Микита годованець

Годованець Микита Павлович народився 26 вересня 1893 р. в с. Вікнина Тернівської волості Кам’янець-Подільської губернії (нині — Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім’ї. Після закінчення Степашанської вчительської школи навчався на дворічних курсах підготовки до університету, вчителював у церковноприходських школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. В 1914—1918 рр. перебував на військовій службі. Повернувшись до рідних місць, деякий час вчителював по селах, а затим став штатним працівником у редакціях газет «Червоний край» (Вінниця) та «Радянська Волинь» (Житомир). Перші вірші Годованця з’явилися друком 1913 р. на сторінках київського тижневика «Маяк». Низка поезій побачила світ у газеті «Свободное слово» (Ревель) у 1917 р. В його перекладі політвідділ 41-ї стрілецької дивізії Червоної Армії в 1920 р. видав збірочку Дем’яна Бєдного «Байки і пісні». Перша книжка оригінальних байок «Незаможник Клим» вийшла друком у 1927 р. Загалом на межі 20—30-х років він видав десь біля десятка невеличких обсягом книжечок, що несли переважно мотиви агітаційні, пов’язані з тогочасними завданнями утвердження нового в господарюванні, побуті, культурі. 31 січня 1937 р. Микиту Годованця було заарештовано і рішенням Особливої наради при НКВД від 13 червня того ж року вислано на Середню Колиму, де . він пробув до 1947 р. А десятьма роками пізніше, 11 вересня 1957 р., дістав офіційну реабілітацію — в довідці військового трибуналу Київського військового округу повідомлялось, що постанова Особливої наради «скасована і справу припинено». Поселившись у Кам’янці-Подільському, Микита Годованець уже в похилому ВІЦІ віддається активній літературній роботі. Пише оригінальні байки, здійснює переклади і переспіви, вивчає досвід української класичної, російської і загалом європейської байки. Помітним внеском досвідченого митця в розвиток української байки стали його книги «Байки» (1957), «Заяча математика» (1961), «Конвалія і Лопухи» (1966), «Талановита Тріска» (1967). Тривалий час Годованець трудився над художнім освоєнням байки античних часів, епохи Відродження, творчої спадщини видатних західноєвропейських майстрів цього жанру. Його праця увінчалася виданням книг «Ріка мудрості. Байки за Езопом» (1964), «Веселий педант» (1965), «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця» (1973). Помер 27 серпня 1974 р.

Лесь гомін

Королевич Олександр Дмитрович (літературний псевдонім — Лесь Гомін) народився 30 березня 1900 р. в Черкасах у сім’ї візника. Про свої молоді роки письменник згадував: «Із 1918-го до 1924 року вчився в Києві. Під час громадянської війни (лютий, 1920 рік) я добровільно вступив до Червоної Армії, працював на відповідальних постах по мобілізації людей і транспорту, по боротьбі з бандитизмом і дезертирством. Як закінчилась громадянська війна, я потрапив до Київського всеобучу Інструктором і тоді, працюючи, закінчував освіту (Київський ІНО). Демобілізований у червні 1924 року. Відтоді починається моя громадсько-літературна робота». Щоправда, писати Гомін почав ще 1919 р. Кілька його віршів, нарисів і оповідань були надруковані в періодиці. Систематичну ж професійну роботу він почав в окружній газеті «Радянська думка» (Черкаси) , де тривалий час працював разом із Семеном Скляренком. Лесь Гомін — автор збірки оповідань «Контрольні цифри» (1931), п’єси «Маски» (1933). 1934 р. Держлітвидавом України було підготовлено до видання його роман «Голгофа», який частково друкувався в літературно-художньому журналі «Металеві дні». Проте окремою книгою роман побачив світ тільки 1959 р., коли письменника вже не було серед живих. Поки що невідомо, коли заарештовано Леся Гомо-на: судово-слідча справа донині не віднайдена. Єдине, що збереглося в архіві Спілки письменників,— копія довідки, виданої 4 грудня 1958 р. громадянці Королевич Ф. О. про те, що «постановою Президії Верховного Суду УРСР від 2.ХII. 1958 р. вирок Одеського обласного суду від 10.ХІ.1935 р., ухвала Верховного Суду УРСР від 27.1.1936 р. і постанова Президії Верховного Суду УРСР від 1.VII. 1936 р. щодо Королевича Олександра Дмитровича, українського письменника, скасовані, а справу припинено за недоведеністю складу злочину». Помер Лесь Гомін 16 січня 1958 р. в Черкасах.