28. Розвиток історичної науки в Італії після іі світової війни: головні віхи і напрямки

Історична думка у післявоєнній Італії розвивалася в умовах конфронтації світоглядних доктрин, парадигм лібералізму і марк¬сизму, а також світових історіографічних новацій.

У перші післявоєнні роки на інтелектуальну ситуацію в Італії значний вплив мали історико-філософські ідеї Бенедетто Кроче (І866-1952), що послугували підставою для формування і поши¬рення ліберального світогляду. Його теорія "абсолютного істориз¬му", сформульована ще у міжвоєнний період, наголошувала на ідеальних свідомісних процесах, підпорядкованих універсальному

Близькими до поглядів послідовників Б. Кроче були методо¬логічні позиції католицької історіографії. Її представники обрали предметом своїх студій історію церкви, релігійних організацій, вза¬ємин церкви і держави тощо. У 50-ті роки з'явилися часописи, які зверталися до цієї тематики - "Коментар" ("Іі Сошіпепіо"), "Життя і думка" ("Уіїа е решіего"); було засноване католицьке видав¬ництво "П'ять місяців". Серед відомих представників цього напря¬му були професор Римського університету Артуро Карло Емоло (1891-1981), професор І Іранського університету Етторе Пассерен Д'Антрев, Ґабріеле де Роза, П'єтро Скоппола. Авторитетним цент¬ром католицької історіографії став Католицький університет "Святого Серця" в Мілані. З бігом часу католицькі історики зазна¬ли впливу світської історіографії, розглядали проблеми історії церкви у тісному зв'язку з суспільно-політичними процесами.

У зв'язку зі зростанням впливу лівих політичних сил на розвиток Італії виникли центри вивчення історії робітничого і со¬ціалістичного руху: в Мілані на кошти підприємця Д. Фельтрінеллі 1948 р. було засновано Бібліотеку, згодом Інститут (1960), а тоді Фонд Фельтрінеллі, який нагромаджує архівні матеріали і публікує дослідження з цієї тематики. Подібну еволюцію пройшов Центр ро¬бітничого руху в Римі — Фонд Ґрамши (1950), перетворений на Ін¬ститут Ґрамши. Його працівники спеціалізуються на вивченні спад¬щини цього італійського діяча, зберігають архіви ІКП та її членів проводять дослідження з нової та новітньої історії Італії, видають часопис "Історичні дослідження" ("8іиді зіогісі"). Добра співпраця склалася в Інституту з французькою Школою "Анналів" у вивченні проблем робітничої культури та ментальності.

У 1949 р. в Мілані почав діяти Національний інститут історії визвольного руху, який на засадах федерації товариств об'єднав 44 місцеві інститути, котрі нагромаджувати матеріали до історії Руху Опору та антифашистського руху міжвоєнного періоду. Доробком Інституту стали десятки монографій та збірників документів з цієї тематики. Він виступив ініціатором створення Міжнародного комі¬тету з історії Другої світової війни; його друкованим органом є ча¬сопис "Сучасна Італія" ("Иаііа сопіешрогапеа").

Чотири науково-дослідні інститути Центральної джунти також публікують документи й проводять тематичні дослідження відповідно до свого профілю, організовують національні та міжна¬родні наукові форуми. Історію зовнішньої політики Італії та міжна¬родних відносин вивчають в стінах міланського Інституту міжна¬родної політики та римського Інституту міжнародних відносин. Багато спеціалізованих центрів та інститутів діють в італійських університетах. Підготовка наукових кадрів фахівців-істориків про¬вадиться на гуманітарних й політологічних відділеннях університе¬тів. 1947 р. за ініціативою Б. Кроче був створений італійський ін¬ститут історичних наук (нині - Інститут Кроче), де готують тільки дослідників минулого.

Лише 1963 р. виникло Товариство італійських істориків, а 1967 - пройшов його перший загальноіталійський конгрес. Другий конгрес відбувся 1972 р. і був присвячений новим методам історич¬них досліджень. На ньому було вирішено збирати загальнонаціо¬нальні конгреси раз на 10-15 років. Діють також численні спеціаль¬ні історичні товариства та організації.