67. Типізація офшорних зон та механізми їх використання.

Офшорні зони — це позанаціональні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування в валютах інших країн (євровалютах).

Офшорні зони підрозділяються на дві основні групи:

• класичні офшори

• "податкові сховища".

Класичні офшори — пільговий режим для людей, що віддають перевагу технологіям утаємничення свого бізнесу. У цих країнах офшорні компанії користуються режимом найбільшого сприяння. їх звільняють від податків, гранично спрощують проце­дуру реєстрації і, що головне, не цікавляться ні походженням капіталу компанії, ні його розміром, ні особистостями їх власників, ні фінансовою і податковою звітністю.

Офшорні зони бувають не тільки фінансові, іноді вони спеціалізуються по інших галузях.

Друга група офшорних зон суттєво відрізняється від першої. В основному, набагато менш ліберальним ставленням до офшорних компаній:

1. там вони найчастіше не мають можливості відбутися від держави копійчаними щорічними внесками, а сплачують податки, правда, дуже невисокі (близько.5%). Тому часто ці країни називають "податковими притулками";

2. держава, як правило, достатньо пильно цікавиться особистостями фундаторів. Треба мати не менше двох акціонерів і двох директорів, дані про які заносяться в спеціальні реєстри. І хоча звичайно ці ролі виконують підставні особи, все одно така процедура не завжди буває приємна для тих, хто вдається до повної конфіденціальності свого бізнесу;необхідно проводити щорічну аудиторську перевірку і надавати звіт фіскальним органам.

Офшорні зони з низьким рівнем оподаткування - офшори в таких зонах звичайно обкладаються податками, але за дуже скромною ставкою, вимоги до бухгалтерського і фінансового обліку офіційно регламентуються;

Офшорні зони з пільговими схемами оподаткування - офшорні компанії в даних зонах вигідні при грамотному використанні особливостей місцевого комерційного та фінансового законодавства;

В залежності від цілей, яких бажає досягти власник офшорної компанії, розрізняють офшори, які підходять:

1) для організації та ефективного здійснення посередницьких експортно-імпортних торговельних операцій;

2) для відкриття депозитів, розрахункових, мультивалютних, кредитних, дебетово-кредитових і інших рахунків в іноземних банках різного класу (від стандартних і до першокласних), організації розрахунків між контрагентами за допомогою таких дієвих фінансових інструментів, як акредитив, інкасо або чек;

3) для оптимізації податкових витрат, тобто офіційної та законної мінімізації витрат на сплату податків;

4) для усунення проблем з подвійним оподаткуванням отриманих доходів або іншого використання норм (або ж їх відсутності) ратифікованих конвенцій та угод про уникнення подвійного оподаткування.

68. Вплив глобальної фінансової кризи на різні країни та регіони

Світова фінансова економічна криза поширилась у 2007 році, коли на світових фондових ринках відбулося перше падіння фондових індексів провідних банків та фінансових компаній.

Проаналізувавши дану ситуацію я вважаю з огляду на ризики та скорочення експортоорієнтованого виробництва внаслідок падіння світового попиту та ускладнення платежів за експортними операціями, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на розширення внутрішнього попиту на групу експортних товарів і, тим самим, посилення ролі внутрішнього виробництва. Також в умовах фінансової кризи стратегічним напрямом діяльності уряду є стимулювання збільшення інвестицій у реальний сектор національної економіки.

Відновлення економіки після фінансової кризи йде нерівномірно, економічне зростання в розвинених країнах дуже низьке, а економіка країн, що розвиваються, навпаки, "перегрівається". «Зростання у країнах з розвиненою економікою, епіцентрі фінансової кризи, залишається дуже низьким, а безробіття - занадто високою. У той же час країни з ринковою економікою - особливо в Азії та Латинській Америці - рвуться вперед, і в результаті їм доводиться мати справу з "перегрівом" економіки. Країни з низькими доходом виявилися досить стійкими, але вони зараз страждають від високих цін на продовольство і паливо.

69. Характеристика заходів виходу з країн з глобальної фінансової кризи.

