
- •3 Взаємозв'язок етики з іншими науками
- •4.Нормативна і прикладна етика.
- •6. Етичні вчення Давньої Індії
- •7. Етичні вчення Давнього Китаю
- •8. Етичні ідеї софістів
- •9. Етика Сократа
- •10. Етика Платона
- •12 Етика Епікура
- •14 Етика епохи Відродження
- •15. Етика Нового часу, її основні напрями
- •16 Етика Канта
- •17. Етика Гегеля
- •18. Етика ф.-в. Ніцше
- •19.Етика марксизму
- •20. Етика екзистенціалізму
- •21 Етика психоаналізу
- •23. Особливості козацької етики
- •24 Етичні погляди Києво-Могилянській академії
- •29 Соціальні концепції походження моралі
- •31. Золоте правило моральності
- •32. . Мораль — як форма суспільної свідомості в процесі свого історичного розвитку набула різного характеру.
- •33. Моральна та інші форми суспільної свідомості
- •34. Поняття моральної свободи людини
- •35. Проблема морального вибору
- •36. Моральна відповідальність особи
- •37 Морально-ціннісні орієнтації
- •38. Проблема співвідношення мети і засобів і досягнення
- •40 Моральне добро
- •41. Концепції походження зла з розвитком етики сформувалися численні точки зору на проблему сутності добра і зла. Найчастіше їх поділяють на дві групи — моральний абсолютизм і моральний релятивізм.
- •42 Взаємозвязок добра і зла
- •43 Обов’язок як етична категорія
- •44. Совість як категорія етики
- •45 Сенс життя як етична категорія
- •46. Категорії честі та гідності як відображенн цінності та значущої особи.
- •47 Справедливість
- •50 Толерантність
- •53 Товаришування як форма моральної культури
- •55 Етичний зміст феномену любові у праці е. Фромма «Мистецтво любові»
- •57. Доброчесність і види чеснот.
- •60. Проблема національного та інтернаціонального ( Драгоманов)
- •61. Етика ненасильства
- •63 Етика благоговіння перед життям" а. Швейцера
- •64. Етика міжнаціонального спілкування
- •67. Етичний кодекс педагога
- •68 Моральний авторитет учителя
- •69. Сутність та концепції морального прогресу
- •70. Критерії морального прогресу
- •71. Моральні перспективи людства.
6. Етичні вчення Давньої Індії
Матеріальному світу давньоіндійська філософія приділяла значно менше уваги, вважаючи його предмети і явища мінливими, неістинними, своєрідним міражем. У центрі уваги етичних учень Давньої Індії була людина, її психіка, моральні аспекти буття. В історії культури морального та духовного життя країни особливо важливими є ранній (ведичний) період, коли створювалися священні книги давньоіндійської (ведичної) релігії — Веди, а також період, упродовж якого сформувалися основні релігійно-філософські школи (розпочався у І тис. до н. е.) — санкх'я, веданта, йога, джайнізм, буддизм, чарвака, локаята. Веданта — одна із ортодоксальних філософських шкіл. Мета пізнання, за ведантою, полягає у звільненні від хибних уявлень про світ і людину, осягнення істини, яку уособлює Брахман. Моральна мета — в очищенні, звільненні від пристрастей, хибних схильностей, насамперед від семи гріхів (пияцтва, сварливості, порушення прав власності та ін.) і в поверненні в лоно Брахмана. Моральні критерії веданти сповідує і релігійно-філософська школа йоги. Йога — вчення і метод управління психікою і фізіологією людини, що має на меті досягнення стану "звільнення" свідомості від зовнішніх впливів, неспокою, страждань і досягнення нірвани, "блаженства самопізнання. Метою етики йоги є звільнення розуму від усіх хибних уявлень. Правила моральної поведінки йоги сформульовані відповідно до таких засобів, як приборкання (не заподіяння шкоди живому), правдивість у словах і думках, не злодійство, не користолюбство, стриманість почуттів, бажань. Джайнізм — релігійно-філософське вчення, згідно з яким до тих пір, поки душа "засмічена" тонкою матерією, вона, за законами карми, повинна постійно мандрувати, набуваючи нових існувань, і лише звільнившись від матерії шляхом правильного пізнання й аскетизму, досягає спасіння. Суть правильної поведінки полягає у виконанні п'яти великих обітниць: незашкодження життю, утримання від брехливості, тримання від злодійства, утримання від потурання своїм слабостям, утримання від усіх прив'язаностей. Локаята— давньоіндійська система матеріалізму, що пояснювала світ взаємодією чотирьох елементів (землі, води, вогню і повітря), Проголошувала матеріальний світ єдиною реальністю, а метою людського існування — насолоди. Оригінальним у цьому вченні є визнання індивідуальної природи кожної речі. Несумісні з природою речі спроби вплинути на неї є марними. Різновидом локаяти було матеріалістичне вчення чарвака, яке заперечувало існування Бога і душі (брахмана й атмана), закон карми як основу моральної доцільності існуючого. Згідно з етичними принципами цього вчення реальними є лише страждання і насолода чуттєвим буттям. Визнаючи цінність земного життя людини, воно виправдовувало прагнення зробити його щасливим.
7. Етичні вчення Давнього Китаю
Зародження давньокитайської філософської думки припадає на VIII ст. до н. е. Тогочасні мислителі переймалися переважно моральною проблематикою, з якою за актуальністю могли конкурувати хіба що проблеми побудови ідеальної держави і права. Здебільшого вона стосувалася відносин між людьми різних соціальних верств, моральності правителя, стосунків у сім'ї тощо. Вже у найдавнішій пам'ятці китайської народної творчості «Ші цзин» («Книзі пісень») піддано осуду жорстокість, несправедливість правителів, хоча в інших її розділах прославлялись їх сила, благородство, доблесть, що відповідало поглядам тогочасної аристократії. Різноманітні аспекти моральної проблематики (досконалість правителя, моральні якості особистості) порушено в «Шу цзин» («Книзі історії»).
Значну роль у становленні і розвитку етики Давнього Китаю відіграла «І цзин» («Книга перемін»). Основна її ідея полягає у нероздільності неба, землі і людини, у визнанні постійних змін природних і суспільних явищ, зумовлених взаємодією «янь» та «інь» (світлого і темного, твердого і м'якого, чоловічого і жіночого, успішного і невдалого тощо). Янь — активне, всепроникаюче, те, що освітлює шлях пізнання; інь — пасивне, темне начало. Символіка, афористичність і термінологічна багатозначність «Книги перемін» відкривали простір для найрізноманітніших філософських її тлумачень представниками різних філософських шкіл Давнього Китаю. Кожне питання вони висвітлювали через призму моральності.