6.2. Вивчення і пошук комерційних партнерів по закупівлі товарів. Класифікація постачальників

Для успішного виконання комерційних операцій по закупівлі товарів оп­тові бази повинні систематично займатися виявленням і вивченням джерел закупівлі і постачальників товарів. Комерційні працівники повинні добре знати свій економічний район та його природні багатства, промисловість, сільське господарство, виробничі можливості й асортимент продукції, що ви­робляється на промислових підприємствах.

Важлива роль в комерційній роботі відводиться вишукуванню додатко­вих ресурсів з місцевої сировини, продукції кооперативної промисловості, підсобних, фермерських господарств, продукції індивідуальної трудової діяль­ності. Комерційний апарат оптових баз повинен виявляти можливості роз­витку нових видів виробництва і відновлення старих забутих промислів, осо­бливо художніх, вести облік і повсякденно реєструвати виробників товарів, ще не пов'язаних договірними відносинами з базою, готувати пропозиції з питань збільшення виробництва потрібних товарів, розширення асортимен­ту, поліпшення якості.

Комерційним працівникам потрібно відвідувати виробничі підприємст­ва (постачальників-виробників) з метою ознайомлення з виробничими мож­ливостями підприємства, об'ємом і якістю продукції, що випускається, а та- кож брати участь в нарадах з працівниками промисловості, в роботі оптових ярмарків, виставок - переглядів нових зразків виробів.

Комерційним працівникам необхідно постійно стежити за рекламними оголошеннями в засобах масової інформації, спеціалізованих виданнях, за біржовими відомостями, проспектами, каталогами. Формування товарних ресурсів є предметом постійної роботи торгового апарату оптових баз. У ринкових умовах форми і методи цієї роботи зазнали істотних змін. Головне полягає в тому, що на зміну методам централізованого розподілу товарних ресурсів прийшла ринкова практика вільної купівлі-продажу товарів за ці­нами попиту і пропозиції. Тому комерційна ініціатива торгових працівників по залученню до товарообороту максимальних товарних ресурсів з метою отримання необхідного прибутку повинна поєднуватися з турботою про кін­цевих покупців, урахуванням їх платоспроможності, недопущенням невиправ­даного зростання цін, наданням населенню можливості придбати товари за доступними цінами.

До джерел надходження товарів відносять галузі народного господарст­ва, що виробляють різні товари народного споживання (сільське господарс­тво, підприємства АПК, підприємства легкої, харчової, м'ясо-молочної про­мисловості, рибного господарства, ВПК, важкої промисловості та ін.). До постачальників товарів відносять конкретні підприємства різних джерел над­ходження, тобто тих чи інших галузей народного господарства, різних сфер виробничо-економічної діяльності, що виробляють товари і послуги.

Враховуючи велике різноманіття постачальників товарів, їх можна кла­сифікувати на декілька груп за різними ознаками (функціональними, тери­торіальними, формами власності, відомчою приналежністю та ін.).

Всіх постачальників товарів можна поділити на дві категорії: постачальники-виробники і постачальники - оптові підприємства.

Постачальники-виробники - виробничі підприємства, фірми, приватні під­приємці і т.д., що випускають товари споживчого призначення різного асортименту для задоволення попиту споживачів.

Постачальники - оптові підприємства закуповують товари у постачаль­ників-виробників, а також у оптових посередників і реалізують їх оптовим покупцям (роздрібним торговим підприємствам, агентам, брокерам, роздріб­ним торговцям і т.д.).

Постачальниками - оптовими підприємствами, як відмічалося в попе­редньому розділі, можуть бути оптові підприємства загальнонаціонального і регіонального рівнів різного товарного асортименту (спеціалізації), що скла­дають основу оптової структури на споживчому ринку, оптові посередники (підприємства – брокери, підприємства – агенти, дилери), а також організатори оптового обороту (оптові ярмарки, аукціони, товарні біржі, оптові і дрібнооптові ринки, магазини-склади і т.п.).

Оптові посередники в умовах ринкової економіки придбавають само­стійне значення в сфері закупівельної (оптової) діяльності.

За територіальною ознакою постачальники товарів можуть бути місце­вими (внутрішньообласними), міжобласними, республіканськими та міжреспубліканськими. Оптові підприємства найчастіше закуповують това­ри у позаобласних та позареспубліканських постачальників, враховуючи, що не у всіх областях і республіках розвинене виробництво тих чи інших товарів і їх доводиться завозити. Місцеві постачальники-виробники часто постача­ють товари безпосередньо роздрібним торговим підприємствам, минаючи оптові бази.

За приналежністю до тієї чи іншої господарської системи розрізнюють внутрішньосистемних (що відносяться до тієї ж системи, до якої входять і оптові покупці) та позасистемних (всі інші) постачальників.

За формою власності постачальники можуть бути приватними, держав­ними, муніципальними, кооперативними та інших форм власності.

Вивчаючи джерела закупівлі товарів, комерційні працівники складають на кожного постачальника спеціальні картки, причому їх доцільно групува­ти по місцевих, міжобласних та міжреспубліканських постачальниках. У карт­ках вказуються дані про виробничу потужність підприємства, кількість і асор­тимент продукції, що випускається, можливості виробництва інших товарів, умови постачання товарів та інші відомості, що цікавлять оптові бази.