31. Золоте правило моральності

Гуманістичні цінності повинні становити зміст сучасної філософії освіти. Підкреслимо, що відома моральна максима, як "золоте правило моралі", що акумулює моральний досвід цивілізації, зафіксована в невеликих фольклорних жанрах, приказках, оповідях. "Золоте правило" - це моральна заповідь, згідно якої людина не повинна здійснювати по відношенню до інших того, чого не бажає для себе. "Золоте правило" було відоме задовго до появи писемності. Німецький філософ І. Кант писав, що людство саме створює умови, які впливають на його історію. Він розглянув моральний сенс "золотого правила" на рівні філософського аналізу та сформулював основний закон етики - категоричний імператив. На думку І. Канта для людини найважливішим є "чисте небо над головою і моральний закон усередині". І. Кант сформулював три світоглядні питання, які повинні визначити загальну орієнтацію людини у світі: 1. Що я можу знати? (теоретико-пізнавальне питання, проаналізоване в "Критиці чистого розуму"); 2. Що я повинен робити? (питання практики і етики; мова йде про свідомий вибір людиною життєвого шляху, поведінки; проаналізований в "Критиці практичного розуму"); 3. На що я можу сподіватися? (зіставляється людина і його майбутнє). Взаємозв'язок цих питань Кант розглянув, аналізуючи питання: Що таке людина? У праці "Логіка" він обґрунтував високе призначення філософії: стимулювати інтелектуальне і моральне самовдосконалення людини. Кант дійшов до висновку, що життєва етика - це філософія переконання. Саме тому етика відноситься до практичної філософії, оскільки саме переконання і визначають принципи людської діяльності, об'єднують вчинки людей

32. . Мораль — як форма суспільної свідомості в процесі свого історичного розвитку набула різного характеру.

Моральна свідомість – вираження ідеального належного, на яке слід орієнтуватись. Моральна свідомість є людською формою відображення і духовного освоєння дійсності. Основними елементами суспільної моральної свідомості є моральні вимоги та моральні цінності. Іноді до них додають ще ідеал, проте в ідеалі виражається не лише моральна довершеність людини, а й інтелектуальна, професійна. Моральна діяльність - найважливіший компонент моралі, що виявляється у вчинках. Вчинок, або сукупність вчинків, що характеризує поводження особистості, дає уявлення про її справжньої моральності. Таким чином, тільки діяльність і реалізація моральних принципів і норм дають особистості право на визнання у неї справжньої моральної культури. Вчинок у свою чергу містить три компоненти. Відповідно до Аристотеля, "Усяке міркування спрямоване або на діяльність або на творчість, або на умоглядне ... . Це означає, що через мислення людина робить правильний вибір у своїх діях і вчинках, прагнучи домогтися щастя, втілити в життя етичний ідеал.

33. Моральна та інші форми суспільної свідомості

Суспільна свідомість є не просто сукупністю індивідуальних свідомостей, а цілісним духовним явищем. Утворюють її відносно самостійні форми свідомості — моральна, правова, філософська, політична, естетична, релігійна тощо. Усі форми суспільної свідомості — явища ідеальні (нематеріальні), вони перебувають у численних взаємозв'язках і взаємодіях, своєрідно доповнюючи одна одну. Мораль е "всепроникною", вплетеною в усе духовне буття суспільства та особистості формою свідомості. Адже явища, що оцінюються з позицій права, політики, релігії тощо, піддають випробуванням і за критеріями добра.

Мораль і право. Моральна свідомість існує у формі норм, правил, приписів, носієм яких є громадська думка, а також уявлень та почуттів, мотивів поведінки і діяльності, ціннісної орієнтації людини як особистості. Право існує у формі державних законів, указів тощо. Моральні норми усні, а норми права (позитивного) писемні. Право, на відміну від моральних норм, імперативно регулює поведінку людей. Якщо порушення моральних правил викликає громадський осуд або суд совісті, то порушення чи невиконання норм права передбачає застосування покарань і примусових заходів.

Мораль і політика. Функції та сутність моралі і політики як форм соціального життя не завжди однакові. Мораль зорієнтована на гармонізацію суспільних відносин і міжособистісних стосунків, а політика загалом спрямована на підпорядкування однієї волі (індивідуальної, групової) волі іншій. Узгодженість інтересів влади і переважної більшості громадян держави сприяє гуманізації політики і підвищенню моральної культури народу.

Мораль і мистецтво. Мораль — надбання народу (людства); творці — окремі люди, здатні виражати естетичне бачення і переживання буття з допомогою художніх образів. Носієм моральних норм є громадська думка, а естетичних ідеалів — митці. Мораль як форма суспільної свідомості виявляється через норми, правила, приписи поведінки людей, мистецтво — через художні образи. Мораль консервативніша, ніж мистецтво, адже її норми формуються впродовж століть і дуже рідко переглядаються. Мистецтво постійно коригує, уточнює свої ідеали, вдаючись до нових художніх засобів, стилів, художніх образів. Мораль послуговується загальними визначеннями, якими є норми бажаної поведінки людей, а мистецтво створює образи, де поєднується загальне й індивідуально неповторне, особистісне.

Мораль і релігія. Мораль, як і релігійна свідомість, регулює соціальні відносини, виявляючись у нормах поведінки. Релігійні норми викладені у формі заповідей, повчань, притч. Вони сприяють осмисленню проблем смерті і безсмертя, смислу людського життя, природи і сутності добра та зла, справедливості, щастя тощо.

Завдяки моралі (теорії моралі) та релігії формуються уявлення про моральні чесноти і вади. Однак світська етика розглядає виникнення, становлення і розвиток моралі як природно-історичний процес, релігійна — проголошує творцем норм поведінки людей Бога, який створив світ, володіє ним, опікується всесвітнім порядком, протистоїть хаосу, руйнуванню, деградації.