2.Позитивні наслідки глобалізації: прискорення економічного розвитку, поширення знань та сучасних технологій.

Глобалізація – багатогранний процес і як будь-який економічний, політичний, соціальний,культурний процес явище протирічиве. Має переваги та недоліки.

Переваги:

• позитивний вплив міжнародної економічної співпраці на розвиток продуктивних сил у багатьох країнах(нові технології, нова організація виробництва, підвищується продуктивність праці, формується кваліфікована робоча сила і національний капітал),

• освоєння нових технологій, могутність яких зіставлювана з могутністю природних ресурсів. Але необхідно діяти обережно (Чорнобиль, Фукусіма).

• ! Професійне завдання : формування основного фактору виробництва високопрофесійного, відповідального.

• створення благ, яких не знало людство,

• підвищення якості життя;

• створення нових робочих місць;

• стандартизація та сертифікація продукції приводить до її високої якості,

• збагачення культур народів світу;

вільного руху товарів, людей, капіталів та ідей, Інвестиції в «фізичний» і людський капітал і їх переміщення із однієї країни в іншу.

• (Силіконова долина),

• співпраці народів та країн (у розв’язанні глобальних проблем сучасності).

Все це впливає на ефективність виробництва, продуктивність праці, конкурентоздатність.

• посилення міжнародної конкуренції, яка приводить до поглиблення міжнародного поділу праці, що стимулює , в свою чергу, зростання виробництва не лише на національному рівні, але і на світовому,

• виграш від торгівлі на взаємовигідній основі, яка задовольняє всіх суб’єктів економічного співробітництва – як окремих людей, так і організації, країни, торгові союзи і , навіть, континенти,

- підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні і розповсюдження новітніх інформаційних та телекомунікаційних технологій, які дозволяють об’єднати в єдине ціле розташовані в різних куточках земної кулі підприємства, які належать глобальним компаніям,

слаборозвинені країни поступово модернізують свою економіку і поліпшують її структуру(якість виробництва, прибутки).

Підсумувати хочу ось цим фрагментом.

3.Основні загрози глобалізації: втрата керованості національних економік, панування міжнародних монополій.

?Відео «Антиглобалісти». Чому? Що це? Прокоментуйте.

Загрози:

• відтворення неоімперіалізму, який є викликом людству і загрозою його існуванню;

• абсолютизує економічну і політичну владу нових глобальних монопольних корпорацій, які вийшли з – під контролю держав-націй;

• призводить до забруднення навколишнього природного середовища внаслідок зростання антропогенного тиску(наприклад, техногенні катастрофи можуть спричинити незворотні зміни у середовищі існування людей);

• збільшує різницю між країнами за рівнем доходів ( між залежними країнами і територіями і провідними державами світу );

• залежність слаборозвинених країн від кон’юнктури світового ринку, посилюється нееквівалентний обмін, підтриманий економічною та військовою силами провідних країн (США-Іран),

• дестабілізує світ і несе загрози та виклики національно-державним інституціональним структурам,

• глобального, загальнопланетарного значення набула проблема соціальної нерівності та бідності.

!Проблема бідності – одна з глобальних проблем сучасної цивілізації поряд з екологічною, демографічною, ресурсно-сировинною, продовольчою та іншими.

• зростає соціальна напруга між багатими та бідними, росте корупція, посилюються соціальні контрасти. Потенціал протесту спрямовується найчастіше проти абстрактного «Заходу» або США,

• змінюється соціальна структура суспільства (його соціальна стратифікація): виникає нова глобальна еліта – фінансисти, міжнародні менеджери, юристи, вчені, спеціалісти – транснаціональна інтелектуальна еліта. Вона мігрує у світові центри виробництва нових та науково ємних технологій – США, Західна Європа,

• у зв’язку з міжнародною трудовою міграцією відбувається сегментація суспільства за етнічною та національною ознакою. Виникає конфлікт менталітетів, релігійних культур, ціннісних установок.

Глобалізація економіки, її основні риси.

Світова економіка на початку 70-х років 20 ст. під впливом техніко-економічних, політико-силових, соціально-психологічних чинників стала набувати рис єдиного самозабезпечуваного і певною мірою сталого організму, який дістав назву «мегаекономіка».

Характерною особливістю останньої є те, що фінанси, телекомунікації, засоби масової інформації перетворюються на провідні сектори економіки.

Саме вони утворюють глобальні сектори економіки.

Однак попри значущість названих секторів економіки, які спеціалісти називають «новою економікою», такий підхід є звуженим, не повним і не відображує повною мірою економічну сутність глобалізації.

Поділ національної та світової економіки на «нову» і «стару» є не зовсім коректним. Адже у так званій старій економіці представлені не тільки галузі, які є матеріальною базою для подальшого розвитку науково-технічного прогресу (електроніка, електротехніка, машинобудування), а й ті, що спрямовані на задоволення потреб людей (агропромисловий комплекс, освіта, медицина, культура).

Нова економіка – поняття значно ширше, яке виходить за межі власне секторіального її поділу. Вона є поєднання ринкової системи, державного регулювання економіки і соціальної системи. При цьому великого значення набуває соціальна стабільність у країні.

