2.5. Валютно-фінансові зв'язки
Прогресивна роль грошей у внутрішніх і зовнішніх виробничих відносинах загальновідома, оскільки вони виконують роль загального еквівалента при обмінах. Іншими словами, гроші — це товар, який виражає вартість всіх інших і на який всі вони обмінюються. Проте, відношення до грошей з часом змінювалося.
В кінці XIX — початку XX ст. гроші вважалися соціальним і духовним злом, особливо в релігійних колах і навіть в соціології. Багато економістів також негативно відносилися до грошей, вважаючи, що вони є засобом концентрації і централізації, монополізації і загострення соціальних і політичних суперечностей. У другій половині XX ст. оцінки ролі грошей в суспільстві стали діаметрально протилежними, особливо в економічній науці.
Відомий учений і фінансист другої половини XX ст. Же. Атталі, аналізуючи роль грошей в різних типах суспільств, виділив три соціальні форми організації відносин між людьми — «три порядки організації суспільства»:
сакральний, в якому головною дійовою особою був священик;
силовий (порядок сили), де головною дійовою особою виступав цар;
порядок грошей, при якому головними особами є торговець і фінансист.
При цьому Ж. Атталі помічав, що порядок грошей привносить в суспільство ідею відносин між незнайомими людьми через єдину міру — гроші, які долають станові, релігійні, кланові та інші подібні критерії [Атталі, 1993].
Ф. Хайєк вважав, що порядок грошей, ринкова економіка — це «розширений порядок людського існування». Порядок грошей породив світовий ринок, світові обміни, світове господарство [Хайек, 1992].
Світові гроші кінець кінцем ведуть до формування міжнародної рівності людей, що володіють грошима, властивість яких, — усувати відмінності в кольорі шкіри, в мовах, релігіях і національностях у покупців і клієнтів. Там, де функції світових грошей виявляються недостатньо, в обов'язковому порядку з'являються спроби вирішити свої проблеми за рахунок прав інших людей.
У останній чверті XX ст. з самими грошима відбулися два радикальні перевтілення: 1) на зміну золотим грошам і паперовим їх представникам прийшли широко поширені кредитні гроші (і чеки як їх представники); 2) до кінця XX ст. гроші з'являються в електронному вигляді і кредитних картках як їх представників.
Гроші виконують п'ять виробничих функцій.
Це міра вартості, тобто ціна товару як споживчій вартості.
Засіб обігу товарів як моментальний обмін один на іншій.
Засіб платежу, тобто позиковий засіб. У цій якості гроші виступають в тих випадках, коли покупка-продаж товару здійснюється в кредит1, тобто з відстроченням платежу, а також в операціях по позичанню грошей, при сплаті податків, земельної ренти, заробітної плати і так далі.
Засіб накопичення, або засіб утворення скарбів2. В цьому випадку гроші — представник багатства, їх можна зберігати в будь-якій кількості або купити будь-який товар.
Функція світових грошей. Гроші, що обертаються в світовому господарстві, називають валютою3 або іноземними девізами4.
Історично першим виконувало роль світових грошей золото. У сучасному світі воно як світові гроші замінене на американський долар, колективну валюту євро, японську єну, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк. Причина в тому, що ці валюти володіють конвертованістю, що забезпечується такими властивостями, як стійкість, тобто мінімальною небезпекою раптового знецінення; вільною оборотністю в інші валюти; довірою до економічної і політичної систем країн, що випускають валюту.
Міжнародна валютна система — це форма організації міжнародних відносин, що склалася на базі міжнародної домовленості і представляє сукупність інструментів і організацій, за допомогою яких здійснюється платіжно-розрахунковий оборот держав, що входять в цю систему. Основними елементами міжнародної валютної системи є грошова маса; валютний курс; міжнародні валютні ринки; наднаціональні інститути, що займаються регулюванням міждержавних валютних відносин5.
1 Під кредитом (від лат. credit — він вірить) розуміється сума грошей, на яку комерсант дозволяє своєму клієнтові придбати товар, не вимагаючи негайної оплати.
