47. Розвиток культури в Україні у 20-30-ті рр. XX ст. В умовах формування тотальної системи.

У 20-ті рр. XX ст. завдяки політиці українізації, культура в Україні зробила важливий крок на шляху подолання провінційності та комплексу "малоросійства. Але нова культура, яка опиралася на комуністичні ідеали, заперечувала інші духовні цінності, і це призводило до трагічних явищ у культурному житті.

У 20-х рр. була сформована самобутня художня культура, яка майже цілком була знищена в 30-ті рр. Започатковане в 20-х роках Відродження української культури стало розстріляним Відродженням і на кінець 30-х років жанрово-стильова, формальна різноманітність попереднього десятиліття була зведена до єдиної соцреалістичної "ноти".

У 30-х рр. мистецькі об'єднання були розпущені, а натомість створені організації митців, що підтримували ідейно-політичну платформу Компартії.

30-ті рр. стали складним часом випробувань для українського народу. У цей час в Радянському Союзі було встановлено сталінський тоталітарний режим. Процес відродження української культури, що розгорнувся у 20-х рр., на жаль, був дуже рано перерваний.

Під загрозою репресій у різний час деякі митці та вчені виїжджають за кордон (О.Олесь, В.Винниченко, Є.Маланюк, Ю.Клен, О.Теліга, О.Ольжич, О.Кошиць, Д.Антонович, Д.Чижевський та ін.).

48. Суть поняття "коренізація", "українізація","культурно-національна автономія". Культурне життя в період "українізації".

Кореніза́ція (протягом 1920х років) — політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного (а інколи — й панівного) статусу їхнім національним мовам. Політика започаткована XII з'їздом РКП(б) у квітні 1923 року в Москві. Прикладами коренізації стали, зокрема, українізація та білорусизація.

Українізація — політичне просування і впровадження елементів української мови та української культури, в різних сферах суспільного життя.

Культурно-національна автономія - опортуністична націоналістична теорія, форма самоорганізації етн. груп для збереження та розвитку їх самобут. культури і забезпечення відповід. прав. Встановлюється не на певній території компактного проживання етн. групи, а як екстериторіальна форма, пов'язана з дисперсним розселенням етн. масиву. Н.-к. а. реалізується через такі орг. форми, як етнокультурні т-ва, центри, земляцтва, громад.

Кульутре життя в період українізації (1920-30 рр) - див. попереднє питання.

49. Вплив воєнних подій Другої Світової війни на зростання національної свідомості українського народу. Літературні твори воєнно-патріотичної та історико-героїчної тематики.

Перемога у Другій світовій війні, до якої український народ доклав величезних зусиль, сприяла зростанню його національної самосвідомості, гордості. Суттєвий вплив справило перебування за кордоном у складі Радянської армії.

Патріотичні твори українських літераторів з'явилися на газетних шпальтах 23-24 червня 1941 р. Одним із провідних літературних жанрів була в ці роки публіцистика.

Список патріотичних творів: "Ми йдемо на бій"(Тичина), "Клятва"(Бажан), "Україна в огні"( Довженко), "Україна визволятеся", серія "Фронт і тил", "Похорон друга"(П. Тичини), "Ярослав Мудрий" (І. Кочерга). Поезії М. Рильського і Л. Первомайського.

Список авторів історико героїчноіих творів: Т. Шевченко, І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка.