- •Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні.
- •Структура сучасної системи міжнародної безпеки та її принципи.
- •Національна безпека та система національно-державних інтересів.
- •5, Поняття «небезп» та її типологія.
- •6. Основні функції системи безпеки держави.
- •7. Підходи до визначення сукупної сили держави.
- •9. Система міжнародної безпеки: структура, принципи, сучасні характеристики.
- •10. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.
- •11. Проблеми безпеки на Близькому та Середньому Сході.
- •12.Формування регіональної безпеки на євразійському пострадянському просторі.
- •13.Проблеми безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
- •14. Особливості системи регіональної безпеки в Європі.
- •15. Геополітичні загрози сучасної міжнародної системи безпеки
- •16.Геополітичні загрози сучасної міжнародної ситеми безпеки.
- •17.Операційні моделі міжнародної безпеки.
- •18.Система колективної безпеки країн.
- •21.Вплив глобалізації на систему міжнародної безпеки.
- •19.Переваги та вади режиму колективної безпеки в умовах глобалізації.
- •20.Механізм гарантування національної безпеки позаблокових країн.
- •22.Сутність поняття «міжнародний конфлікт», його класифікація.
- •23.Фази розвитку міжнародного конфлікту.
- •24.Роль нато у формуванні сучасної системи міжнародної безпеки.
- •30. Глобальний характер загрози міжнародного тероризму.
- •25.Участь Європейського союзу у формуванні та трансформації систем міжнародної безпеки.
- •27.Засоби та інструменти міжнародного впливу на недопущення військових конфліктів.
- •26.Сучасна роль обсє у становленні і розвитку системи міжнародної безпеки.
- •28.Феномен міжнародного збройного втручання як центральної проблеми формування нової системи міжнародної безпеки.
- •29. Комплекс реального і потенційного розповсюдження зброї масового знищення.
- •31. Внутрішні збройні конфлікти та миротворча діяльність.
- •32. Сутність поняття «національна економічна безпека».
- •39. Сучасні загрози економічній безпеці країн Європейського Союзу
- •34. Рівні економічної безпеки:
- •38. Передумови та фактори формування економічної безпеки вітчизняних суб’єктів господарювання
- •37. Загальна характеристика підсистем економічної безпеки України
- •40. Основні фактори формування економічної безпеки на пострадянському просторі
- •36. Критерії оцінки макроекономічної безпеки України.
- •41. Національний економічний інтерес країни у глобальному вимірі
- •42. Форми вияву національного економічного інтересу України в екзогенній сфері:
- •45.Місце людського капіталу у формуванні національної економічної безпеки.
- •47.Сучасна роль оон у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.
- •49.Ключові причини міжнародних гуманітарних операцій.
- •1. Характерні особливості
- •Характеристика участі нато та Європейського союзу у боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •Участь України в боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •53.Сутність поняття «міжнародна інформаційна безпека» та ключові моделі її забезпечення.
- •54.Ідентифікація загроз міжнародній інформаційній безпеці та сфери їх прояву.
- •55. Підходи розвинутих країн та країн, що розвиваються, до проблем міжнародної інформаційної безпеки.
- •56.Ключові напрями дій світової спільноти із забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
- •58.Характеристика американської та японської систем захисту інтелектуальної власності.
- •59.Масштаби і характеристика сучасного інформаційного розриву країн світового співтовариства.
- •60.Інформаційні війни та технології їх реалізації.
- •61. Діяльність оон у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
- •62. Сучасна інформаційна політика України: міжнародна стратегія та національна специфіка.
- •63. Ключові підходи до визначення сутності фінансової безпеки та характеристика факторів, які її визначають.
- •64. Підсистеми фінансової безпеки та їх взаємозв’язок
- •65. Система показників оцінки рівня фінансової безпеки: підходи мвф та вітчизняна практика.
- •66. Сутність та характеристика офшорних зон, їх вплив на міжнародну фінансову безпеку.
- •67. Типізація офшорних зон та механізми їх використання.
- •76. Джерела інформації та основні заходи з розпізнавання операцій, пов’язаних з відмиванням «брудних грошей».
- •77. Функціональні компетенції міжнародних організацій у сфері боротьби з відмиванням «брудних» грошей.
- •78.Характеристика законодавства України у сфері боротьби з відмиванням «брудних грошей».
- •79.Характеристика рекомендацій фатф у сфері протидії відмиванню «брудних грошей
- •81.Сутність продовольчої безпеки, умови та заходи її досягнення.
- •82. Ключові критерії визначення рівня продовольчої безпеки країн.
- •83. Характеристика структури споживання продуктів харчування у країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.
- •84.Сучасна система забезпечення продовольчої безпеки у провідних країнах світу.
- •85. Роль гмо у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.
- •89. Сутність економічної злочинності та її види.
- •86.Світовий досвід регулювання безпечності продуктів харчування та розв’язання глобальної продовольчої безпеки.
- •87. Головні напрямки реформування агропромислового сектору України в контексті забезпечення національної продовольчої безпеки.
- •88. Поняття та специфіка тіньової економіки.
