2). Вентиляція виробничих приміщень.

Вентиляція - повітрообмін, завдяки якому забруднене повітря виводиться з приміщення, а замість нього вводиться свіже зовнішнє або очищене повітря.

Вентиляція може бути природною та механічною.

Природна вентиляція в свою чергу може бути організованою та неорганізованою.

При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря.

Під організованим повітрообміном, тобто тим, що регулюється, розуміють - систему вентиляції.

Системи вентиляції варто встановлювати так, щоб ні тепле, ні холодне повітря не було направлено на людей. Температура повітря на поверхні підлоги і на рівні голови не повинна відрізнятися більше, ніж на 5 градусів.

Системи вентиляції класифікують за наступними характерними ознаками:

1) вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною залежно від призначення вентиляції - для подачі (припливу) або виведення повітря з приміщення чи для того й іншого одночасно;

2) за місцем дії вентиляція може налагоджуватися на робочому місці - місцева або для всього приміщення - загальнообмінна.

До приладів місцевої припливної вентиляції належать: повітряні душі й оази, повітряні і повітряно-теплові завіси.

Повітряний душ - це спрямований на працівника потік повітря. Він повинен подавати чисте повітря до постійних робочих місць, знижувати в їх зоні температуру повітря й обдувати працівників, що піддаються інтенсивному тепловому опроміненню.

Повітряні оази - це частина виробничої площі, що відокремлюється з усіх боків легкими пересувними перегородками висотою 2 – 2,5 м і заповнюється повітрям більш холодним і чистим, ніж повітря приміщення.

Повітряні завіси і повітряно-теплові завіси (біля вхідних дверей, печей тощо).

3). Кондиціонування та опалення приміщень.

Кондиціонуванням називається процес створення й автоматичної підтримки в приміщенні постійних або параметрів повітря, що змінюються по заданій програмі, незалежно від зміни параметрів зовнішнього повітря і зміни кількостей тепла і вологи, що виділяються в приміщенні.

І кондиціонуваня, і опалення призначені для створення певного мікроклімату, необхідного для створення високого рівня працездатності й тривалої роботи працюючих в умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Для кондиціонування повітря застосовують спеціальні агрегати – кондиціонери.

Види опалення виробничих приміщень: повітряне, водяне (парове), променеве (інфрачервоне) опалення.

Основними перевагами інфрачервоного опалення є відсутність необхідності у використанні котельних і прокладанні теплотрас, економність, а також можливість опалювання приміщень зонально.

Суб'єктивні технічні засоби безпеки

В умовах виробництва безпека виконуваних робіт суттєво залежить від своєчасного попередження працюючих про можливі небезпеки. З цією метою широко застосовують сигналізацію, сигнальні кольори, знаки та плакати безпеки, які відіграють роль носія відповідної інформації у закодованому вигляді.

Сигналізація про небезпеку застосовується у колективних засобах захисту від дії шкідливих і небезпечних факторів для попередження працюючих про пуск і зупинку устаткування, порушення технологічного процесу, аварійну ситуацію, пожежну небезпеку тощо. За принципом дії сигналізація може бути звуковою чи світловою. З метою сигналізації про небезпеку можуть використовуватися спеціальні прилади та пристрої.

Сигнальні пристрої контролюють температуру рідин, тиск рідин і газів, швидкість руху рухомих елементів, вміст у повітрі шкідливих речовин, рівень шум, вібрацію, інтенсивність шкідливого випромінювання, інформують про несанкціонований доступ, вторгнення на об'єкти тощо.

За своїми функціональними ознаками розрізняють такі сигнальні пристрої:

1. аварійні (сповіщають про виникнення небезпечного режиму в роботі);

2. інформаційні (інформують про вид і значення параметрів, що визначають безпеку);

3. попереджувальні (попереджують про необхідність дотримання вимог безпеки).

Кольорами безпеки відповідно до Держстандарту є червоний, жовтий, синій та зелений (табл.1).

Таблиця 1