
- •Аврам абчук
- •Мойсей альтман
- •Кесар андрійчук
- •Борис антоненко-давидович
- •Василь атаманюк
- •Іван багмут
- •Рива балясна
- •Василь басок
- •Степан бен
- •Олесь бердник
- •Василь бобинський
- •Сава божко
- •Дмитро борзяк
- •Гордій брасюк
- •Юрій будяк
- •Дмитро бузько
- •Микола булатович
- •Kость буревій
- •Йосип бухбіндер
- •Ханан вайнерман
- •Петро ванченко
- •Абрам веледницький
- •Іван вирган
- •Остап вишня
- •Олекса влизько
- •Марко вороний
- •Микола вороний
- •Василь вражливий
- •Юрій вухналь
- •Денис галушка
- •Мечислав гаско
- •Юхим ґедзь
- •Володимир гжицький
- •Іван гнатюк
- •Микита годованець
- •Лесь гомін
- •Дмитро гордієнко
- •Давид гофштейн
- •Кузьма гриб
- •Григорій григор’єв
- •Айзик губерман
- •Веніамін гутянський
- •Аркадій добровольський
- •Олесь досвітній
- •Михайло драй-хмара
- •Ірма друкер
- •Ілля дубинський
- •Михайло дубовик
- •Микола дукин
- •Григорій епік
- •Сергій єфремов
- •Олена журлива
- •Натан забара
- •Дмитро загул
- •Микола зеров
- •Володимир зорін
- •Іван іванов
- •Михайло івченко
- •Мирослав ірчан
- •Майк йогансен
- •Абрам каган
- •Аркадій казка
- •Яків кальницький
- •Іван калянник
- •Пилип капельгородський
- •Ганна касьяненко
- •Іван кириленко
- •Ісаак кіпніс
- •Мелетій кічура
- •Борис коваленко
- •Олександр ковінька
- •Марко кожушний
- •Михайло козоріс
- •Петро колесник
- •Павло кононенко
- •Володимир коряк
- •Григорій косинка
- •Анатоль костенко
- •Кость котко
- •Гордій коцюба
- •Григорій кочур
- •Агатангел кримський
- •Антін крушельницький
- •Іван крушельницький
- •Володимир кузьмич
- •Іван кулик
- •Микола куліш
- •Іван лакиза
- •Максим лебідь
- •Петро лісовий
- •Юхим лойцкер
- •Ноте лур’є
- •Яків майстренко
- •Григорій майфет
- •Федір малицький
- •Іван маловічко
- •Мойсей мижирицький
- •Іван микитенко
- •Василь мисик
- •Андрій михайлюк
- •Михайло мороз
- •Василь нефелін
- •Григорій овчаров
- •Андрій панів
- •Андрій патрус-карпатський
- •Анатолій патяк
- •Панько педа
- •Сергій пилипенко
- •Валер’ян підмогильний
- •Михайло пінчевський
- •Люціанна піонтек
- •Євген плужник
- •Валер’ян поліщук
- •Григорій полянкер
- •Дмитро рудик
- •Іван савич
- •Яків савченко
- •Григорій саченко
- •Володимир свідзинський
- •Михайль семенко
- •Іван семиволос
- •Лев скрипник
- •Микола скуба
- •Олекса слісаренко
- •Олександр соколовський
- •Мирослава сопілка
- •Олександр сорока
- •Людмила старицька-черняхівська
- •Матвій талалаєвський
- •Борис тенета
- •Іван ткачук
- •Зінаїда тулуб
- •Дмитро фальківський
- •Павло филипович
- •Микола філянський
- •Микола хвильовий
- •Гнат хоткевич
- •Дмитро чепурний
- •Микола чернявський
- •Вероніка черняхівська
- •Василь чечвянський
- •Віталій чигирин
- •Борис чичибабін
- •Євген шабліовський
- •Гео шкурупій
- •Михайло шмушкевич
- •Володимир штангей
- •Іван щербина
- •Самійло щупак
- •Григорій яковенко
- •Фелікс якубовський
- •Михайло яловий
- •Володимир ярошенко
Микита годованець
Годованець Микита Павлович народився 26 вересня 1893 р. в с. Вікнина Тернівської волості Кам’янець-Подільської губернії (нині — Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім’ї. Після закінчення Степашанської вчительської школи навчався на дворічних курсах підготовки до університету, вчителював у церковноприходських школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. В 1914—1918 рр. перебував на військовій службі. Повернувшись до рідних місць, деякий час вчителював по селах, а затим став штатним працівником у редакціях газет «Червоний край» (Вінниця) та «Радянська Волинь» (Житомир). Перші вірші Годованця з’явилися друком 1913 р. на сторінках київського тижневика «Маяк». Низка поезій побачила світ у газеті «Свободное слово» (Ревель) у 1917 р. В його перекладі політвідділ 41-ї стрілецької дивізії Червоної Армії в 1920 р. видав збірочку Дем’яна Бєдного «Байки і пісні». Перша книжка оригінальних байок «Незаможник Клим» вийшла друком у 1927 р. Загалом на межі 20—30-х років він видав десь біля десятка невеличких обсягом книжечок, що несли переважно мотиви агітаційні, пов’язані з тогочасними завданнями утвердження нового в господарюванні, побуті, культурі. 