2 В цьому випадку дуже доречно підкреслити вихід цієї функції грошей на соціальний рівень, що полягає в інвестуванні засобів в головний скарб, — в саму людину. Головним скарбом нуклеарної сім'ї є її «найслабкіша» ланка — діти. По деяких розрахунках в економічно високорозвинутих країнах близько 1/2 споживчого попиту йде на вкладення в дітей, що відноситься до формування «людського капіталу».
3 Валюта (від італ. valuta — ціна, вартість) — банкноти, іноземні кредитні квитки, монети і ін.
4 Девізи (від фр. devise) — те ж, що і валюта.
5 Провідною спеціалізованою міжнародною організацією, що включає більшість держав — членів ООН, завдання якої полягає в сприянні функціонуванню міжнародної валютної системи, є Міжнародний валютний фонд (МВФ). Для вирішення цього завдання МВФ здійснює три функції: визначення і контроль за дотриманням угод в сфері міжнародних валютних відносин; надання державам-членам можливостей для вивчення проблем і ведення переговорів; надання кредитів країнам, що зазнають труднощів в сфері платіжного балансу.
Міжнародна валютна система (МВС) з часу свого виникнення зазнала ряд грунтовних трансформацій. Можна говорити, що в історичному аспекті світове господарство спиралося на чотири міжнародні валютні системи, що послідовно змінювались.
Перша, Паризька МВС, створена в 1867 р., діяла 47 років. Вона грунтувалася на золотомонетному стандарті. Між валютами були встановлені золоті паритети: залежно від того, скільки золота містилося в монеті тієї або іншої країни, складалися валютні курси. У Паризької МВС була передісторія. Система Золотого стандарту почала формуватися в 1821 р., коли Британська імперія зробила фунт стерлінгів конвертованим в золото. Потім це виконали США і ряд інших країн1.
Друга, Генуезька МВС, діяла всього 9 років (1922—1931). Згідно основного принципу цієї системи також були встановлені золоті паритети, але золотомонетний стандарт замінений на золотодевізний. Це означає, що декілька особливих валют, а точніше — долар США, фунт стерлінгів і французькі франки, обмінювалися на золото. Решта всіх валют почала обмінюватися на золото через ці валюти.
Третя, Бреттон-Вудськая2 МВС, була створена в 1944 р. під керівництвом найвідомішого і найпопулярнішого в довоєнні і післявоєнні часи британського економіста Дж.М. Кейнса. Вона базувалася на пристосуванні національних валютних систем до валютних систем ведучих (у економічному сенсі) у той час держав, перш за все до національної валютної системи США. Ця МВС проіснувала 27 років. Грунтувалася на золотодоларовому стандарті, що, по суті, було тим же золотодевізним стандартом. Відмінність полягала в тому, що тільки одна валюта (долар) обмінювалася на золото і те лише в зовнішньому обороті. Решта всіх валют обмінювалася на золото тільки через долар США. Долар став особливою валютою.
1 Росія цей крок зробило тільки в 1897 р.
2 Бреттон-вудс — невелике місто в штаті Нью-гемпшир, в якому проходила конференція з післявоєнного світового економічного порядку.
У Бреттон-Вудсі були створені міжнародні організації, завдання яких полягали в забезпеченні твердих валютних курсів, зокрема Міжнародний валютний фонд, Світовий банк. У 1947 р. МВФ встановив валютні курси для більшості своїх членів.
Оскільки рівноваги в міжнародних обмінах не існує (одні країни протягом певного часу більше вивозять за рубіж, чим ввозять; інші, навпаки, мають пасивний торговий баланс і накопичують борги), МВФ надає країнам-боржникам короткострокові позики. Якщо ж яка-небудь країна протягом тривалого часу збільшує свої борги, то до неї застосовуються санкції МВФ, що входять в правила міжнародних домовленостей.
Під час дії Бреттон-Вудськой МВС світова торгівля розвивалася значними темпами. Індекс інфляції був незначний і стійкий (близько 3%). відмічалися незначні відхилення.
