
- •25. Теорія “узгоджених інтересів» в історіографії сша (консервативна та неоліберальна історіографія)
- •26. «Нова історична наука» в американській історіографії другої половини XX ст..
- •27.Культурно-антропологічна історія в сша р. Дарнтон
- •28. Розвиток історичної науки в Італії після іі світової війни: головні віхи і напрямки
- •29. Марксистка історіографія в післявоєнній Італії
- •30. Дослідження італійського фашизму в історіографії Італії.
- •31. Історіографія Рісорджименто в Італії після іі світової війни
- •32. Основні риси розвитку історіографії в Німеччині іі світової війни
- •33. Особливості сучасного організаційного розвитку німецької історіографії
- •34. « Нова соціальна історія» в Німеччині
- •35.Консервативна історіографія в Німеччині іі світової війни
- •36.Дослідження історії нацизму в Німеччині
- •37. «Соціально-критична школа» в історіографії Німеччини
- •38. Основні риси розвитку історіографій країн Центрально-Східної Європи після 1989
- •39. Особливості сучасного стану розвитку польської історіографії
- •40. Особливості сучасного стану розвитку чеської історіографії
- •43. Інтелектуальна історія в сучасній російській історіографії
- •44. Основні етапи розвитку історіографії в Китаї у XX ст..
- •45. Історіографія у сучасній Японії
- •46. Славістичні студії в сучасній японській історіографії.
- •47. Особливості розвитку історичних знань на Африканському континенті до середини XX ст..
- •48. Риси становлення історичної думки в Египті в першій половині XX ст..
- •50. Деякі риси розвитку історичної думки в африканських країнах в другій половині XX ст..
25. Теорія “узгоджених інтересів» в історіографії сша (консервативна та неоліберальна історіографія)
У той час домінуючі позиції в історіографії зайняла теорія "узгоджених інтересів", що випливала з теорії консенсусу. Її при¬бічники стверджували, що впродовж всієї історії США американське суспільство вирізнялося єдністю поглядів та дій щодо суспільно-по¬літичного устрою, а також відсутністю серйозних внутрішніх кон¬фліктів політичного плану. Одним з перших цю теорію сформулю¬вав Річард Хофстедтер (1916-1970) ("Американська політична традиція і люди, які її створили", 1948). Він відзначав, що поперед¬ня історіографія не зауважувала "консенсусу" г оловних політичних сил країни щодо питань власності, економічного індивідуалізму та конкуренції. Тому американські історики повинні переглянути ми¬нуле США з погляду ідей, політичних доктрин і психологічної мо¬тивації, а головне — стабільності суспільства. Великі соціальні кон¬флікти - Війна за незалежність, Громадянська війна 1861-1865 рр., соціальні протести - відсувались у тінь. У центрі американської історіографії опинялися переважно проблеми новітньої історії, пов'язані з поступовим зростанням економічної та політичної поту¬ги США у XX ст.
Одним з перших це зробив Луїс Гарц у праці "Лі-
беральна традиція в Америці" (1955). Порівнявши суспільно-полі-
тичні системи європейських держав XVII—XVIII ст. з устроєм у їхніх
Колоніях Америки, Африки та Австралії, він показав спадкоємність нізації Америки провідну роль відіграли пуритани, які принесли у Новий Світ ліберальні ідеї, іцо на них розвинулася ідейно-політична система, позбавлена крайнощів консерватизму та радикалізму.
Інший американський дослідник, Даніель Бурстіп, зробив па голос на тому, що ліберальна ідеологія виявилася непридатною для специфічного середовища колоніальної Америки, внаслідок чоіо американці були змушені відкинути всяку ідеологію й виробляти свій оригінальний спосіб життя та інститути. Створені ними сус¬пільні структури були специфічним продуктом пристосування європейських взірців до особливих умов ("Дух американської полі тики", 1953). Ще один варіант консенсусного розвитку запропо нував Роберт Е. Браун в книзі "Демократія середнього класу і рс волюція в Массачусетсі" (1955). Він доводив, що в англійських колоніях переважав "середній клас" самостійних фермерів. З ним було пов'язане становлення економічної та політичної демократії, що стала наріжним каменем устрою США.
Запропоновані варіанти трактування ранньої історії США, зокрема Війни за незалежність, згладжували соціальні суперечності всередині американського суспільства, висували на перший плап антиколоніальні аспекти. Тому в наступний період низка історикік більшу увагу звернула на взаємини між різними соціальними гру пами населенн
26. «Нова історична наука» в американській історіографії другої половини XX ст..
Виникнення нової економічної історії звичайно перш за все пов´язують із роботою американських економістів-істориків — А. Конрада та Дж. Мейєра "Економіка рабства в довоєнному Півдні" (1958). Найяскравішими представниками цієї школи поряд з А. Конрадом та Дж. Мейєром є Даглас Норт (1921 р.н.) та Роберт Фогель (1926 р.н.) — лауреати Нобелівської премії 1993 року. Обидва вчені впродовж тривалого часу плідно працювали в галузі економічної історії та економетрики, синтез яких і призвів до виникнення нової економічної історії, або кліометрики.