- прийняті безпрецедентні узгоджені фіскальні заходи

- різке скорочення відсоткові ставки, центральні банки взяли зобов'язання проводити політику стимулювання економічного зростання

- відновлення внутрішньої системи кредитування та багатосторонні міжнародні потоки капіталу, відновлення нормального потоку кредитів на фінансових системах й забезпечення стійкості системоутворюючих установ

- співробітництва урядів

- заходи до створення сильнішогї, глобальніше згуртованої наглядової і регулятивної системи майбутнього фінансового сектора, яка підтримуватиме стійкого світового зростання і відповідатиме потребам бізнесу і громадян.

- реформувати, і модернізувати фінансові установи

- бажано досягти новий глобальний консенсус у питанні про основних цінностях та принципи, які стимулювати стійку економічну активність

- пожвавлення світової торгівлі, і інвестицій

- підтримка тих, кого торкнувся криза, з допомогою робочих місць і вжиття заходів на підтримку зростання надходжень

71. Напрямки вдосконалення діяльності інститутів глобального фінансового менеджменту.

Однією з головних функцій міжнародних валютно-фінансових структур є недопущення кризових потрясінь у міжнародних валютних відносинах. • підвищення відсоткових ставок; • здійснення жорсткої монетарної і фіскальної політики; • лібералізація цін, руху капіталів, відкритість економіки; • приватизація та макроекономічна стабілізація шляхом скорочення інфляції та

бюджетного дефіциту.

оптимізацію шляхів співробітництва з урядовим і комерційним секторами, вдосконалення механізмів взаємодії з міжнародними організаціями глобального типу, активізацію виконання своїх освітньої, інформаційної, ідеологічної та інших функцій. З’ясовано, що статус міжнародних неурядових організацій не відображає їх роль у глобальному суспільстві, а тому повноваження організацій неурядового сектору потребують перегляду і розширення на державному і на міжнародному рівнях, що дозволить їм активізувати діяльність у таких напрямках, як співробітництво з комерційним сектором ,з урядом

Найбільш перспективною моделлю глобального менеджменту є така його схема, яка включає збалансованість представництва інтересів крупних держав, інтеграційних блоків країн, в т.ч. слаборозвинутих, суспільних інститутів та міжнародних структур, що унеможливлюють монополію окремих країн, сил чи центрів у розробці глобальних стратегій розвитку сучасної цивілізації.

70. Глобальні фінансові дисбаланси: сутність та масштаби.

Фінансові дисбаланси - це результат глибоких трансформацій світової економіки, пов’язаних зі стримким наростанням розриву між матеріально-речовим змістом глобального валового продукту та вартісною формою його вираження. Останнє відбувається через відприв процесів капіталізації компаній від реальної основи соціального-економічного прогресу - зростання продуктивності суспільної праці; наростання асиметрії між обсягами фінансових послуг та реального виробництва; поглиблення диспропорцій між виробничим та спекулятивним нагромадженням капіталу; відсутність ефективних інструментів регулювання національних фінансових ринків; наростання асиметричності у галузевій та територіальній диспозиції міжнародних фінансових потоків, у світовому розподілі заощаджень та інвестицій, боргу і кредиту.

Ці фактори за умов лібералізації процесів міжкраїнового та міжрегіонального переливу капіталів, створюють структурні передумови для відтворення та нагромадження у світовій економіці глобальних фінансових дисбалансів. Адже якщо в умовах закритої економіки єдиним джерелом для нагромадження капіталу в країні є внутрішні заощадження, то відкрита економічна система суттєво розширює джерела доступних для неї фінансових ресурсів через включення до них зовнішніх інвестицій, котрі є результатом заощаджень іноземних суб’єктів. Водночас в умовах відкритої економіки внутрішні заощадження країни можуть і не бути реальним джерелом фінансування національного нагромадження, а спрямовуватися на фінансування зарубіжних економік у формах відпливу капіталу, формування золотовалютних резервів, погашення зовнішнього боргу, перетворення заощаджень у наявну готівкову іноземну валюту та ін.

Ряд зарубіжних вчених навіть обґрунтовують думку про те, що глобальні фінансові дисбаланси провокуються безпосередньо периферійними країнами.

