- •1. Виникнення мистецтва. Його найдавніші пам’ятки, знайдені на території України.
- •2. Причини та суть неолітичної революції
- •3. Трипільська культура, її місце та роль у світовій культурі.
- •4. Культура кіммерійців, скіфів і сарматів та їх роль в культурі.
- •5. Античні держави-поліси Північного Причорномор’я в історії української культури.
- •6. Усна народна творчість та її роль у культурі України
- •7. Язичництво східних слов’ян
- •15. Культурний розвиток Галицько-Волинської держави в період правління князя Данила Романовича
- •16. Музична культура православного церковного обряду х—хіі ст.
- •17. Національні меншини на території України у добу середньовіччя та їх культура
- •18. Роль Київської Русі як культурного центру Європи та частини єдиної середньовічної цивілізації
- •19. Пам’ятки писемності середньовіччя як пам’ятки образотворчого мистецтва
- •20. Суспільно-політичний устрій українських земель у XIV–XVI ст. Та його вплив на розвиток культури
- •21 Освіта в Україні у XVI – першій половині XVII ст. Та другій половині XVII–xviiі ст.
- •22. Український живопис другої половини XVI–XVII ст., його ціннісні та моральні принципи
- •25. Література і книгодрукування
- •26. Передумови прийняття Брестської унії (1596)
- •Історія укладення Берестейської унії
- •27. Український театр 16-18 століття
- •30.Причини появи та суть полемічної літератури в хvі-хvіі ст. Діяльність і.Вишенського.
- •31. Українська барокова архітектура хvіі-хvііі ст. Порівняйте український та західноєвропейський стиль бароко.
- •32. Розвиток культури у другій половині XVII-XVIII ст.. Та її роль у консолідації українського народу. Основні ознаки світської культури.
- •33. Діяльність вищих закладів освіти, які існували на українських земляху першій половині XVIII ст.
- •34. Роль України як зв’язуючої ланки Росії із західноєвропейською цивілізацією протягом XVII- XVIII ст.
- •36. Суть поняття «національно-культурне відродження» та основні етапи цього процессу в Україні. Процес національного відродження українського народу в XIX ст.
- •37. Роль історичноі науки та літератури у формуванні української національної свідомості у першій половині XIX ст.
- •38.Українська музична культура хіх ст.. Вплив загальноєвропейських художніх стилів на її розвиток.
- •40. Особливості розвитку культури в Наддніпрянській і Західній Україні у хіх ст..
- •41. Русифікаторська політика царизму в Україні у хіх ст..
- •42. Т.Шевченко – художник і основоположник критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві та його послідовники.
- •43. Особливості творчих феноменів г.Сковороди і т.Шевченка.
- •45. Політика уряду гетьмана п. Скоропадського у галузі культури і науки.
- •46. Поняття "розстріляне відродження". Творчість Леся Курбаса.
- •47. Розвиток культури в Україні у 20-30-ті рр. XX ст. В умовах формування тотальної системи.
- •48. Суть поняття "коренізація", "українізація","культурно-національна автономія". Культурне життя в період "українізації".
- •49. Вплив воєнних подій Другої Світової війни на зростання національної свідомості українського народу. Літературні твори воєнно-патріотичної та історико-героїчної тематики.
- •50. Розвиток культури у роки Другої Світової війни.
- •51. Умови розвитку укр культури в повоєнні роки
- •52. Розвиток Укр культури в період відлиги
- •53. Причини пробудеження гром. Активності й національного відродження в 60 х рр хх ст. Прояв шцстидесятництва в літературі.
- •Початок 60-х
- •Шістдесятники у мистецтві
- •54. Розділ XI. Культура україни в умовах кризи радянської системи
- •55 Характер розвитку культури україни 60 - 80 рр хх
- •Малярство
- •Кінематограф
- •56 Період національного відродження в Україні хх го ст.
- •57. Вплив розпаду срср на культуру україни. Сучасна література та образотворче мистецтво
- •58. Особливості сучасного співробітництва України з іншими країнами у різних галузях науки і культури. Відомі діячі української діаспори.
- •59. Суть, періодизація та соціально-економічні наслідки сучасної науково-технічної науки
- •60 Досягнення кпі
37. Роль історичноі науки та літератури у формуванні української національної свідомості у першій половині XIX ст.
