2.6. Міграції робочої сили
Розвиток світового господарства завжди супроводжувався переміщенням населення як між континентами, так і всередині них. Вільні і примусові міграції були пов'язані з освоєнням Нового Світу, Австралії, Нової Зеландії. Міжнародні міграції нерідко викликалися війнами, природними катаклізмами, відмінностями в рівні життя між країнами або відбувалися у пошуках кращого життя. Найбільш драматичним видом є міграція біженців, спровокована озброєними конфліктами, етнічною і політичною диктатурою і тому подібне. В світі налічується близько 20 млн біженців, і кількість їх росте.
Серед найпотужніших примусових міграцій робочої сили в світовій історії виділяється завезення африканських рабів в Новий Світ, яке в період з 1550 по 1860 р. склало 9-11 млн осіб. Ще могутніша хвиля, як найзначніше явище в історії сучасних міграцій, була пов'язана із заселенням обидвох Америк, Австралії, Нової Зеландії, частково Південної Африки. Це були переважно безповоротні міграції, головним чином з Європи.
В Північну Америку протягом XIX ст. виїхали 30—35 млн осіб. Всього в США з 1820 по 1990 р. емігрували 54,4 млн осіб, зокрема 3,4 млн з Росії [Atlas of the World. 4-th Edition. 1994].
Сучасні трудові міграції пояснюються нерівномірністю економічного розвитку окремих країн і різним ступенем лібералізації доступу іноземної робочої сили. Так, в Західній Європі аж до 1970-х років спостерігалося довге післявоєнне економічне зростання. В умовах старіння населення вже в 1960-х роках тут створилася ситуація гострого браку трудових ресурсів. Тому доступ на ринки робочої сили (за винятком окремих країн) був істотно полегшений.
Схожа ситуація склалася в окремих країнах Близького і Середнього Сходу1, особливо в тих, де незначна чисельність власного населення, причому такого що знаходиться в привілейованому положенні (вони практично не зайняті у виробництві).
Загалом виділяються шість географічних районів світу, що активно привертають іноземну робочу силу (табл. 16). У країнах, що використовують іноземних робітників, цілі галузі господарства залежать від притоку з-за кордону.
Таким чином, в даний час у всьому світі налічується близько 87 млн економічно активних мігрантів (тобто без урахування членів сімей), з яких більше 30 млн працюють в країнах, що розвиваються.
1 Близький Схід — назва території, що історично склалася, на заході й південному заході Азії та північному сході Африки, на якій розташовані Єгипет, Судан, Бахрейн, Ізраїль, Йорданія, Ірак, Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, Північний і Південний Ємен, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія, Сірія, Туреччина. У зарубіжній, головним чином американській та англійській, літературі країни Близького Сходу разом з Іраном і Афганістаном включаються в поняття Середній Схід. Останній в сучасній літературі іноді є умовною назвою регіону Азії, на території якого розташовані Іран і Афганістан; у зарубіжній літературі до Середнього Сходу відносять також країни Близького Сходу.
Перший центр імміграції — Західна Європа, де налічується більше 28 млн економічно активних робітників-мігрантів, або понад третини всіх економічно активних мігрантів світу. Найбільший притік робочої сили спостерігається в Європейському союзі, що притягає робочу силу з менш розвинених країн-членів ЄС (інтеграційна міграція), зокрема з Португалії, Мальти, Іспанії. Значний притік з арабських країн Північної Африки, Близького Сходу, Африки на південь від Сахари, Центрально-Східної Європи і республік колишнього СРСР.
Другий центр імміграції — Азія, точніше країни Близького і Середнього Сходу. Головним експортером робочої сили є Єгипет, на який припадає до 3/4 притоку іноземної робочої сили в цей регіон. Нафтовидобувні країни привертають дешеву робочу силу на важкі низькооплачувані роботи. Сюди приїжджають в основному з сусідніх арабських країн, а також з Індії, Пакистану, Бангладеша, Філіппін і т. д. Більше половини робочої сили Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Катару, Бахрейна, Кувейту і Омана складають іноземні робітники.
Третій центр імміграції — США і Канада, трудові ресурси яких історично склалися за рахунок іммігрантів. У цьому регіоні робітники-імігранти перевищують 5% економічно активного населення. США серед всіх країн світу приймає найбільша кількість як високо-, так і низькокваліфікованої робочої сили. Основні потоки низькокваліфікованої робочої сили прямують з довколишніх латиноамериканських країн — Мексики, країн Карибського басейну. Робітники високої кваліфікації іммігрують в США практично зі всіх країн світу, включаючи Західну Європу, Латинську Америку, Росію, Індію і т. д. Міграційне сальдо — більше півмільйона осіб.
Четвертий центр сформувався в Австралії і Новій Зеландії.
П'ятий центр сформувався в Латинській Америці, де в основному Аргентина, Мексика і Венесуела приймають робочу силу з сусідніх країн.
Шостий центр імміграції — нові індустріальні країни Південно-Східної Азії. У зв'язку із стрімким їх розвитком туди значно збільшивася притік імігрантів, що наймаються на тимчасові роботи. Особливо це помітно в Республіці Корея і в Малайзії.
Основнми причинами такої масштабної міжнародної міграції трудових ресурсів дослідники виділяють наступні.
Перенаселення, великий демографічний приріст, особливо в умовах безробіття.
Кризова економічна ситуація в країні і тривала економічна депресія.
Низькі показники рівня і якості життя.
Значні перекоси в статевовіковій структурі населення; відсутність життєвих перспектив для молоді, що досягла працездатного віку.
Відсутність можливостей для розвитку науки і культури [Світ в дзеркалі міжнародної міграції, 2002].
За приблизними оцінками, щорічне міграційне сальдо до кінця XX ст. складало приблизно 1 млн осіб, тобто в приймаючі країни приїжджали в середньому на 1 млн більше, ніж виїжджали. Об'єми щорічних грошових потоків, пов'язаних з міжнародною трудовою міграцією, співставні за масштабами з прямими щорічними зарубіжними інвестиціями [Оціночні дані... 2002].
Контрольні питання і завдання
Оцініть методологічні труднощі класифікації світогосподарських зв'язків для цілей їх дослідження. Які провідні критерії виділення основних груп світогосподарських зв'язків?
З якими основними макроекономічними умовами пов'язана стійкість розвитку світової торгівлі?
Дайте характеристику двох базових цін міжнародних торгових контрактів.
Яким чином розподіляється об'єм експорту і імпорту за типами країн (економічно розвинені; що розвиваються, зокрема нові індустріальні країни; країни з транзитною економікою)?
Порівняєте товарну структуру експорту вказаних типів країн.
Оцініть і поясніть роль сфери послуг в сучасному світовому експорті.
Що таке кредитні ресурси за економічним змістом?
Дайте визначення прямих і портфельних інвестицій, поясніть, в чому їх корінна відмінність.
До яких теоретичних висновків можна прийти, аналізуючи об'єми падіння прямих зарубіжних інвестицій на початку XXI ст?
. Охарактеризуйте місце і роль світової Тріади в притоці і відтоку прямих зарубіжних інвестицій.
. Яка роль транснаціональних корпорацій в накопиченні зарубіжного інвестиційного капіталу?
. Перерахуєте приблизно 10 провідних транснаціональних корпорацій світу за об'ємом їх активів і індексом транснаціоналізації.
. Дайте трактування поняття «технологія» відповідно до визначень ООН.
. Дайте визначення наступних понять міжнародного трансферту: ліцензія, патент, ноу-хау, інжиніринг, франчайзинг.
. Виділіть провідних експортерів і імпортерів прямих зарубіжних інвестицій.
. Яка роль Японії в експорті і імпорті прямих зарубіжних інвестицій?
. Перерахуєте п'ять виробничих функцій грошей.
. Що таке міжнародні гроші?
. Дайте коротку характеристику чотирьох міжнародних валютних систем.
. Що таке євродолари?
. Поясните поняття «Special Drowing Rigchts» як резервного засобу сучасної міжнародної валютної системи.
. Поясніть причини сучасних трудових міграцій і їх світогосподарську роль.
. Охарактеризуйте шість географічних районів, що активно використовують іноземну робочу силу.
Використана література
Атталі Ж. На порозі нового тисячоліття. М., 1993.
Богомолов О.Т. Анатомія глобальної економіки. М., 2003.
Доповідь про світові інвестиції 2004. Переорієнтація на сектор послуг. Огляд. UN. UNCTAD. Geneva, 2004.
За справедливий підхід до трудящимся-мигрантам в глобальній економіці. Доповідь VI. Женева, 2004.
Мир в дзеркалі міжнародної міграції. Вип. 10 // Ред. У. А. Іонцев. М., 2002.
Світова економіка. Введення в зовнішньоекономічну діяльність. М., 2000.
Оцінні дані Відділу народонаселення ООН про рівень міграції // Міжнародна міграція 2002. Нью-Йорк, ООН, 2003.
Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН. М., 1980.
Устінов І.Н, Світова торгівля. Статистично-аналітичний довідник.
М., 2001. Хайек Ф. Дорога до рабства. М., 1992. Ципін І.С, Веснін В. Р. Міровая економіка. М., 2005. Actuell 2001-2004. 300 000 aktuelle Daten zu Themen unserer Zeit. Dortmund
2001-2004. International Financial Statistic. Yearbook. N.Y., 2000-2004. Science and Enginiring Indicators — 2002. NSF. Washington, 2003. Statistical Yearbook. 2004. UN., N.Y., 2004.
UNCNAD. Handbook of Statistics 2002. UN. N.Y., Geneva, 2003. World Economic Outlook, 2002. International Monetary Fund. N.Y., 2003. World Economic Outlook. Supporting Studies. IMF. Geneva, 2000. World Investment Report 2004. FDI Policies for Development: National and ||w* International Perspectives. Overview. N.Y, Geneva, 2004.