
- •Осн. Культуролог. Школи і конц.
- •2 Міфологія як форма культури
- •3. Осн. Функції культури
- •4. Християнська культура
- •5. Іслам і мусульм. Культ.
- •6. Регулятиви і норми
- •7. Знання і вірування
- •8. Істор. Типологія культури
- •9. Верб. І неверб. Спілк.
- •10. Соціальні світи
- •11. Інформ.-семіот. Конц. Культ.
- •12. Особистість і культ.
- •13. Семіотика культури
- •14. Принц. І методи культурол.
- •15. Контркультура
- •16. Роль культ. У житті людини
- •17. Іст. Людства - іст. Культури
- •18. Народна культура
- •19. Мистецтво як мех. Культ. Евол.
- •20. Культуролог. Як наука
- •21. Функції мистецтва
- •22. Поняття культ., її сутність, походж.
- •23. Класиф. Видів мистецтв
- •24. Мистецтво й публіка
- •25. Спілк., мовний етикет
- •26. Моральна культ.
- •27. Наука як феномен культури
- •28. Культ. Особл. Сходу та Заходу
- •29. Сучасна культ. Ситуація в Укр.
- •30. Масова й елітарна культ.
- •31. Естетика як наука, її предмет
- •32. Ділова етика
- •33. Прекрасне як естет. Категорія
- •34. Потворне як катег. Естет.
- •35. Низьке як катег. Естет.
- •36. Піднесене як естет. Катег.
- •37. Комічне як естет. Катег.
- •38. Трагічне як катег. Естет.
- •39. Жахливе як катег. Естет.
- •40. Катег. Етики. Щастя, смисл життя
- •41. Катег. Естетики. Міра та гармонія
- •42. Естет. Думка доби Відродження
- •43. Труднощі та бар'єри спілк.
- •44. Естетичне виховання
- •45. Етичні проблеми. Сур. Матер., шт. Оплодотв.
- •46. Етика як наука, її предмет
- •47. Любов як катег. Етики
- •48. Біолог. Етика (транспл., аборти)
- •49. Моральні пробл. Мед. Етики
- •50. Біолог. Етика. Евтаназія
- •51. Добро як катег. Етики
- •52. Зло як етичн. Катег.
- •53. Смертна кара. За і проти
- •54. Моральні пробл. Глобаліз.
- •55. Благодійність
- •56. Етикет
- •57. Культура спілкування
- •58. Етичні катег. Спілк. Толер. І співчув.
- •59. Функції моралі
- •60. Етичні катег. Альтруїзм і милосердя
9. Верб. І неверб. Спілк.
Вербальное общение (знаковое) осуществляется с помощью слов. К вербальным средствам общения относится человеческая речь.
В зависимости от намерений коммуникантов (что-то сообщить, узнать, выразить оценку, отношение, побудить к чему-либо, договориться и т.д.) возникают разнообразные речевые тексты. В любом тексте (письменном или устном) реализуется система языка.
Итак, язык - это система знаков и способов их соединения, которая служит орудием выражения мыслей, чувств и волеизъявлений людей и является важнейшим средством человеческого общения.
Под речевой деятельностью понимается ситуация, когда для общения с другими людьми человек использует язык. Существует несколько видов речевой деятельности:
- говорение - использование языка для того, чтобы что-то сообщить;
- слушание - восприятие содержания звучащей речи;
- письмо - фиксация содержания речи на бумаге;
- чтение - восприятие зафиксированной на бумаге информации.
C точки зрения формы существования языка общение делится на устное и письменное, а с точки зрения количества участников - на межличностное и массовое.
Любой национальный язык неоднороден, он существует в разных формах. С точки зрения социального и культурного статуса различаются литературные и нелитературные формы языка.
Литературная форма языка, иначе - литературный язык, понимается говорящими как образцовая. Основной признак литературного языка - наличие устойчивых норм.
Литературный язык имеет две формы: устную и письменную. Первая - звучащая речь, а вторая - графически оформленная. Устная форма изначальна. К нелитературным формам языка относятся территориальные и социальные диалекты, просторечие.
Для психологии активности и поведения особую важность представляют именно невербальные средства общения. При невербальном общении средством передачи информации являются несловесные знаки (позы, жесты, мимика, интонации, взгляды, пространственное расположение и т.д.).
К основным невербальным средствам общения относятся:
Кинестика - рассматривает внешнее проявление человеческих чувств и эмоций в процессе общения. К ней относятся:
- жестика;
- мимика;
- пантомимика.
Жестика. Жесты - это разнообразные движения руками и головой. Язык жестов - самый древний способ достижения взаимопонимания
Мимика. Мимика - это движения мышц лица, главный показатель чувств. Основную информативную нагрузку в мимическом плане несут брови и губы.
Пантомимика - это походка, позы, осанка, общая моторика всего тела.
10. Соціальні світи
Соціокультурним світом називається суспільство, характерною ознакою якого є особливий, специфічний для нього тип культури. Будь-який соціокультурний світ відрізняється не тільки своєрідністю культури, але й звичаями життя у ньому. Культура забезпечує цілісність соціокультурного світу, бо вона утворює загальне інформаційно-семіотичне середовище, у якому відбувається життєдіяльність її членів. Це середовище об`єднує їх і дає можливість взаємодіяти між собою.
Соціокультурні світи можуть бути замкнуті у сферу якої-небудь окремої етнічної культури (наприклад, світ Стародавнього Єгипту чи світ інків). Але на відміну від національних культур, вони не обов`язково виникають на основі етнічної спільності і можуть охоплювати різні народи і країни (наприклад, світ європейського середньовіччя, світ арабської культури).
Для соціокультурних світів характерна відносна відокремленість від зовнішнього оточення. Вплив інших культур на них незначний і не відбивається якось істотно ні на змісті їх життя, ні на історичній еволюції (якщо вона не припиняється насильно завойовниками). Кожен соціокультурний світ - це своєрідний окремий острів чи материк архіпелагу людської культури, що існує відносно незалежно від інших її островів. Всі острови цього архіпелагу "живуть під загальним сонцем" - їх об`єднує загальна природа людства. Можливо, що коли-небудь в майбутньому вони зіллються в одне ціле, але до сих пір людська культура розвивалась і продовжує розвиватись в умовах існування соціокультурних світів.
Соціокультурні світи поділяються на типи, які не взаємовиключають один одного:
- Історичні типи культури - це епохи у розвитку суспільства, які змінюють одна одну ( наприклад античний світ);
- Регіональні культури - це надетнічні культурні спільноти, які утворюються у відповідному географічному ареалі і на протязі довгого історичного часу зберігають свою специфіку (наприклад, культура Латинської Америки);
- Цивілізації - соціокультурні світи різноманітного вигляду, які виникають на відповідному етапі історії і виступають як особливі форми суспільства. Вони істотно розрізняються за ознаками і за змістом духовного життя, рівню розвитку техніки і економіки, особливостями соціально-політичної системи, панівної релігії та інше ( наприклад, шумерська цивілізація).