55. Благодійність

Благодійність – діяльність, за допомогою якої приватні ресурси добровільно розподіляються їх власниками з метою допомоги бідним, а також для вирішення суспільних проблем і вдосконалення умов суспільного життя. Люди, які потребують допомоги, це не тільки бідні, а ще ті яким не вистачає на проекти, культурні, професійні, громадські задачі.

Приватні ресурси можуть бути: фінансовими, матеріальними, енергія людей.

Існують різні погляди на благодійність:

1) благодійність немає сенсу і є аморальною, тому що а) це різновид бізнесу; б) інструмент ідеологічного і політичного впливу; в) засіб розваги для багатих, бо велика помпезність потребує великих грошей і вони більші ніж ті, що йдуть для бідних.

2) благодійність має тісний зв’язок з владою, а саме з владою церкви, яка говорить про милосердя. Хто збирає милостиню, той розподіляє її і тому має владу.

3) благодійність і милосердя існують для того, щоб мати похвалу від сучасників та залишитись у пам’яті нащадків.

4) заходи з благодійності не обкладаються податками.

5) благодійність направлена на послаблення протистояння між бідними і заможними, зняття соціальних конфліктів, у неї соціально компенсуюча роль.

6) благодійність необхідна, але потрібно щоб кількість бідних постійно скорочувалось, вона неповинна підривати індивідуальне працьовитість і здібності людини до самозабезпечення

56. Етикет

Етикет (фр. ярлик, етикетка) – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських взаємин (форми вітання, манери, стиль одягу тощо).

Манеры - это своеобразные единицы поведения, которыми пользуются все без исключения, постепенно, манеры становятся привычками, и человек не видит себя со стороны и не может оценивать свое поведение и манеры, а между тем они могут быть хорошими и плохими. Манеры относятся к культуре поведения человека и регулируются этикетом. Этикет подразумевает благожелательное и уважительное отношение ко всем людям ,безотносительно к их должности и общественному положению. Он включает в себя учтивое обращение с женщиной, почтительное отношение к старшим ,формы обращения к старшим ,формы обращения и приветствия ,правила ведения разговора, поведение за столом. Исходя из того, какие манеры у человека, можно сделать вывод о его культурном уровне и образовании.

К хорошим манерам относится: соблюдение правил культурного общения, вежливость, учтивость, пунктуальность, точность, выказывание уважения и благодарности другим людям. Придержать дверь перед выходящим человеком, пропустить даму вперед перед входом, зайти в лифт первым, а после этого пригласить даму, подав ей руку - все это хорошие манеры.

Культура одягу. Іноді достатньо одного погляду на лю­дину, щоб оцінити її смак і манеру вбиратися. Одяг підкрес­лює гарний смак одних і несмак інших. Елегантно одягнена людина завжди почуває себе упевненішою. Адже говорять — зустрічають за одежинкою. Охайність — ознака ввічливості, але треба пам´ятати, що займатися туалетом можна тільки вдома. До вимог моди належить ставитися творчо, виходячи зі своїх принципів та ідеалів, а також із того, що личить до фігури та обличчя. Дотримуючись вимог пристойності та скромності, бажано пам´ятати, що "стиль як атлас часто мас­кує коросту" (А.Камю). Ще Дон Кіхот наставляв свого вірно­го друга Санчо: "Ніколи не ходи, Санчо, розперезаним і не­охайним: безладдя в одязі є ознака розслабленості духу".

Інтелігентні люди вбираються скромно або вишукано, але неодмінно охайно і з почуттям міри, підбираючи одяг за ві­ком, характером, способом життя, помічають вади у своїй зовнішності й не вип´ячують їх невдалим костюмом. Вони не цураються моди, слідуючи сформульованій А.П.Чеховим дум­ці, що в людині все має бути прекрасним, — і обличчя, і одяг, і душа, і думки...

У здоровому, цивілізованому суспільстві панує здоровий естетичний смак. Смак — володар моди. Мода — служниця смаку. Смак, або естетичне судження — сума уявлень людини про красу. Спроможність відрізнити гарне від потворного ви­являється в особистих преференціях, схильностях. Як побу­дований побут, якою є поведінка людини, багато в чому зале­жить від естетичного смаку. Для Гегеля "естетичний смак — це духовно-практична естетична потреба людини".

Необхідно твердо засвоїти наступні правила етикету, що стосуються вітань. Увійшовши до приміщення, в якому знаходяться люди, що ввійшов вітає нахилом голови всіх незнайомих і потискає руку тим, з якими вже знайомий.

Привітання не вулиці складаються з легкого поклону без будь-яких вигуків типу "Алло". Порушенням етикету є шумні, нестримані вітання. Не слід розмахувати капелюхом або кричати через вулицю. Простий жест, легка посмішка висловлюють шанобливість і повагу. Воєнний, вітаючи жінку або чоловіка, не знімаючи кашкета бере руку під козирок. Як чоловік, так і жінка, сідаючи в таксі, вітають шофера першим. Не роблять цього у випадку, якщо шофер є водієм колективного транспорту. Вираз ввічливості має виходити від клієнта, коли він входить в перукарню, ательє, майстерню ремонту взуття і в інші служби побуту.