18. Витрати фірми в короткостроковому періоді.

Сукупні витрати (ТС) — це вартість усіх видів ресурсів, що витрачают. для виготовлення певної кі-ті продукції.

У короткостроковому періоді витрати виробництва поділяють також на постійні і змінні

Постійні витрати (FC) — це витрати, що не залежать від обсягів виробництва продукції. Якщо фірма не втробляє продукцію, вона має постійні витрати. До них: відсотки за кредит, орендна плата, амортизація, капітальний ремонт, податки, страхові внески, витрати на управління.

Змінні витрати (VC) — це вартість змінних ресурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції, тому ці витрати залежать від випуску продукції. Основні види змінних витрат: витрати на сировину, оплата праці, витрати на паливно-мастильні матеріали, витрати на електроенергію.

Витрати в розрахунку на весь обсяг продукції назив. валовими. Сума валових витрат і зміннх дає загальні витрати: TFC+TVC=TC. Середні витрати – це витрати в розрахунку на одиницю продукції. Розрізняють:

Середні постійні витрати (AFC) — це кількість постійних витрат виробництва (FC), що припадає на одиницю виробленої продукції: AFC = ТFC/Q.

Середні змінні витрати (AVC) — це кількість змінних витрат виробництва (VC), що припадає на одиницю виробленої продукції: АVС=ТVC/Q.

Середні загальні витрати - АТС= TC/Q, АТС = AFC + AVC.

Граничні витрати (MC) – витрати, які несе фірма при вироб.ще однієї додаткової одиниці продукції.MC=(TC)

Аналізуючи криві витрат виробництва, можна зробити наступні висновки:

1. При обсязі продукції, що дорівнює А, крива граничних витрат (МС) має мінімальне значення, а крива сукупних витрат (ТС) має перегин (вона з випуклої стає опуклою).

2. Крива граничних витрат (МС) перетинає криві середніх сукупних витрат (АТС) та середніх змінних витрат (AVC) у точках їх найменших значень.

3. Середні змінні витрати (AVC) необхідні для оцінки ефективності господарювання, визначення рівноваги і перспектив розвитку: а) розширення діяльності; б) скорочення виробництва; г) вихід із галузі.

4. Порівняння середніх сукупних витрат (АТС) з рівнем цін дозволяє визначити величину прибутку. А це допомагає вибрати стратегію фірми у короткостроковому періоді.

Правило найменших витрат — це умова, при якій витрати мінімізуються в тому випадку, якщо кожна грошова одиниця, що витрачасться на кожний ресурс, дає однакову віддачу — однаковий граничний продукт (МР).

Правило найменших витрат забезпечує рівновагу виробника. Коли віддача всіх факторів однакова, зникає проблема їх перерозподілу, оскільки у виробника немає ресурсів, які б могли принести більший дохід, тобто досягається оптимальне співвідношення факторів виробництва, при якому забезпечується максимізація випуску.

19. Витрати в довгостроковому періоді та оптимальні розміри підприємства.

У довгостроковому періоді фірма може міняти свої виробничі потужності, переходити зі статусу малого підпр. в середнє, із середнього у велике. Отже, у довгострк. періоді всі витрати у формі змінних.

К ривою довгострокових середніх витрат(ATC) назив.крива, кожна точка якої є мін.на множині усіх короткострокових кривих середніх загальних витрат, які відповідають різним масштабам виробництва. Крива АТС має U- подібну форму і має найнижчу точку(min).Оптимальним розміром фірми (Qопт) вважається такий розмір, при якому серд.витрати в довгост.періоді найменші. До Qопт – позитивний ефект масштабу вироб., після – негативний ефект. Важливе значення мають точки перетину кривих АТС. Абсциси цих точок означають обсяги вироб., за яких доцільно переходити до інших масштабів вироб.(або нових технологій). Крива АТС може мати 3 конфігурації:

1.В галузі існують значні діапазони обсягів вироб., які забезпечують приблизно однаковий мін.розмір АТС. Тут ефек.є як малі, так і середні та великі фірми(галузі з меблів деревообробні). 2.Негативний ефек проявляється нескоро. Чим більше підпр., тим краще(авто., важка промисловість). 3. Ефек. масштабу швидко досягається, але й швидко зникає. Ефек. є невеликі підпр. (роздрібна торгівля ,СГ).

20. Виробнича функція та її параметри.

Виробнича функція — це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і макс. обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції впливають витрати праці (L), капіталу (К) і землі (Z), то виробнича функція виглядатиме так: де Q — максимальний обсяг продукції при даній технології і співвідношенні факторів виробництва L, К, Z.

Властивості виробничої функції:

1. При збільшенні витрат одного ресурсу, при незмінності інших відбувається збільшення обсягу виробництва продукції, але лише до певної межі.

2. Існує певна взаємозамінність та компліментарність (доповнюваність) факторів виробництва.

3. Зміни використання факторів виробництва менш еластичні в короткостроковому, ніж у довгостроковому періоді.

Короткостроковий період — це період виробництва, протягом якого деякі фактори є незмінними.

Довгостроковий період — це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції.

У короткостроковому періоді виробнича функція відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів: Q = f (х).