристів щоразу брали участь понад 300 делегатів, які представляли Україну, а також США, Великобританію, Канаду, Францію, Австрію, Аргентину, Парагвай, Польщу, ряд країн СНД. Докладено зусиль до запровадження в Україні церемонії "Відкриття року Права". Згідно з Указом Президента України згадані урочистості відбуватимуться у нашій державі щорічно. У першій церемонії "Відкриття року Права" 22.10.1994 р. взяв участь Президент України.. За традицією, яка існує в Європі, в цей день правиться Служба Божа, що звеличує ідеї Добра, Справедливості і Права, освячує обов'язок юристів захищати права і свободи людини, її честь та гідність.¹ :

Світовий Конгрес українських , юристів, заснований 22.ІО. 1992 р. національними об'єднаннями українських юристів, покликаний сприяти залученню українських юристів до справи розбудови 'правової держави в Україні, вирішенню міжнародних і національних проблем правового характеру. Світовий Конгрес українських юристів (надалі СКУЮ) не є політичною організацією, а є міжнародною неурядовою організацією, до якої входять національні об'єднання українських юристів, що діють як у межах України, так і за її кордоном. Головною метою Конгресу є встановлення постійних контактів на міжнародному рівні між українськими правничими організаціями і окремими юристами в Україні та правничими організаціями інших країн світу. СКУЮ у своїй практичній діяльності керується нормами міжнародного права, законодавством*, на території яких він діє, та Статутом СКУЮ і діє на засадах добровільності, самоврядності, виборності, рівноправності його членів і гласності.

Найвищим органом СКУЮ є збори, які скликаються раз на два роки.

Ця міжнародна неурядова громадська організація об'єднала юристів різних професій усього світу, дає можливість ознайомлення з законодавством, практикою його застосування і здійснення правової допомоги, забезпечення рівного спеціального захисту юристів.

Значну роль у згуртування сил юристів СНД та інших країн світу здійснює Міжнародне неурядове об'єднання -Спілка юристів, яке є добровільною громадською організацією, що об'єднує на загальних засадах професійні інтереси юристів, громадські об'єднання, колективи організацій.

19 травня 1996 р. у Києві було створено Українську асоціацію студентів-правників - першу н Україні професійну молодіжну . організацію, яки об'єднала студентів-правників навколо ідеї побудови и Україні правового громадянського суспільства, вільної о й ефективного розвитку юридичної освіти та правничої професії. Отже, економічні та політичні реформи, що І відбуваються в державі, покликали до діяльності значну І частину практикуючих юристів, які працюють на підставі

■ ліцензій, виданих Міністерством юстиції України, яких

■ станом на 1.01.1997 р., налічувалося близько 10 тисяч чоловік. Вони не були об'єднані на професійній основі, а І тому і не мали належного представництва як серед

юридичної громадськості, так і в державних структурах. . Ці проблеми і вирішив з'їзд, створивши Асамблею практикуючих юристів. Проте ця організація Мінюстом України не зареєстрована.

На сьогодні такі організації, які об'єднуютьюристів, стають основною силою по захисту прав юристів, особливо тих, які працюють в організаціях і недержавної форми власності.