Провідну роль у мегаекономіці відіграють :

• транснаціональний капітал і банки,

• національні держави,

• світові та регіональні угруповання країн,

• міжнародні організації,

• мегаполіси,

• офшори, окремі бізнесмени (Карлос Слім Елу, Біл Гейтс, Уоррен Баффет-174 млрд.дол.) - транснаціоналісти.

Кожний із цих елементів може брати участь у кількох глобальних процесах.

Сутність глобалізаційних процесів в економіці.

• Головними суб’єктами конкуренції стають ТНК і ТНБ та їхні філії у багатьох країнах світу

• Регіональні угруповання країн посідають чільне місце у глобальному конкурентному середовищі.

• Освоєння зарубіжного ринку стає основною метою процесу господарювання

• Поступова конвергенція національних економічних систем

• Посилення ролі держави як регулятора соціально-економічних процесів, що відбуваються всередині національної економіки, та організатора представництва місцевих товаровиробників на світових ринка

• Нерівномірність розміщення ТНК, а, отже, і матеріально-фінансових, організаційних, інформаційних ресурсів у розвинених та інших країнах

• Соціалізація економіки, яка передбачає у найрозвиненіших країнах світу виведення зі сфери впливу законів ринку багатьох напрямів соціальної сфери (освіта, медичне обслуговування тощо), запровадження прогресивної шкали оподаткування особистих доходів

• Зростання різниці щодо рівнів економіки та добробуту населення між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються

Основа мегаекономіки - транснаціональний капітал (рушій процесу глобалізації, регулятор міжнародної системи телекомунікацій, більша частина світового виробництва товарів тривалого користування: автомобілів, електронного обладнання, літаків.

ТНК контролюють майже 1/3 світового ВВП, 1/2 промислового виробництва, 2/3 світової торгівлі і володіють 4/5 усіх ліцензій та патентів. Найбільші ТНК зосереджені в США, Японії, Великій Британії, Німеччині, Франції за домінуючої ролі американських транснаціональних корпорацій («Дженерал Моторс», «Форд Мотор»,»Мицуї», «Іточі», «Міцубісі», «Ексон» тощо.

Для формування глобального конкурентного середовища на макрорівні характерним є інтенсивне створення регіональних економічних блоків (ЄС,

Дедалі зростає економічна і політична роль мегаполісів, які є місцем розміщення транснаціонального капіталу Токіо, Чікаго – 13 великих світових центрів).

Невід’ємним елементом глобалізації капіталу є офшорні зони.

Офшорні зони – це невеликі держави або території, що залучають чужоземні капітали через надання податкових чи інших пільг у здійсненні фінансово - кредитних операцій із чужоземними резидентами і в чужоземній валюті (близько 100 офшорних зон, Панама - 330 офшорних компаній).

Транснаціональні корпорації , що базуються у семи високорозвинених країнах, - це глобальні суб’єкти , які володіють 80-90% усієї наукоємної продукції і практично всім експортом, зокрема їм належить 46 із 50 макротехнологій, які забезпечують конкурентне виробництво, а на решту країн світу припадає 3-4 макротехнології.

У зв’язку з цим у світі нині існує кілька технологічних укладів. Сім передових країн переходять до п’ятого , інформаційно-технологічного укладу, іншим розвиненим країнам притаманний четвертий – індустріальний уклад.

! Існуючий розрив між економіками різних країн дає можливість країнам-лідерам отримувати надприбутки, застосовуючи механізм ціноутворення.

Диспаритет цін, порядки і правила, які встановлюють транснаціональні корпорації в світі, дають змогу країнам «золотого мільярда» споживати 80% світових виробничих ресурсів, виробляти понад 80% екологічно небезпечних відходів.

Таким чином, глобалізація відтворює загальну нерівномірність і породжує суперечності у світовій економіці.

Основні суперечності у світовій економіці у зв’язку з глобалізацією.

Країни передового центру, 1 млрд. населення	Країни периферії, 100 країн – 4 млрд. населення
Зосереджена сучасна технологія,банківська і комерційна діяльність;	Є ринками збуту продукції, постачальниками сировини та енергоносіїв; на їх території розміщують екологічно шкідливі виробництва, а також заводи зі збирання технологічно складного обладнання, зокрема, автомобілів;
Дедалі активніше залучають до світового поділу праці менш розвинені країни.	Це зумовлює необхідність технічного і технологічного оновлення виробництва, а отже, сприяє зростанню добробуту населення цих країн
Все частіше відбуваються техногенні катастрофи: ядерні аварії, транспортні, енергетичні, гуманітарні. Таким чином, економічні, технологічні, політичні, соціальні чинники глобалізації спричинюють суперечності, в які втягуються всі країни світу незалежно від розміру території, рівня багатства, економічного чи культурного розвитку.
Формування мегаекономіки і глобального ринку зумовлює ліквідацію національної економіки, державного суверенітету, позбавляє народи права розпоряджатися власними ресурсами, зокрема корисними копалинами, землею, водними ресурсами тощо.