31 січня 1937 р. Микиту Годованця було заарештовано і рішенням Особливої наради при НКВД від 13 червня того ж року вислано на Середню Колиму, де . він пробув до 1947 р. А десятьма роками пізніше, 11 вересня 1957 р., дістав офіційну реабілітацію — в довідці військового трибуналу Київського військового округу повідомлялось, що постанова Особливої наради «скасована і справу припинено». Поселившись у Кам’янці-Подільському, Микита Годованець уже в похилому ВІЦІ віддається активній літературній роботі. Пише оригінальні байки, здійснює переклади і переспіви, вивчає досвід української класичної, російської і загалом європейської байки. Помітним внеском досвідченого митця в розвиток української байки стали його книги «Байки» (1957), «Заяча математика» (1961), «Конвалія і Лопухи» (1966), «Талановита Тріска» (1967). Тривалий час Годованець трудився над художнім освоєнням байки античних часів, епохи Відродження, творчої спадщини видатних західноєвропейських майстрів цього жанру. Його праця увінчалася виданням книг «Ріка мудрості. Байки за Езопом» (1964), «Веселий педант» (1965), «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця» (1973). Помер 27 серпня 1974 р.
Лесь гомін
Королевич Олександр Дмитрович (літературний псевдонім — Лесь Гомін) народився 30 березня 1900 р. в Черкасах у сім’ї візника. Про свої молоді роки письменник згадував: «Із 1918-го до 1924 року вчився в Києві. Під час громадянської війни (лютий, 1920 рік) я добровільно вступив до Червоної Армії, працював на відповідальних постах по мобілізації людей і транспорту, по боротьбі з бандитизмом і дезертирством. Як закінчилась громадянська війна, я потрапив до Київського всеобучу Інструктором і тоді, працюючи, закінчував освіту (Київський ІНО). Демобілізований у червні 1924 року. Відтоді починається моя громадсько-літературна робота». Щоправда, писати Гомін почав ще 1919 р. Кілька його віршів, нарисів і оповідань були надруковані в періодиці. Систематичну ж професійну роботу він почав в окружній газеті «Радянська думка» (Черкаси) , де тривалий час працював разом із Семеном Скляренком. Лесь Гомін — автор збірки оповідань «Контрольні цифри» (1931), п’єси «Маски» (1933). 1934 р. Держлітвидавом України було підготовлено до видання його роман «Голгофа», який частково друкувався в літературно-художньому журналі «Металеві дні». Проте окремою книгою роман побачив світ тільки 1959 р., коли письменника вже не було серед живих. Поки що невідомо, коли заарештовано Леся Гомо-на: судово-слідча справа донині не віднайдена. Єдине, що збереглося в архіві Спілки письменників,— копія довідки, виданої 4 грудня 1958 р. громадянці Королевич Ф. О. про те, що «постановою Президії Верховного Суду УРСР від 2.ХII. 1958 р. вирок Одеського обласного суду від 10.ХІ.1935 р., ухвала Верховного Суду УРСР від 27.1.1936 р. і постанова Президії Верховного Суду УРСР від 1.VII. 1936 р. щодо Королевича Олександра Дмитровича, українського письменника, скасовані, а справу припинено за недоведеністю складу злочину». Помер Лесь Гомін 16 січня 1958 р. в Черкасах.