- •90. Законодавчі та економічні засоби легалізації тіньового бізнесу.
- •91. Тіньова економіка як суспільне явище: позитивні та негативні прояви.
- •92. Неформальна економіка, її сутність та види.
- •93. Умови існування тіньової економіки в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.
- •94. Шляхи детінізації економіки.
- •95. Методи оцінки тіньової економіки.
- •96. Тіньова економіка в Україні, форми її прояву.
- •99. Паливно-енергетичний комплекс в системі національної економічної безпеки країни.
- •100. Сутність енергетичної безпеки держави, її основні аспекти.
- •101. Паливно-енергетичний баланс країни, сутність та методика та підходи до формування.
- •102.Сучасні тенденції світового енергоспоживання.
- •103. Рівень забезпеченості країн паливно-енергетичними ресурсами та глобальна асиметрія їх розміщення.
- •104.Важелі державного регулювання у сфері забезпечення енергетичної безпеки.
- •105. Характеристика злочинів у нафтогазовому комплексі.
- •106. Проблеми незаконного обігу радіоактивних речовин.
- •107.. Нормативно-правова база забезпечення енергетичної безпеки у світі
- •116. Концепція стійкого розвитку як універсальний механізм досягнення економіко-екологічної безпеки.
- •108.Підходи до забезпечення енергетичної безпеки держави.
- •110.Загрози енергетичній безпеці в умовах посилення конкуренції на глобальному та регіональному ринках енергетичних ресурсів.
- •111.Концептуалізація енергетичної безпеки в європейському контексті.
- •119. Конвенції з урегулювання проблем сфери екологічної безпеки.
- •117. Підходи до охорони навколишнього середовища в контексті забезпечення міжнародної екологічної безпеки
- •118. Міжнародні організації, що провадять діяльність з охорони навколишнього середовища.
- •113. Екологічна складова в контексті міжнародної безпеки.
- •114. Науково-технічний прогрес та його екологічні наслідки.
- •115. Міжнародні зусилля країн у підтримці клімату та збереженні екосистеми.
- •112.Енергетична безпека у світі: регіональні особливості.
- •Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні.
111.Концептуалізація енергетичної безпеки в європейському контексті.
Енергетична безпека в Європі може забезпечуватися лише через активну політику Європейського Союзу в напрямі просування своїх стандартів відносин в енергетичній сфері в країнах-транзитерах і країнах-постачальниках. Практичним відображенням має слугувати набрання чинності Європейською енергетичною хартією поширення положень Директиви 2003/55/ЕС і Регламенту ЕС 1775/2005 на всі задіяні сторони і поліпшення прозорості роботи енергетичних компаній.
Головними постачальниками газу до країн ЄС є Росія, Норвегія, Алжир, країни Центральної Азії, Лівія, Єгипетта інші. ВидобуваннягазувкраїнахЄСзначноскорочується, а споживання збільшується, що робить ЄС у перспективі залежнимвід газопостачання. За прогнозами, опублікованими в Зеленій книзі ЄС, в наступні 25 років залежність ЄС від газопостачання сягне 80%. Майже увесь газ (90%), що отримує ЄС, транспортується трубопроводами. Лише 10% займає ЗПГ (зріджений природній газ).
119. Конвенції з урегулювання проблем сфери екологічної безпеки.
Конвенція із запобігання забруднення моря скиданнями відходів та інших матеріалів (Лондонська конвенція) – конвенція, прийнята 29 грудня 1972 року, метою якої є сприяти ефективній боротьбі з усіма джерелами забруднення моря та вжиттю усіх можливих заходів для попередження забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів, які можуть складати небезпеку для здоров'я людини, завдати шкоди живим ресурсам та життю в морі, завдати шкоди зонам відпочинку чи перешкоджати іншим законним видам використання моря.
Бернська Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 1979 року набула чинності першого червня 1982-го. Мета конвенції полягає в наступному: збереженні дикої флори та фауни та їхніх природних місцеперебувань; заохоченні співпраці між державами в галузі охорони природи; моніторингу та контролі стану вразливих видів та видів, що знаходяться під загрозою зникнення; допомозі в виданні законодавчих актів та проведенні наукових досліджень з охорони природи.
Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 р - міжнар.-правовий документ, розроблений під егідою Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН) та підписаний 13.XI 1979 у м. Женеві (Швейцарія). Метою Конвенції є співробітництво держав у боротьбі з перенесенням речовин, що забруднюють повітря, на великі відстані, розробка широкої програми моніторингу та оцінки перенесення таких речовин на великі відстані, вивчення наслідків перенесення забруднювачів повітря на великі відстані та пошук світовою спільнотою шляхів вирішення проблеми.
Ра́мкова конве́нція ООН про змі́ну клімату — є стрижнем зусиль світової спільноти з відвернення глобального потепління. Конвенція була прийнята в червні 1992 року на Світовому самміті в Ріо-де-Жанейро і введена в дію в березні 1998 року. Головною метою Конвенції є "стабілізація концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, що запобігає небезпечному антропогенному втручанню в кліматичну систему."