Проте з 1969 р. позитивний баланс американської зовнішньої торгівлі і внутрішнього бюджету став негативним, продуктивність праці в промисловості США в 1970-і роки виявилася нижче європейської і японської. Конкурентоспроможність американських товарів на світовому ринку впала1. Припинився обмін доларів на золото. До 1973 р. Бреттон-Вудськая МВС фактично розвалилася. У 1971-1973 рр. були введені плаваючі валютні курси, що означало відхід від принципів угоди в Бреттон-Вудсі. Ця криза продовжувалася майже десятиліття, супроводжуючись масовими девальваціями і ревальваціями, лихоманками на фондових біржах.
Руйнуванню системи сприяли наступні нові обставини: 1) відновлення економічної і фінансової потужності європейських країн; 2) постійно зростаючий дефіцит платіжного балансу США; 3) повернення до вільного руху капіталу; 4) неконтрольоване зростання використання євродоларів2.
1 Криза, що загострилася, привела до того, що в 1971 р. президент США Р. Ніксон припинив конвертованість долара в золото за офіційною ціною.
2 Євродолари — це авуары (внески окремих осіб і установ в іноземних банках), розміщені в банках поза територією США і що знаходяться у розпорядженні цих банків. Створення, а потім дуже швидке розповсюдження ринків євродоларів — одне з найпримітніших в історії міжнародних грошових відносин з часу закінчення Другої світової війни.
Четверта, Ямайкськая МВС, офіційно створена в 1976 р. і грунтувалася не на валютних системах окремих країн, включаючи США, а на законодавчо закріплених міждержавних принципах, зокрема на плаваючих, тобто таких, що коливаються залежно від ситуації на ринку, валютних курсах. Сьогодні вони характерні для більшості провідних валют, проте якщо курс національної валюти опускається дуже низько або піднімається дуже високо, уряди і центральні банки втручаються, починаючи продавати або купувати валюту.
Основні принципи Ямайкськой МВС полягають в повній демонетизації золота, у введенні спеціальних прав запозичення, в остаточному переході до використання в якості світових грошей національних конвертованих валют, визнанні плаваючих валютних курсів замість їх жорсткої фіксації і наділенні МВФ великими повноваженнями по спостереженню за валютною політикою держав.
Слід особливо зупинитися на такій інновації Ямайкської МВС в цілях регулювання світової валютної системи, як введення світових грошей і міжнародних розрахункових одиниць — спеціальних прав запозичення (Special Drowing Rights) — абревіатури відповідно СПЗ і SDR. У 1969 р. перед лицем браку міжнародних ліквідних коштів Міжнародний валютний фонд ухвалив рішення створити СПЗ, з 1978 р. — резервний засіб міжнародної валютної системи (об'єм СПЗ був рівний приблизно 12—15 млрд дол.). По суті, це — представлені у вигляді бухгалтерського запису на рахівницях центральних банків країн-учасниць угоди по СПЗ, а також на спеціальному рахунку МВФ. Отримання країною певної суми СПЗ здійснюється тільки в безготівковій формі. Актив дає центральному банку лише право на отримання будь-якої валюти для подальшого фінансування дефіциту платіжного балансу. Ця штучна валюта розраховується на базі валют провідних економічних країн світу. Проте в ролі міжнародної резервної валюти СПЗ так і не вдалося зайняти помітного місця. Питома вага СПЗ в світових офіційних золотовалютних резервах складає близько 2% [Богомолов, 2003].
Як міжнародний носій вартості СПЗ виконує функції еквівалента вартості тих валют, «кошик» яких служить базою обрахунку курсу СПЗ. У неї входять: долар США з питомою вагою 45, євро — 29, єна — 15 і англійський фунт стерлінгів — 11 % (2002 р.). Цінність світових валют в світовій торгівлі залежить від об'єму і якості пропонованих на світових ринках товарів, різних видів власності, наприклад нерухомості, в яких валюта безперешкодно може бути перетворена її власником. За даними Банку міжнародних розрахунків в Базелі, співвідношення між валютами в світовій торгівлі в 2001-2003 рр. було наступним: питома вага долара США — 49-52, євро — 29-31, ієна — до 5, інші валюти — від 18 до 20% [International Financial Statistic. Yearbook, 2000— 2004].