60.Інформаційні війни та технології їх реалізації.

ІВ— використання і управління інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником. Інформаційна війна може включати в себе збір тактичної інформації, забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів, поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати військо та населення ворога, підрив якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації супротивником.

Часто ІВ ведеться в комплексі з кібер- та психологічною війнами з метою ширшого охоплення цілей, із залученням радіоелектронної боротьби та мережевих технологій.

Основним засобом ведення ІВ є інформаційна зброя.

ІВ ведеться шляхом інформаційних операцій.

Види ІВ:

Психологічна війна; Кібервійна; Мережева війна; Ідеологічна диверсія; Радіоелектронна боротьба, яка може проявлятися такими способами:

Телебачення і радіомовлення можуть бути подавлені.

Ресурси телебачення і радіомовлення можуть бути захоплені/підкорені для кампанії дезінформації.

Мережі комунікацій можуть бути заблоковані або недоступні.

Операції фондової біржі можуть саботуватися електронним втручанням, даючи витік чутливої інформації або поширюючи дезінформацію.

Прикладом акту ІВ може бути випадок, коли в 1991 під час війни в затоці, голландські хакери викрали інформацію про пересування американських військ з Міністерства оборони США і пробували продавати її іракцям, які подумали, що це є містифікацією і відмовилися від неї.

Методи і способи ІВ

Американська Військова Авіація має Ескадрони Інформаційної Війни починаючи з 1980-х. ЇЇ місія -Забезпечити суверенний вибір для захисту Сполучених штатів і його глобальних інтересів. Крім того, блокування таких мереж електронним способом також дозволяє їм бути повторно швидко введеними в дію після того, як ворожа територія зайнята. Так само можна діяти з військовими інформаційними одиницями супротивника з метою подальшого використання. Вперше подібні методи використовувалися проти Іракських мереж комунікацій під час першої Війни в Затоці.

61. Діяльність оон у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.

Ключові міжнародні Договори та Декларації у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки:

1. Резолюція ГА ООН (A/RES/53/70) «Досягнення у сфері інформатизації та телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки» (1998 р.),

2. Резолюція A/RES/56/19 (2001 р.), в якій було схвалено ідею щодо створення спеціальної Групи урядових експертів держав-членів ООН (ГУЕ) для проведення усестороннього дослідження проблеми МІБ.

3. Резолюція (A/RES/57/53) (2002 р.), яка задекларувала неприпустимість використання інформаційно-телекомунікаційних технологій і засобів в цілях негативного впливу на інфраструктуру держав.

Резолюція (A/RES/57/53) (2002 р.) визначила також напрями діяльності ООН:

- узгодження понятійного апарату у сфері МІБ;

- розгляд чинників, що впливають на стан МІБ у контексті загроз терористичного, кримінального та військового характеру;

- визначення заходів запобігання використанню інформаційних технологій та засобів в терористичних і інших злочинних цілях;

- розгляд можливих шляхів міжнародної взаємодії правоохоронних органів по запобіганню і припиненню правопорушень в інформаційному просторі;

- забезпечення уніфікованої класифікації правопорушень у сфері інформаційної безпеки, а також визначення відповідальності, яка виникає у зв’язку зі здійсненням дій, що класифікуються як злочинні;

- оцінка можливості надання міжнародної допомоги країнам, що стали жертвами інформаційних атак.