- •1. Виникнення мистецтва. Його найдавніші пам’ятки, знайдені на території України.
- •2. Причини та суть неолітичної революції
- •3. Трипільська культура, її місце та роль у світовій культурі.
- •4. Культура кіммерійців, скіфів і сарматів та їх роль в культурі.
- •5. Античні держави-поліси Північного Причорномор’я в історії української культури.
- •6. Усна народна творчість та її роль у культурі України
- •7. Язичництво східних слов’ян
- •15. Культурний розвиток Галицько-Волинської держави в період правління князя Данила Романовича
- •16. Музична культура православного церковного обряду х—хіі ст.
- •17. Національні меншини на території України у добу середньовіччя та їх культура
- •18. Роль Київської Русі як культурного центру Європи та частини єдиної середньовічної цивілізації
- •19. Пам’ятки писемності середньовіччя як пам’ятки образотворчого мистецтва
- •20. Суспільно-політичний устрій українських земель у XIV–XVI ст. Та його вплив на розвиток культури
- •21 Освіта в Україні у XVI – першій половині XVII ст. Та другій половині XVII–xviiі ст.
- •22. Український живопис другої половини XVI–XVII ст., його ціннісні та моральні принципи
- •25. Література і книгодрукування
- •26. Передумови прийняття Брестської унії (1596)
- •Історія укладення Берестейської унії
- •27. Український театр 16-18 століття
- •30.Причини появи та суть полемічної літератури в хvі-хvіі ст. Діяльність і.Вишенського.
- •31. Українська барокова архітектура хvіі-хvііі ст. Порівняйте український та західноєвропейський стиль бароко.
- •32. Розвиток культури у другій половині XVII-XVIII ст.. Та її роль у консолідації українського народу. Основні ознаки світської культури.
- •33. Діяльність вищих закладів освіти, які існували на українських земляху першій половині XVIII ст.
- •34. Роль України як зв’язуючої ланки Росії із західноєвропейською цивілізацією протягом XVII- XVIII ст.
- •36. Суть поняття «національно-культурне відродження» та основні етапи цього процессу в Україні. Процес національного відродження українського народу в XIX ст.
- •37. Роль історичноі науки та літератури у формуванні української національної свідомості у першій половині XIX ст.
- •38.Українська музична культура хіх ст.. Вплив загальноєвропейських художніх стилів на її розвиток.
- •40. Особливості розвитку культури в Наддніпрянській і Західній Україні у хіх ст..
- •41. Русифікаторська політика царизму в Україні у хіх ст..
- •42. Т.Шевченко – художник і основоположник критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві та його послідовники.
- •43. Особливості творчих феноменів г.Сковороди і т.Шевченка.
- •45. Політика уряду гетьмана п. Скоропадського у галузі культури і науки.
- •46. Поняття "розстріляне відродження". Творчість Леся Курбаса.
- •47. Розвиток культури в Україні у 20-30-ті рр. XX ст. В умовах формування тотальної системи.
- •48. Суть поняття "коренізація", "українізація","культурно-національна автономія". Культурне життя в період "українізації".
- •49. Вплив воєнних подій Другої Світової війни на зростання національної свідомості українського народу. Літературні твори воєнно-патріотичної та історико-героїчної тематики.
- •50. Розвиток культури у роки Другої Світової війни.
- •51. Умови розвитку укр культури в повоєнні роки
- •52. Розвиток Укр культури в період відлиги
- •53. Причини пробудеження гром. Активності й національного відродження в 60 х рр хх ст. Прояв шцстидесятництва в літературі.
- •Початок 60-х
- •Шістдесятники у мистецтві
- •54. Розділ XI. Культура україни в умовах кризи радянської системи
- •55 Характер розвитку культури україни 60 - 80 рр хх
- •Малярство
- •Кінематограф
- •56 Період національного відродження в Україні хх го ст.
- •57. Вплив розпаду срср на культуру україни. Сучасна література та образотворче мистецтво
- •58. Особливості сучасного співробітництва України з іншими країнами у різних галузях науки і культури. Відомі діячі української діаспори.
