51. Добро як катег. Етики

Системотворчим початком формування етичного знання служать категорії «добро» і «зло». Вони узагальненні та діаметрально різні. Моральне добро – найбільш узагальнене імперативно-оціночне поняття моралі і категорія етики, яка виражає позитивне моральне значення явищ суспільного життя в їх співвіднесенні з етичним ідеалом. Добро – це все, позитивно оцінюване моральною свідомістю при співвіднесенні з гуманістичними принципами, тобто те, що сприяє розвитку в людині і суспільстві людяності, взаєморозуміння і згоди. Добро є виконання вимог моралі, слідування моральному обов’язку. Добро асоціюється з гармонієй, благополуччям.

Існують змістовні відмінності у вживанні слова «добро». Відносний зміст: корисне для даної людини в даних обставинах. Абсолютний зміст: добро у абсолютному значенні – це вираження самоцінного добра (що не є засобом досягнення цілі). У повсякденній свідомості добро (благо) є результатом суб'єктивної оцінки людини. У релігійній свідомості добро (благо): є характеристикою світу; задане Богом, існує об'єктивно; є самим Богом (найвищим благом). Особливості: поняття «добро» і «благо» часто вживають як синоніми. Вони застосовуються до моральної поведінки, до матеріальних цінностей.

Формування понять добра й зла йшло в процесі становлення моралі. Добро й зло є характеристиками вчинків, тобто дій, які виконуються навмисно, вільно і співвідносяться з ідеалом. Зміст добра й зла обумовлюється ідеалом моральності: добро – те, що прагне до ідеалу, зло - те, що віддаляється від ідеалу.

У багатьох етичних вченнях (утилітаризм, прагматизм) добром уважають усе, що корисно. Людина згідно із цими теоріями опікується насамперед про свою користь (матеріальні, соціальні та інші блага. Зведення добра до користі розмиває грань між добром і злом. Для досягнення своєї мети може бути корисно зробити аморальний вчинок.

52. Зло як етичн. Катег.

Як і наука, етика має багатим арсеналом категорій. Саме вони поруч із законами, принципами, методами становлять основу змісту будь-який науки. Саме поняття «категорія» грецького походження. Їм позначаються найбільш загальні поняття, відбивають суттєві боку дійсності. Це – вузлові пункти людського пізнання.

Саме категорії добра і зла вважатимуться найбільш фундаментальними поняттями морального свідомості. Добро і зло нерідко розглядають як синонімів понять моральної і аморальне, а на саму етику – як вчення про добро і зло.

Добро — категорія етики, що об'єднує все, має позитивне моральне значення, що відповідає вимогам моральності, служить отграничению морального від аморального, протистоїть злу.

Зло — категорія етики, за змістом протилежна добру, узагальнено якою виражено уявлення про безнравственном, що суперечить вимогам моралі, заслуживающем осуду. Це вже загальна абстрактна характеристика негативних моральних рис.

Поняття добра і зла, як та інші моральні категорії, завжди займали уми.

Володимир Соловйов писав, що з здобуття права отримати «сили виспівати добра, необхідно мати поняття про добро, інакше її виконання буде лише механічним дією. І несправедливо, ніби вся цінність добра – в факті її виконання: важливий та спосіб виконання». Хибне розуміння добра і зла здатне породити жахливі вчинки.

Іммануїл Кант вважав зло необхідним наслідком чуттєвої природи людини. Французькі просвітителі пояснювали зло результатом нерозуміння людиною своєї справжньої природи.

Після давнини добро і зло истолковивались як дві сили, панівні над світом, надприродні, безособистісні. Ф. Енгельс писав: "Уявлення про добро і зло так змінювалися від народу народу, одвіку до віці, що часто прямо суперечили одне одному". Ось що сперечалися освічені молодики початку уже минулого століття (Онєгін і Ленський у другому розділі "Євгенія Онєгіна" А. З. Пушкіна).

"Між ними все породжувало суперечки

І роздумів волочило:

Племен минулих договори,

Плоди наук, добро і зло,

І забобони вікові,

І труни таємниці фатальні,

Доля і життя своючреду,

Усі піддавалося їх суду".

Чітко простежується тема добра і зла у книзі «Майстер і Маргарита» М.А. Булгакова: «Я частина тієї сили, що вічно хоче зла й постійно робить благо». На погляд, у цьому романі немає чіткої кордони між добро і зло.

Ці поняття вічні і нероздільні. З власного императивно-ценностному змісту добро і зло хіба що є дві сторони однієї медалі. Вони взаимоопределени й у вони стоять ніби рівні.