29. Марксистка історіографія в післявоєнній Італії

30. Дослідження італійського фашизму в історіографії Італії.

Проблема фашизму залишалася в полі зору італійської історіографії та суспільно-політичної думки впродовж усього XX ст. Історики і публіцисти розглядали її в широкому контексті з розвитком Італії у новий та новітній час, прагнучи дати відповіді на причини його виникнення і поширення. На початках в історіографії переважала думка Б. Кроче та його послідовників, які вважали фашизм своєрідним відхиленням від "нормального" демократичного шляху розвитку. У 50-ті роки сфор¬мувалися два основні підходи до генезису фашизму - крочеанський і марксистський. Перший підхід був обґрунтований в книжці Л. Сальватореллі і Д. Міра "Історія Італії періоду фашизму" (1956)..

Марксистська версія фашизму спиралася на теоретичні пог-

КМДН А. Грамши, який розглядав фашизм як своєрідне поєднання

рИни.ч соціально-політичних сил і верств, зацікавлених у збережен-

ні і стабільності своїх позицій та впливів у державі. Серед істори-

КІН мирксистів відзначалися праці Е. Серені, 11. Алатрі, В. Фоа. Ці

ЙИіорп намагалися довести, що фашистський режим був тісно

Иіт'язаиий з інтересами великих промисловців та земельної арис-

інкраї ії. котрі тільки на словах закликали до демократії га свободи,.

Найбільш вагомий вплив на формування "нової" історіогра-

фії фашизму мали професор Римського університету Ренцо де

Фсліче та його послідовники, які наприкінці 60-х років згуртува-

лися навколо часопису "Сучасна історія". Сам професор був авто-

ром багатьох праць з різних питань новітньої історії Італії, виховав чимало здібних учнів (Е. Джентіле, Л. Голїа, Р. Квартараро та інших). Погляди Р. де Феліче сформувалися у Римському універси¬теті, де у свій час панував дух крочеанства. Проте ознайомлення з новаціями світової наукової літератури, різними напрямами істо¬ріографії вплинуло на його методологічні погляди: він сприйняв політологічні ідеї, які дали йому змогу соціально структурувати ідеологічні концепції. Найбільш знаною роботою Р. де Феліче стала багатотомна біографія Б. Муссоліні ("Муссоліні - революціо¬нер", 1965; "Муссоліні - фашист", 2 томи, 1966-1968; "Муссоліні дуче", 2 томи, 1974-1981). Цей вчений вважав, що постать лідера італійських фашистів має ключове значення для розуміння феномена фашизму в цілому. На його думку, італійський фашизм був різнови¬дом "лівого тоталітаризму", який своїм корінням сягав радикального соціалізму у версіях Прудона, Бланкі і Мадзіні й контрастував з "правим тоталітаризмом" німецького нацизму. Головним постула¬том фашистської ідеології та державності він вважав ідею "солідар¬ності" і консенсусу на базі національних цінностей. Ідеологія фа¬шизму була спрямована на формування та утвердження міфу "нової" держави, який засновувався на "свідомості, добровільності, волі, культі нації та держави, камератизмі (дусі товариськості. - Л. 3.) у відносинах між людьми, соціальній і посадовій ієрархії".

Погляди Р. де Феліче та його прибічників знайшли значний відгук серед італійської та міжнародної громадськості. Це не пе¬решкодило їх критичним оцінкам з боку правих і лівих істориків та публіцистів, котрі зауважили в них приховану тенденцію до реабі¬літації фашизму.

Неочікувано для багатьох ця тематика відродилася у 90-х ро¬ках, коли внаслідок демократичних виборів 1994 р. в Італії при владі опинилися праві сили з неофашистським відтінком, а уряд очолив бізнесмен С. Берлусконі. Небезпека повернення фашист¬ської ідеології спонукала італійських та європейських інтелектуалів розпочати дискусію на тему "історія і сучасність", матеріали якої були опубліковані в книзі "Італія Берлусконі - Італія проти Берлус-коні" (2004). Більшість знаних вчених та інтелектуалів, серед яких були Умберго Еко, Джованні Сарторе, Ніколо Транфалья, висту¬пили з тривожними думками з приводу зростання впливів тоталі¬тарної ідеології у свідомості італійців.

У 2002 р. вийшла друком книжка відомого історика І'.мііт Д,тгнтіле "Фашизм: історія та інтерпретації'", в якій він політичний феномен, який послугував взірцем німецькогонацизму