Стабілізація глобальних фінансових дисбалансів є завданням комплексним та системним, досягнення якого не можливе в рамках лише однієї країни (наприклад, США) чи обмеженої краї нової групи, так як обумовлюється багатонаціональними фінансовими дисбалансами. Про це зайвий раз свідчать різноспрямовані тенденції щодо динаміки інвестицій та заощаджень у країнах, які швидко розбудовують свої національні ринки – з одного боку, азійські, підтримують профіцитні сальдо поточного рахунку, а з іншого – у постсоціалістичних східноєвропейських країнах тривалий проміжок часу спостерігаються дефіцитні сальдо поточного рахунку завдяки інтенсивному зростанню інвестицій у регіоні, головним чином у країнах з низькими доходами.

73. Характеристика способів одержання злочинних грошей та організовані структури, що забезпечують їх відмивання.

Контрабанда валюти. Кошти транспортуються в зарубіжну країну, серед яких перевага віддається тим, де не провадиться валютний контроль або існує законодавство, що охороняє банківську таємницю

Смарфінг. Смарфінг — це метод "відмивання" "брудних" грошей шляхом уникнення "документального сліду

Структурування. . Суть його полягає у штучному роздрібненні такої фінансової угоди на множину маленьких одиничних операцій з невеликими сумами.

Використання компаній, які служать прикриттям. Будь-який бізнес, де є "багато готівки", може бути ефективною компанією для прикриття: ювелірні магазини, контори, які дають готівку по чекам, туристичні агентства, компанії, які проводять експортно-імпортні операції, страхові компанії.

Схеми урівноважуючих кредитів. Метод включає тимчасове розміщення незаконних коштів в офшорному банку та використання рахунку як забезпечення банківського кредиту в іншій країні.

придбання контрактів на товари з одного рахунку, в той час як з іншого рахунку здійснюється продаж еквівалентної кількості товару. Основна задача полягає в приховуванні цих операцій серед законних операцій на суму в мільйони доларів.

Перепродаж. Це прийом з нерухомим майном, при якому той, хто займається відмиванням грошей, придбає майно за фіксованою або відображеною ціною, яка значно менше його ринкової вартості. Потім він перепродає майно за його дійсну вартість, отримуючи фіктивний прибуток.

"Коралові" компанії . Вони зареєстровані, мають рахунок в банку теж в одній з країн "податкового або фінансового раю", адреси, службовців, але займаються лише незаконними операціями.

Азартні ігри та казино. Гроші безперешкодно переводяться з однієї країни в іншу з використанням банківських можливостей казино. Тут вони можуть конвертуватися в інші форми грошового обігу і депонуватися у фінансових закладах.

Також використовують Обмін валюти, Підпільні банківські системи, Брокерські бюро та біржі, Бізнес із готівкою та офшорні зони.

72. Головні підходи до визначення сутності операцій з відмивання «брудних грошей» та канали відмивання.

Поняття Брудні гроші (англ. dirty money) і "Відмивання грошей" (англ. money laundering) — терміни, що виникли у США в 30-ті роки XX ст. у зв'язку з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Одним із негативних наслідків "сухого закону" стала контрабанда алкоголю, доходи від якої вкладалися в розвиток мережі пралень, отримуючи таким чином легальний статус. Відтоді подібного роду операції отримали образну назву "відмивання грошей".

«Відмивання» грошей це операція, в процесі якої приховуються походження, призначення грошового платежу. «Відмивання грошей» - це конверсія, або "очищення" майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження. Слід зазначити, що процес відмивання «брудних» грошей несе загрозу для загальноекономічного розвитку територій та країн, які відмовляються від жорсткого контролю за цим видом міжнародної злочинної діяльності.

Безпосереднім джерелом одержання «брудних» коштів є тіньова економіка як сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності. Вона включає три сегменти: 

«неофіційну» («неформальну», «сіру»); (не заборонені законом легальні види економічної діяльності, в рамках яких мають місце нефіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від податків)

«підпільну» («кримінальну», «чорну»); (заборонені законом види економічної діяльності, як-то: незаконне виробництво та збут зброї, наркотиків, контрабанда, рекет, злодійство, бандитизм, а також незаконна практика);

фіктивну економіку (хабарництво та всякого роду шахрайство, пов'язане з отриманням і передачею грошей).

