- •Осн. Культуролог. Школи і конц.
- •2 Міфологія як форма культури
- •3. Осн. Функції культури
- •4. Християнська культура
- •5. Іслам і мусульм. Культ.
- •6. Регулятиви і норми
- •7. Знання і вірування
- •8. Істор. Типологія культури
- •9. Верб. І неверб. Спілк.
- •10. Соціальні світи
- •11. Інформ.-семіот. Конц. Культ.
- •12. Особистість і культ.
- •13. Семіотика культури
- •14. Принц. І методи культурол.
- •15. Контркультура
- •16. Роль культ. У житті людини
- •17. Іст. Людства - іст. Культури
- •18. Народна культура
- •19. Мистецтво як мех. Культ. Евол.
- •20. Культуролог. Як наука
- •21. Функції мистецтва
- •22. Поняття культ., її сутність, походж.
- •23. Класиф. Видів мистецтв
- •24. Мистецтво й публіка
- •25. Спілк., мовний етикет
- •26. Моральна культ.
- •27. Наука як феномен культури
- •28. Культ. Особл. Сходу та Заходу
- •29. Сучасна культ. Ситуація в Укр.
- •30. Масова й елітарна культ.
- •31. Естетика як наука, її предмет
- •32. Ділова етика
- •33. Прекрасне як естет. Категорія
- •34. Потворне як катег. Естет.
- •35. Низьке як катег. Естет.
- •36. Піднесене як естет. Катег.
- •37. Комічне як естет. Катег.
- •38. Трагічне як катег. Естет.
- •39. Жахливе як катег. Естет.
- •40. Катег. Етики. Щастя, смисл життя
- •41. Катег. Естетики. Міра та гармонія
- •42. Естет. Думка доби Відродження
- •43. Труднощі та бар'єри спілк.
- •44. Естетичне виховання
- •45. Етичні проблеми. Сур. Матер., шт. Оплодотв.
- •46. Етика як наука, її предмет
- •47. Любов як катег. Етики
- •48. Біолог. Етика (транспл., аборти)
- •49. Моральні пробл. Мед. Етики
- •50. Біолог. Етика. Евтаназія
- •51. Добро як катег. Етики
- •52. Зло як етичн. Катег.
- •53. Смертна кара. За і проти
- •54. Моральні пробл. Глобаліз.
- •55. Благодійність
- •56. Етикет
- •57. Культура спілкування
- •58. Етичні катег. Спілк. Толер. І співчув.
- •59. Функції моралі
- •60. Етичні катег. Альтруїзм і милосердя
55. Благодійність
Благодійність – діяльність, за допомогою якої приватні ресурси добровільно розподіляються їх власниками з метою допомоги бідним, а також для вирішення суспільних проблем і вдосконалення умов суспільного життя. Люди, які потребують допомоги, це не тільки бідні, а ще ті яким не вистачає на проекти, культурні, професійні, громадські задачі.
Приватні ресурси можуть бути: фінансовими, матеріальними, енергія людей.
Існують різні погляди на благодійність:
1) благодійність немає сенсу і є аморальною, тому що а) це різновид бізнесу; б) інструмент ідеологічного і політичного впливу; в) засіб розваги для багатих, бо велика помпезність потребує великих грошей і вони більші ніж ті, що йдуть для бідних.
2) благодійність має тісний зв’язок з владою, а саме з владою церкви, яка говорить про милосердя. Хто збирає милостиню, той розподіляє її і тому має владу.
3) благодійність і милосердя існують для того, щоб мати похвалу від сучасників та залишитись у пам’яті нащадків.
4) заходи з благодійності не обкладаються податками.
5) благодійність направлена на послаблення протистояння між бідними і заможними, зняття соціальних конфліктів, у неї соціально компенсуюча роль.
6) благодійність необхідна, але потрібно щоб кількість бідних постійно скорочувалось, вона неповинна підривати індивідуальне працьовитість і здібності людини до самозабезпечення
56. Етикет
Етикет (фр. ярлик, етикетка) – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських взаємин (форми вітання, манери, стиль одягу тощо).
Манеры - это своеобразные единицы поведения, которыми пользуются все без исключения, постепенно, манеры становятся привычками, и человек не видит себя со стороны и не может оценивать свое поведение и манеры, а между тем они могут быть хорошими и плохими. Манеры относятся к культуре поведения человека и регулируются этикетом. Этикет подразумевает благожелательное и уважительное отношение ко всем людям ,безотносительно к их должности и общественному положению. Он включает в себя учтивое обращение с женщиной, почтительное отношение к старшим ,формы обращения к старшим ,формы обращения и приветствия ,правила ведения разговора, поведение за столом. Исходя из того, какие манеры у человека, можно сделать вывод о его культурном уровне и образовании.
К хорошим манерам относится: соблюдение правил культурного общения, вежливость, учтивость, пунктуальность, точность, выказывание уважения и благодарности другим людям. Придержать дверь перед выходящим человеком, пропустить даму вперед перед входом, зайти в лифт первым, а после этого пригласить даму, подав ей руку - все это хорошие манеры.
Культура одягу. Іноді достатньо одного погляду на людину, щоб оцінити її смак і манеру вбиратися. Одяг підкреслює гарний смак одних і несмак інших. Елегантно одягнена людина завжди почуває себе упевненішою. Адже говорять — зустрічають за одежинкою. Охайність — ознака ввічливості, але треба пам´ятати, що займатися туалетом можна тільки вдома. До вимог моди належить ставитися творчо, виходячи зі своїх принципів та ідеалів, а також із того, що личить до фігури та обличчя. Дотримуючись вимог пристойності та скромності, бажано пам´ятати, що "стиль як атлас часто маскує коросту" (А.Камю). Ще Дон Кіхот наставляв свого вірного друга Санчо: "Ніколи не ходи, Санчо, розперезаним і неохайним: безладдя в одязі є ознака розслабленості духу".
Інтелігентні люди вбираються скромно або вишукано, але неодмінно охайно і з почуттям міри, підбираючи одяг за віком, характером, способом життя, помічають вади у своїй зовнішності й не вип´ячують їх невдалим костюмом. Вони не цураються моди, слідуючи сформульованій А.П.Чеховим думці, що в людині все має бути прекрасним, — і обличчя, і одяг, і душа, і думки...
У здоровому, цивілізованому суспільстві панує здоровий естетичний смак. Смак — володар моди. Мода — служниця смаку. Смак, або естетичне судження — сума уявлень людини про красу. Спроможність відрізнити гарне від потворного виявляється в особистих преференціях, схильностях. Як побудований побут, якою є поведінка людини, багато в чому залежить від естетичного смаку. Для Гегеля "естетичний смак — це духовно-практична естетична потреба людини".
Необхідно твердо засвоїти наступні правила етикету, що стосуються вітань. Увійшовши до приміщення, в якому знаходяться люди, що ввійшов вітає нахилом голови всіх незнайомих і потискає руку тим, з якими вже знайомий.
Привітання не вулиці складаються з легкого поклону без будь-яких вигуків типу "Алло". Порушенням етикету є шумні, нестримані вітання. Не слід розмахувати капелюхом або кричати через вулицю. Простий жест, легка посмішка висловлюють шанобливість і повагу. Воєнний, вітаючи жінку або чоловіка, не знімаючи кашкета бере руку під козирок. Як чоловік, так і жінка, сідаючи в таксі, вітають шофера першим. Не роблять цього у випадку, якщо шофер є водієм колективного транспорту. Вираз ввічливості має виходити від клієнта, коли він входить в перукарню, ательє, майстерню ремонту взуття і в інші служби побуту.