Для більшості народів, що переживали процес формування нації в умовах відсутності політичного суверенітету, важливу роль у справі збереження й розвитку національної свідомості відігравали фольклор, література, історична наука. У вітчизняній історії представники інтелектуального середовища шукали відповідь на злободенні політичні питання, прагнули визначити перспективу, знайти пояснення подіям сьогодення і майбутнього.
Центрами освіти і науки в Україні були університети. Перші з них виникли у Харкові (1805) та Києві (1834). У першій половині XIX ст. в Україні було видано низку важливих праць з різних галузей знань, зокрема, 4 томи опису губерній Правобережжя, Лівобережжя, тритомні "Записки о Полтавской губернии" М. Арандаренка, тритомне "Статистическое описание Киевской губернии", яке підготував Д. Шуравський.
Значний крок вперед у першій половині XIX ст. зробила в Україні історична наука. Була проведена велика робота зі збирання, систематизації і публікації історичних джерел — актового, архівного матеріалу, літописів, пам'яток народної творчості. Багато історичних джерел, зокрема архівних матеріалів, зібрали й опублікували співробітники Київського тимчасового комітету для розгляду давніх актів, відкритого у Києві в 1843 р.
В історіографії кінця XVIII — початку XIX ст. в Україні особливе місце займає "Історія Русів", яку опублікував О. Бодянський у 1846 р. Багато архівних матеріалів про запорозьке козацтво і Новоросійський край зібрав А. Скальковський. Найбільш значною є "История Новой Сечи или последнего коша Запорожского" (1841 р.).
Значний внесок у розвиток історичної думки в Україні зробив М. Максимович. Він виступив проти норманської теорії походження Русі, став першим істориком Коліївщини — великого народного повстання на Правобережжі у 1768 р.
У 20—30-х рр. XIX ст. у Львівському університеті тривали дослідження в галузі краєзнавства і гуманітарних наук. І. Могильницький написав першу в Галичині граматику української мови. Передмова до неї — це важлива наукова праця "Відомість о руськім язиці" (1829 р.), яка містила змістовний нарис історії України, визначала українську мову однією із самостійних східнослов'янських мов. Над граматикою української мови працював також професор Львівського університету І. Лаврінський. Він уклав 6-томний українсько-польсько-німецький словник, на якому позначився вплив народної мови, переклав польською мовою "Повість временних літ".
У 1818 р. в Петербурзі була опублікована перша граматика української мови, яку склав російський філолог О.П. Павловський. Відомі вчені І. Срезневський і М. Максимович у своїх працях по-науковому спростували безпідставні твердження російських і польських великодержавників про те, що українська — не окрема, а діалект російської або польської.
Прогресивні вчені й письменники (П.П. Білецький-Носенко, М. Маркевич, О. Афанасьєв-Чужбинський, П. Куліш, Я. Голо-вацький) порушували проблеми української лексикографії: збирали матеріали і готували до друку словники української мови.
1848 р. у Львові відбувся з'їзд інтелігенції ("Собор руських учених"), на якому Яків Головацький прочитав науковий реферат про окремішність української мови; там же обговорено низку наукових і літературних проблем, у тому числі питання народної мови у школі. Тоді ж у Львівському університеті відкрили кафедру української мови та літератури. П. Куліш у виданні "Кобзаря" Т. Шевченка 1860 р. та в інших книгах застосовував розроблений ним український правопис (кулішівку). Цей правопис ґрунтувався на фонетичному принципі, що був покладений в основу пізнішого українського правопису.
Вирішальну роль у завершенні процесу становлення української національної мови відіграли твори основоположників нової української літератури: І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, М. Шашкевича і особливо великого українського поета Т. Шевченка. Зачинателем нової української літератури, її класиком став І. Котляревський, автор "Енеїди" (1798). З кінця 30-х рр. починають привертати до себе увагу поезії Т. Шевченка. Видання "Кобзаря", а потім "Гайдамаків" стали важливими подіями в українській літературі. З виходом на літературну ниву Шевченка українське відродження стало безсумнівним, а література і мова не потребували вагоміших доказів свого права на існування.