21. Модель чистої конкуренції. (Загальна характеристика).

Досконала конкуренція – тип ринк. структури, де ринк.поведінка продавців і покупців полягає в пристосуванні до рівновагового стану ринк.умов. В ек.теорії чиста конкуренцією назив.такий тип оргпнізації ринку, при якому виключені усі види міжяк між продавцями, так і покупцями. Чиста конкуренція являє собою ідеальний тип ринк. структури, вона зустрічається дуже рідко. Найбільше до неї підходить СГ, фондова біржа, ринок іноз.валют. Ринок називають чисто конкурентним, якщо: складається з багатьох конкуруючих продавців. Що мають стандартизовану продукцію; кожна фірма має невелику питому частку ринку; покупцям байдуже в кого купувати продукцію; фірми не цікавляться рішенням своїх конкурентів, оскільки не розглядають їх як загрозу для своєї частки на ринку; відсутні будь-які барєри для входження в галузь або для виходу з неї; досконала інформованість продавців та покупців про стан ринку. Інформація розповсюджується серед субєктів ринку миттєво і нічого їм не коштує. Окрема фірма практично не має ек.влади на ринку, не диктує свою ціну, продає свою продукцію за цінами, які склалася на ринку. Крива попиту чистого конкурента є гориз.лінія.

Ц я крива співпадає з кривою гранич.доходу (MR) та середнього доходу (AR). Гранич.дохід – це доход, одержаний від реалізації ще однієї додаткової одиниці продукції: MR=(ТR). Для чистого конкурента MR=P. Середній доход:AR=TR/Q=P*Q/Q=P.

22. Максимізація прибутку чистого конкурента в короткостроковому періоді (Метод порівняння валового доходу та валових витрат).Ст 27

23. Максимізація прибутку чистого конкурента в короткостроковому періоді (Метод

порівняння граничного доходу та граничних витрат).ст28

24. Модель чистої монополії.Ст31

25. Максимізація прибутку чистого монополіста в короткостроковому періоді (Метод

порівняння валового доходу та валових витрат.ст 32

26. Максимізація прибутку чистого монополіста в короткостроковому періоді (Метод

порівняння граничного доходу та граничних витрат).ст33

27. Бар’єри для входження в галузь та цінова дискримінація в чистій монополії.

Бар'єри для входження в галузь в умовах чистої монополії є тими обмеженнями, які ставлять нові фірми в невигідне становище порівняно з бути. Прикладами таких обмежень можуть слугувати: великий обсяг виробництва, який потребує чималих капітальних вкладень; патенти1; монопольна власність на дефіцитні ресурси; урядові обмеження на входження в галузь (наприклад, ліцензування2 на телестанції або водопровід); тарифи на продукцію, що імпортується.

Цінова дискримінація – це продаж однакового товару за різними цінами різним споживачам. Щоб фірма-монополіст могла проводити цінову дискримінацію, ринок повинен відповідати таким умовам: - продавець повинен бути в змозі розділити покупців на групи, виходячи з урахування еластичності попиту на блага. Для тих покупців, попит яких має високу нееластичність, буде встановлена висока ціна, а тим, чий попит еластичний – більш нижча; - блага не можуть перепродуватися покупцями (або продавцями) одного ринку покупцям (або продавцям) іншого ринку, оскільки вільне переміщення благ із “дешевого” ринку на “дорогий” призведе до виникнення єдиної ціни, що обумовить неможливість цінової дискримінації. Розрізняють такі види цінової дискримінації: 1) просторова (продаж у місті та селі, місця в театрі); 2) часова (ціни на денні та вечірні сеанси, телефонні тарифи); 3) по доходах споживачів (послуги для багатих і бідних); 4) по обсягу споживання блага (мінімально необхідна кількість та надлишок); 5) по соціальному статусу споживача (проїзні квитки). При ціновій дискримінації чистий монополіст одержує більший доход, а отже, більший прибуток. Поняття цінової дискримінації ввів в економічну науку в першій третині XX ст. А.Пігу, але саме явище було відоме й раніше. А.Пігу розрізняв три види (або ступені) цінової дискримінації. Цінова дискримінація першого ступеня (бездоганна дискримінація) спостерігається в тому випадку, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна його ціні попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні. Оскільки монополіст не може мати повну інформацію про функції попиту всіх можливих покупців свого блага, то цей вид цінової дискримінації у чистому вигляді не можливий. Певне наближення до чистої цінової дискримінації можливе при незначній кількості покупців, коли кожна одиниця блага випускається на замовлення конкретних споживачів. Розглянемо простий приклад. Нижче на рисунку можна побачити, що монополіст може продати 4 одиниці продукції по 30 грн. за штуку. Доход його складе: 4*30 = 120 грн. Якщо монополіст вдасться до дискримінації, то він може продати першу одиницю продукції за 50 грн., другу – за 45 грн., третю – за 35грн. та четверту – за 30 грн. В цьому випадку його доход складе: 50 + 45 + 35 + 30 = 160 грн., тобто доход більший.

Цінова дискримінація другого ступеня має місце, коли ціни блага однакові для всіх покупців, однак розрізняються в залежності від обсягу купівель. При цьому виді цінової дискримінації блага групуються в певні партії, на кожну з якої встановлюються різні ціни. Цінова дискримінація другого ступеня нерідко виступає у формі цінового дисконту або знижок (на обсяг поставок; кумулятивні знижки – сезонний квиток на залізничній дорозі; дискримінація в часі – різні ціни на ранкові, денні, вечірні сеанси в кіно; стягування абонементної плати в сполученні з пропорційною оплатою обсягу придбаного блага). Цінова дискримінація третього ступеня припускає, що різним особам благо продається за різними цінами, але кожна одиниця блага, придбана конкретним покупцем, оплачується ним за однаковою ціною. Якщо при ціновій дискримінації перших двох ступенів передбачалося розподіл благ на групи, то в основі цінової дискримінації третього ступеня передбачається розподіл самих покупців на групи або ринки, де встановлюються свої ціни продажу. Фірми-монополісти систематизують споживачів за перевагами, доходами, віком, місцем проживання, характером роботи і продають свої блага відповідно до цієї градації.

28. Максимізація прибутку чистого конкурента та чистого монополіста в довгостроковому періоді.

При аналізі поводження монополіста в довгостроковому періоді виходимо з особливостей чистої монополії – наявності лише одного постачальника продукції й існування вхідних бар'єрів у галузі для фірм-новачків.

У довгостроковому періоді фірма вибирає масштаби виробництва, а не тільки обсяги використання змінних факторів. Якщо вважати, що фірма розробляє кілька сценаріїв свого перспективного розвитку в залежності від обсягів використання фіксованих ( у короткостроковому періоді) факторів, тоді для кожного варіанта вона може знайти оптимальний обсяг виробництва і ціну, що максимізують її прибуток. Звичайно, при цьому фірма повинна мати також довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на свою продукцію.

У довгостроковому періоді, максимізуючи прибуток, фірма – монополіст збільшує масштаб виробництва доти, поки не досягне обсягу продукції, що відповідає рівності граничного доходу і довгострокових граничних витрат:

MR= L MC Довгострокова рівноважна ціна буде дорівнює висоті кривої довгострокового попиту в цій точці. Про таку довгострокову рівновагу варто сказати наступне:

- В умовах довгострокової рівноваги фірма повинна функціонувати принаймні беззбитково. Ситуація мінімізації збитків, представлена на малюнку, не може бути довгостроковою рівновагою: фірма просто піде з ринку, якщо вона буде не в змозі компенсувати свої довгострокові середні витрати.

- Ціна, що максимізуює довгостроковий прибуток фірми, буде нижче, ніж ціна, що максимізуює короткостроковий прибуток. Це відбувається в зв'язку з тим, що попит на будь-який продукт більш еластичний на довгострокових тимчасових інтервалах, ніж на короткострокових