51.Прибуток як показник фінансової діяльності підприємства. Класифікація прибутку по основних видах діяльності.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробництво і збут продукції.

Прибуток – перевищення доходу над витратами. Зворотне положення називається збитком.

В умовах ринкової економіки прибуток є одним з основних джерел накопичення і поповнення прибуткової частини державного і місцевого бюджетів; основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, його інвестиційної та інноваційної діяльності, а також джерелом задоволення матеріальних інтересів членів трудового колективу і власника підприємства. 

На величину прибутку (доходу) істотно впливають як обсяг продукції, що випускається, так і її асортимент, якість, величина собівартості, вдосконалення ціноутворення та інші чинники. У свою чергу, прибуток впливає на такі показники, як рентабельність, платоспроможність підприємства та інші. 

1. По основних видах діяльності

   1. Прибуток від операційної діяльності.

Під операційною діяльністю підприємства розуміють основний вид діяльності, з метою здійснення якого воно і було створено.

2. Прибуток від інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність пов'язана з процесом обгрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, направлених на розширення економічного потенціалу підприємства. Результати цієї діяльності відображені частково в прибутку від позареализаційних операцій (доходи від участі в спільних підприємствах, від вкладення цінних паперів), частково – в прибутку від реалізації майна.

3. Прибуток від фінансової діяльності.

Фінансова діяльність пов'язана із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування: залучення додаткового акціонерного капіталу, емісія облігацій та інших цінних паперів, залучення кредиту і ін.

Під прибутком від фінансової діяльності розуміють непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел, на умовах, вигідніших, ніж середньоринкові.

52.Прибуток як показник фінансової діяльності підприємства. Схема формування і використання прибутку.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробництво і збут продукції.

Прибуток – перевищення доходу над витратами. Зворотне положення називається збитком.

В умовах ринкової економіки прибуток є одним з основних джерел накопичення і поповнення прибуткової частини державного і місцевого бюджетів; основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, його інвестиційної та інноваційної діяльності, а також джерелом задоволення матеріальних інтересів членів трудового колективу і власника підприємства. 

На величину прибутку (доходу) істотно впливають як обсяг продукції, що випускається, так і її асортимент, якість, величина собівартості, вдосконалення ціноутворення та інші чинники. У свою чергу, прибуток впливає на такі показники, як рентабельність, платоспроможність підприємства та інші. 

Диаграмма ТЕМА 7 ВОПРОС 2

53.Рентабельність як показник ефективності фінансової діяльності підприємства. Віди рентабельності.

Прибутковість підприємства можна виміряти величиною прибут­ку підприємства та рентабельністю.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід допов­нювати відносним показником – рентабельністю. Перевага відносних показників полягає в тому, що вони характеризують ефективність діяльності, тобто відношення результату (прибутку) до понесених витрат на досягнення цього результату.

Залежно від мети аналізу розрізняють:

1. Загальний рівень рентабельності підприємства:

,де П_б – балансовий прибуток;

S_заг – загальна виробнича собівартість.

Такий показник відбиває загальну ефективність діяльності під­приємства. Найбільш прийнятним виразом загального рівня рента­бельності є відношення балансового прибутку до суми вартості ос­новних виробничих фондів (С_ОВФ) і нормованих оборотних засобів (С_НОЗ):

.,

Такий рівень рентабельності показує, наскільки раціонально ви­користовуються матеріальні ресурси підприємства.

2. Рентабельність виробничих фондів. Цей показник називають ще рентабельністю виробництва, що є не зовсім коректним, оскільки до формування прибутку залучаються всі види діяльності підприєм­ства, в тому числі ті, що не пов'язані з його основними виробничими фондами.

.,Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

,де С_ак – середня сума активів балансу підприємства.

3. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу відобра­жає ефективність використання активів, створених за рахунок влас­них коштів:

,де П – чистий прибуток підприємства;

С_В.К. – сума власного капіталу.

Величина власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

4. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції:

,де S_Т.П. – повна собівартість товарної реалізованої продукції,

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різно­видів. Рентабельність певного виробу визначається так:

, де Ц_і, S_і – відповідно ціна і собівартість і-го виробу.

Прибуток і рентабельність не характеризують повною мірою фінансовий стан підприємства і тенденції його зміни. Воно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними бухгалтерського балансу. 

Співвідношення між окремими елементами активів і пасивів балансу використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. При цьому розраховуються наступні основні показники: 

- коефіцієнт заборгованості (Кзаб) - визначається шляхом ділення боргових зобов'язань на активи підприємства. Якщо Кзаб>0.5, то зростає ризик несплати боргів; 

- коефіцієнт забезпечення боргів (Ко.д.) - визначається відношенням власного капіталу до суми боргових зобов'язань. Якщо Ко.д.>1, то це означає, що підприємство може сплатити борги власним капіталом; 

- коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л.) - визначається відношенням поточних активів і короткострокових зобов'язань. Якщо Кп.л.<2, то платоспроможність невисока і підприємство має певний фінансовий ризик; 

- коефіцієнт термінової ліквідності (тc.л.) - це відношення активів високої ліквідності (наприклад, цінні папери, гроші на банківських рахунках і в касі, дебіторська заборгованість) до короткострокових зобов'язань. Якщо Кт.л.>1, то короткострокові зобов'язання забезпечені і борги можуть бути швидко сплачені. 

Фінансова активність підприємства характеризується наступними показниками: 

- середнім періодом сплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства;

- середнім періодом сплаты кредиторської заборгованості підприємства постачальникам; - оборотністю товарно-матеріальних запасів (як відношення об'єму продажів до величини запасів).