- •4. Тести закритого типу.
- •4.Тест закритого типу
- •3.Тести закритого типу.
- •8.Що таке волюнтаризм в історичному процесі:
- •9., 10.В чому розбіжність між філософією і релігією:
- •4. Тест закритого типу.
- •4.Тест закритого типу.
- •3.2 Відмінність між західною і східною парадигмами філософії полягає в
- •3.3 Історичне значення філософії Сократа полягає в
- •4.Тест закритого типу.
- •4. Тести закритого типу
- •4. Тести закритого типу
- •Тест закритого типу.
- •4.Тест закритого типу
- •4. Тести закритого типу.
- •3. Тест відкритого типу
- •4.Тести закритого типу
- •4. Тест закритого типу
- •4. Тести закритого типу.
- •3.4. Роль особистості в історії проявляється в
4. Тест закритого типу
г)Д.Донцов?
а)раціональним поясненням світу і людини
А) все у світі причинне зумовлено, що виключає випадковість
3) теоретичне мислення повязане з емпіричним пізнанням, 1) теоретичне мислення – головне джерело знань
В)причина і наслідок міняються місцями
б) спостереження, в) опису, ге) порівняння
А) матеріалістичне вирішення..., б) базується на факторному аналізі сусп..., в) виходить з гармонійного поєднання....
А) Вернадським
Компонента в) знання, норми....;
Рівнева ге) сусп. Психологія, буденна свідом....
4) Іларіон
Білєт 29
3.1.Історичними формами діалектики є аналітична діалектика, німецька ідеалістична діалектика(Гегеля), матеріалістична діалектика(Маркс).
3.2. Основою визначення історичних станів розвитку філософії є – ???
3.3. Особливість філософії Платона проявляється в вченні про три основні онтологічні субстанції "тріада": Єдине, Розум і Душа. Основою будь-якого буття є Єдине. "Розум", за Платоном, є побутово-світовим породженням “Блага” – сонця. Тому розум, будучи відокремленим і протилежним єдиному - "Благу", завжди трактується як споріднений цьому і похідний від нього. Платон завжди підкреслював чистоту розуму, відокремлюючи його від всього матеріального, речового. На цьому ним обґрунтована концепція розуму, як одної із властивостей душі. Протиставивши "Розум" разом з ідеями і їх складовими тілесному світу, Платон повинен був сформулювати початок, який об'єднав би і те, і інше. Таким початком і була у нього "душа", принцип самостійного руху, який відрізняється від розуму саме цією вічною рухомістю. Душа безсмертна і причетна до істини і вічних ідей.
3.4.Основними ознаками середньовічної філософії є те, що світогляд грунтується на християнській релігії. Центральне місце людини в світі обумовлене тим, що вона є вищим творінням Бога.
3.5.Різниця між психікою людини і тварини проявляється в тому, що тварина діє на основі рефлексів та інстинктів, а людина має здатність мислити.
4. Тести закритого типу.
4.1. Діалектика
4.2.г) спосіб міркування, за допомогою якого із загальних висновків субєкт приходить до висновку, що носить конкретний характер. 4.3.в) соціальна філософія – це наука, яка вивчає суспільство як цілісну систему крізь призму людини та самоцінності гуманістичних пріорітетів;
4.4.а) забруднення навколишнього середовища;
г) енергетична криза;
д) зростання народонаселення і проблема забезпечення його харчуванням;
4.5.
4.6. Дмитро Чижевський там немає такої відповіді
4.7. 1) Духовною мірою розвитку людини, соціальної групи, суспільства;
4.8. 1) Діалектику;
4.9. 1) Фалес;
4.10. а) емпіризм – Бекон, Локк, Гоббс;
б) раціоналізм – Декарт, Спіноза, Лейбніц .
Білет № 30
3.1.Закон — це зв'язок між сутностями, який є: 1) об'єктивним; 2) необхідним; 3) загальним; 4) внутрішнім; 5) суттєвим; 6) повторювальним. Можна виділити три групи законів: 1) часткові закони, притаманні лише певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо);2) загальні закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, закони збереження);3) універсальні закони (закони діалектики).
3.2.Релятивізм (від лат. relativus — відносний) — методологічний принцип, який полягає у метафізичній абсолютизації відносності і умовності змісту пізнання.
3.3.Діалектика абсолютного і відносного в істині полягє в тому, що абсолютність її полягє в тому,що вона остаточно перевіря істинність теорії. Відносність полягає в тому, що практика доводить правильність теорії тільки за певних умов з певним ступенем точності, тобто правильність цієї теорії, як відносної істини.