Щодо каналів походження «брудних» грошей, то у світовій практиці виділяють такі основні генератори грошових потоків:

організовані злочинні угруповання, яким необхідно легалізувати кошти, отримані внаслідок торгівлі наркотичними речовинами, а також внаслідок здійснення іншої злочинної діяльності;

терористичні угруповання, які використовують систему відмивання "брудних" грошей для отримання коштів на закупівлю зброї та техніки для ведення військових дій;

так звані корумповані чиновники, що отримують "брудні" гроші у формі хабарів, коштів з державних соціальних фондів, а також привласнених позик міжнародних фінансових інституцій, отриманих у рамках фінансової допомоги.

74. Стадії процесу відмивання «брудних грошей», характеристика механізмів відмивання на стадії розміщення.

Процес відмивання грошей зазвичай відбувається в три стадії:розміщення, маскування й інтеграції. Однак першій стадії передуєпідготовка всього процесу, який полягає в перевезенні готівки з місцяпроведення злочинної діяльності в інше місце, що надає первісні га-рантії успіху запланованого підприємства.

Перша стадія — розміщення. Це стадія, в якій доходи, одержанібезпосередньо від злочину, вперше розміщуються у фінансових уста-новах або використовуються для скуповування різного виду активів(включаючи цінні папери). Друга стадія — маскування (приховання).Це стадія, в якій починається перша спроба приховування або мас-кування джерела походження й ідентичності власника грошей. На-решті, третя стадія — стадія інтеграції (легітимації), в ході якої грошівводяться в легальні господарські структури і фінансові системи зметою їхньої остаточної асиміляції з усіма наявними там коштами.

У першій фазі виконавці злочину вводять готівку, яка походитьпрямо від злочину, у будь-який банк чи іншу фінансову установу.Для цієї стадії процесу відмивання грошей характерні такі риси:

предметом відмивання є цінності, одержані безпосередньо відзлочину;

найчастіше предмет відмивання виступає у вигляді готівки;

дії злочинців набувають вигляду фінансових операцій, які за-хоплюють своєю короткостроковістю, а також однаковістю іпростотою.

75. Механізми відмивання «брудних грошей» на стадіях маскування та інтеграції.

Мета другої стадії процесу відмивання грошей (стадії розшарування) — відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, у результаті яких обривається ланцюжок слідів і забезпечується анонімність майнових цінностей.

Операції другої стадії мають, як правило, міжнародний характер. Для їх здійснення широко використовуються підставні особи та фірми, які виставляють фіктивні рахунки як основу для здійснення грошових переказів.

Характерним для цієї стадії процесу відмивання грошей є також придбання цінних паперів на вторинному ринку (щоб приховати первинне джерело походження коштів, їх купівля та продаж здійснюються із залученням брокерів або дилерів брокерської фірми).

Найважливішим методом розшарування сьогодні є електронний переказ коштів. Правоохоронні та податкові органи багатьох країн занепокоєні проблемою електронних платежів, які можна виконувати анонімно і на будь-які відстані, що створює ідеальні умови для уникнення сплати податків, вимивання грошей та іншої злочинної діяльності.

Нині у проведенні операцій другої стадії велику роль відіграють офшорні зони та країни із м’яким податковим режимом і слаборозвинутою системою фінансового контролю. Гроші переказуються на рахунки офшорних фірм на підставі фіктивних експортно–імпортних контрактів, як правило, із завищеними цінами.

Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають нового, легального джерела походження та інвестуються у легальну економіку. Відмиті кошти, як правило, інвестуються у підприємства, які у подальшому можуть бути використані у кримінальній діяльності.

Варто зазначити, що, якщо факту відмивання грошей не було виявлено на етапах розміщення та розшарування, то на третій стадії відрізнити та відокремити злочинні доходи від законно отриманих надзвичайно складно.

Серед знарядь та інструментів, застосовуваних для досягнення інтеграції, використовують фіктивний продаж нерухомості, фіктивні фірми для надання необґрунтованих кредитів, втягування в незаконну діяльність банківських службовців у різних країнах і т.п.