Тема 15,16. Міжнародний цивільний процес

1.Поняття й предмет міжнародного цивільного процесу.

2.Визначення підсудності.

3.Виконання судових рішень.

4.Правові норми міжнародного цивільного процесу відповідно до закону України «Про міжнародне приватне право».

Практичні завдання:

1. Позивач - німецьке підприємство уклало у 1985 р. ліцензійну угоду з одним з радянських зовнішньоторгових об'єднань, яке зобов'язувалось щорічно протягом шести років виплачувати відповідні суми винагороди. Після того як два платежі не були отримані, німецьке підприємство відповідно до арбітражного застереження в цій угоді подало позов до арбітражу в Стокгольмі про сплату річних платежів та відсотків. У вересні 1991 р. арбітраж ухвалив рішення, яким зобов'язав відповідача, котрий тим часом виплачував суми за перших два роки, виплатити позивачеві суми винагороди за наступні роки і відсотки. Оскільки відповідач ці суми не виплатив, позивач у липні 1994 р. звернувся до Московського міського суду з вимогою про ухвалення рішення про примусове виконання рішення арбітражу. Московський міський суд ухвалив таке рішення, посилаючись на: 1) Нью-Йоркську конвенцію 1958 р., учасницями якої є ФРН та Росія (Російська Федерація є правонаступником СРСР); 2) норми Закону Російської Федерації про міжнародний комерційний арбітражний суд; 3) Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про визнання і виконання в СРСР рішень іноземних судів і арбітражів». Чи правильно вчинив суд Російської Федерації? Чому, ухвалюючи рішення, суд Російської Федерації послався на участь у Нью-Йоркській конвенції Німеччини, а не Швеції, як держави, у якій було ухвалено рішення про задоволення

позову? Чи є Швеція учасницею Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.? Якщо б колишнє радянське зовнішньоторгове об'єднання було розташоване у м. Києві і позивач звернувся би з аналогічним клопотанням до Київського міського

суду, то як повинен був би вчинити суд України і на яких підставах? Якими нормами права обґрунтовував би Київський міський суд своє рішення, ухвалюючи його: в лютому 2003 р., у липні 2006 р.? Чи є підстави у відповідача для заперечення проти визнання і примусового виконання

рішення Стокгольмського арбітражного суду на території України?

2. Юридична особа, яка була заснована у Росії 2005 р., звернулася до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом до юридичної особи, заснованої у Туреччині, у зв'язку з поставкою неякісної продукції. Поставка здійснювалась за контрактом, укладеним сторонами у серпні 2005 р. на умовах РСА - порт Одеса. Контракт передбачав вирішення всіх спорів та розбіжностей, які можуть виникнути із контракту або у зв'язку з ним, у Міжнародному комерційному арбітражному суді. Як можна обґрунтувати компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України У розгляді зазначеної справи? На яке законодавство чи міжнародні Договори потрібно при цьому послатися? Складіть арбітражне застереження.

Реферативні доповіді:

1. Процесуальний статус іноземної держави.

2. Підстави лояльного застосування іноземного законодавства.

3. Системи виконання рішень.

4. Визнання як необхідна передумова примусового виконання рішення іноземного суду.

14