Зауважимо, що представники даного напрямку стверджували, що немає універсальних теорій, а є конкретні факти, об’єкти.
Роберт Вільям Фогель Якщо раніше економічна історія розглядалася просто як різновид історичних досліджень, що описують господарське життя минулого, і лише в середині XX ст. історики вдалися до аналізу тенденцій еволюції господарських систем, то представники так званої нової економічної історії (до речі, і сам цей термін ввів у науковий обіг саме Р. Фогель´) займаються "не відтворенням старого, а кількісними оцінками історичних явищ. Прихильники цієї школи прагнули покласти кінець недооцінці ролі вимірювання і поставили собі за завдання відтворювати американську економічну історію на солідній кількісній основі".
Форель довів, що рабство було скасоване, бо це була політична воля еліти, а занепад залізничного транспорту був наслідком його нерентабельності.
Прихильники цієї школи, прагнучи покласти край недооцінці ролі вимірів і ставлячи перед собою завдання відтворити американську економічну історію на серйозній кількісній основі, виходять з того, що минуле залишило про себе значно більше інформації, ніж може здатися історику, який використовує лише традиційні методи. Адже окрім загальновідомих фактів, що безпосередньо випливають із речових та письмових джерел, сама наявність цих фактів і частота згадувань про них є певною інформацією про минуле.
Д. Норт, починаючи з аналізу колоніальної економіки і добробуту колоній, в основному займався вивченням прискореного соціально-економічного розвитку "довоєнного Півдня", тобто Півдня 1815—1860 pp. Проводячи дослідження на основі уточнених даних з використанням методів економічного аналізу, Д. Норт взявся за рішучий перегляд усталених наукових концепцій, автори яких стверджували, що господарство довоєнного Півдня було збитковим, застійним, із низькою продуктивністю праці, тобто дуже неефективним у зв´язку з примусовим характером праці. Воно сприяло занепаду підприємницького духу, призвело до низької ефективності розподілу ресурсів та доходів на душу населення на рабовласницькому Півдні.
У книзі "Зростання і добробут в американському минулому: нова економічна історія" (1966) Д. Норт підкреслює: рабство само по собі не призводило до зниження якості підприємницької діяльності, зменшення обсягу капіталовкладень, нераціонального розподілу капіталу між сільськогосподарським і промисловим виробництвом. За умов екстенсивного, в основному сільськогосподарського виробництва південні плантатори господарювали раціональніше, вони краще обробляли землі та ефективніше використовували капітал, працю рабів для одержання найбільшого прибутку. Але Д. Норт залишає поза увагою моральні й етичні аспекти цього процесу.
Поряд з Р. Фогелем у своєму аналізі економічного зростання Д. Норт дотримувався поширеного в американській економічній науці з кінця 50-х років екрномічного імперіалізму, тобто тенденції "вторгнення" економіки в суміжні галузі гуманітарного знання. Він здійснив спробу узагальнити ці нові тоді економічні підходи до різноманітної людської діяльності, культури, дозвілля, спорту, злочинності, соціального забезпечення та інших суспільних процесів і явищ. У книзі "Економіка суспільних проблем" (1971), написаній спільно з Р. Міллером, Д. Норт розглядає зазначені явища громадського життя, що породжують багато суперечностей у суспільстві, як окремі справжні галузі економічного дослідження: економіка заборони абортів, економіка моральної проституції, економіка наркоманії, запобігання злочинності, економіка медичного обслуговування, економіка ризику і страхування, економіка освіти тощо.
Особливо слід зазначити, що на відміну від більшості економістів-істориків (у тому числі Р. Фогеля) для Д. Норта характерне прагнення не стільки до кількісних і статистичних оцінок економічних параметрів, до побудови контр-фактичних моделей, скільки до аналізу реальних історичних явищ та подій і пошуку їх пояснень. Інструментом такого аналізу для Д. Норта є аналітичний апарат неоінституціональної економічної теорії. Нова економічна історія намагається інтерпретувати історичний процес перш за все з погляду еволюції інституцій.
Зауважимо, що дослідники також розробили модель історичного наукового дослідження: гіпотеза – збір матеріалу – використання електронних обчислювальних машин – модель – пояснення моделі за допомогою тієї науки, яка займається вивченням тих процесів (економіка).
Отже, завдяки "кліометричній революції" економічна історія не тільки піднялася на вищий щабель і стала новою економічною історією, а по суті, якщо взяти один з її нових методів (широке використання економічної теорії для вивчення економічної історії), то економічна історія вийшла далеко за свої межі в галузь сучасної економічної теорії — нео та нового інституціоналізму. І саме у зв´язку з цим нова економічна історія і потребує детального розгляду.