- •59. Суть, періодизація та соціально-економічні наслідки сучасної науково-технічної науки
- •60 Досягнення кпі
15. Культурний розвиток Галицько-Волинської держави в період правління князя Данила Романовича
Галицько-Волинська держава — важливий етап в історії України. Вона зберегла, примножила і передала наступним поколінням державницьку, культурну і духовну спадщину Русі.
Час князювання Данило Романовича був часом значного піднесення і політичного зміцнення Галицько-волинського князівства. Були збудовані нові міста: Львів, Холм, Угровськ, Данилів, також було відновлене місто Дорогочин. Початок правління Данила Романовича Галицького припав на період монголо-татарської навали на Русь. 1241 р. загарбники зруйнували і його володіння. Повернувшись звідти він почав відбудовувати державу. Відроджувались зруйновані міста і села.
У культурному житті Галицько-Волинської держави значну роль відігравала церква, оскільки її установи були центрами освіти. Писемність поширювалась не тільки серед знаті, але й серед простих людей. В Галицько-Волинській державі було створено і переписано багато книжок. Як і в Київській державі, тут велось літописання. Галицько-Волинський літопис є основним історичним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства. Архітектура краю була представлена кам’яними фортифікаційними спорудами з великою кількістю башт. У містах Галичини – Перемишлі, Звенигороді, Галичі, застосовуючи різьблені орнаменти, будувалися з білого каменю церкви. Найбільшим білокам’яним храмом у Галичі був Успенський собор. Нові ідеї в архітектурі відобразились у спорудженні урочистих храмів: церков Успіння у Холмі, храмів Івана Богослова та Дмитра у Луцьку (кінець XIII ст.), церкви Миколи у Львові, церкви Василя у Володимирі-Волинському. В їхній архітектурі перепліталися візантійсько-руський та готичний стилі. Під впливом київського розвивався галицько-волинський іконопис. До сьогодні збереглася ікона волинської Божої Матері кінця XIII—XIV ст. з Покровської церкви у Луцьку. Отже, культура Галицько-Волинської держави відзначалась поєднанням слов’янської спадщини й впливів Візантії, Західної та Центральної Європи. За рівнем культурного розвитку Галицько-Волинське князівство посідало помітне місце серед сусідніх народів.
16. Музична культура православного церковного обряду х—хіі ст.
Православні служби майже цілком співаються. Служби складаються з діалогу між кліром та людьми (яких часто представляє хор або чтець). У обох випадках текст проспівується або прочитується за певною музичною формою. Церква розвинула вісім ладів або тонів (Октоїх), що звуться гла'сами. Відповідно до них і проводяться піснеспіви, у залежності від часу року, святкових днів чи інших вимог Типікону. Існують численні версії та стилі, що є традиційними та прийнятними. Вони сильно відрізняються у церквах різних культур[21]. Є звичним, зокрема у Сполучених Штатах, коли хор вивчає багато різних стилів та змішує їх, співаючи якусь частину грецькою, потім англійською, потім церковнослов'янською тощо.
Церква вперто боролась з віковою традицією української культури. Згодом вона була вимушена пристосуватися, асимілювати язичницькі культи, обряди, побутову культуру, вбираючи в себе їх кращі елементи. У такому вигляді до наших днів дійшли давні звичаї і традиції праукраїнців, пов'язані з християнськими нормами: Різдво всесвіту святкується як Різдво Христове, при цьому готують кутю і дванадцять страв, співають колядки і щедрівки; з церковними святами пов'язані й інші календарні свята українців — Масляна, гаївки на Великдень, свято Купала на Іванів день тощо.
Обрядові пісні – це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові) пісні. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Наприклад: на сільських майданах і галявинах співали веснянки і гаївки, під час Зелених свят – русальні пісні, на Івана Купала — купальські пісні. По закінченню жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимового сонцестояння виконували сонцесяйні пісні.