- •Осн. Культуролог. Школи і конц.
- •2 Міфологія як форма культури
- •3. Осн. Функції культури
- •4. Християнська культура
- •5. Іслам і мусульм. Культ.
- •6. Регулятиви і норми
- •7. Знання і вірування
- •8. Істор. Типологія культури
- •9. Верб. І неверб. Спілк.
- •10. Соціальні світи
- •11. Інформ.-семіот. Конц. Культ.
- •12. Особистість і культ.
- •13. Семіотика культури
- •14. Принц. І методи культурол.
- •15. Контркультура
- •16. Роль культ. У житті людини
- •17. Іст. Людства - іст. Культури
- •18. Народна культура
- •19. Мистецтво як мех. Культ. Евол.
- •20. Культуролог. Як наука
- •21. Функції мистецтва
- •22. Поняття культ., її сутність, походж.
- •23. Класиф. Видів мистецтв
- •24. Мистецтво й публіка
- •25. Спілк., мовний етикет
- •26. Моральна культ.
- •27. Наука як феномен культури
- •28. Культ. Особл. Сходу та Заходу
- •29. Сучасна культ. Ситуація в Укр.
- •30. Масова й елітарна культ.
- •31. Естетика як наука, її предмет
- •32. Ділова етика
- •33. Прекрасне як естет. Категорія
- •34. Потворне як катег. Естет.
- •35. Низьке як катег. Естет.
- •36. Піднесене як естет. Катег.
- •37. Комічне як естет. Катег.
- •38. Трагічне як катег. Естет.
- •39. Жахливе як катег. Естет.
- •40. Катег. Етики. Щастя, смисл життя
- •41. Катег. Естетики. Міра та гармонія
- •42. Естет. Думка доби Відродження
- •43. Труднощі та бар'єри спілк.
- •44. Естетичне виховання
- •45. Етичні проблеми. Сур. Матер., шт. Оплодотв.
- •46. Етика як наука, її предмет
- •47. Любов як катег. Етики
- •48. Біолог. Етика (транспл., аборти)
- •49. Моральні пробл. Мед. Етики
- •50. Біолог. Етика. Евтаназія
- •51. Добро як катег. Етики
- •52. Зло як етичн. Катег.
- •53. Смертна кара. За і проти
- •54. Моральні пробл. Глобаліз.
- •55. Благодійність
- •56. Етикет
- •57. Культура спілкування
- •58. Етичні катег. Спілк. Толер. І співчув.
- •59. Функції моралі
- •60. Етичні катег. Альтруїзм і милосердя
47. Любов як катег. Етики
Любов – це духовно-емоційний стан, який майже не надається формальному визначенню. Любов – це завжди подія, не залежна від людини. Людина не може любити чи не любити за власним бажанням. Любов не надається моральним оцінкам. Сенсом людської любові взагалі є виправдання і спасіння індивідуальності через жертву егоїзму. Любов – це самовіддача, подолання егоїзму. Щоб повністю викорінити егоїзм, необхідно протиставити йому кохання, яке проймає все наше єство. Моральний сенс і гідність любові полягають у тому, що вона змушує людину дійсно визначити за іншим те безумовне центральне значення, яке до цього вона визнавала лише за собою. Любов переносить життєвий інтерес за межі індивідуального, перетворює потенційне буття в дійсне.
Типи любові (за Еріхом Фроммом) – братерська любов, материнська любов, еротичне кохання, любов до себе, любов до Бога.
Любов - це не тільки почуття, породжене іншою людиною. Вона – установка, орієнтація характеру, яка визначає ставлення людини до світу взагалі, а не тільки до одного «об’єкту» любові. Якщо людина кохає по-справжньому іншу людину, то любить усіх, любить світ, любить життя. Любов – це моральна орієнтація, скерована на макрокосм.
Братерська любов – основа всіх типів любові. Вона передбачає солідарність з усім людством і виходить з того, що людська єдність ґрунтується на ідентичності людської сутності безвідносно до освіти, знань, талантів тощо.
Материнська любов с безумовною самовідданістю в ім’я життя дитини та її добробуту.
Еротичне кохання – це вибіркова любов. Роблячи вибір, людина в іншій людині любить все людство.
Любов до Бога – це любов, яка випливає з релігійного почуття і дещо відрізняється від вище розглянутих форм любові. Природа любові до Бога має психологічно багато спільного з природою любові до батька. На відміну від материнської, батьківська любов не безумовна. Її потрібно заслужити, її можна втратити, якщо не відповідати очікуванням і вимогам батька. Вона потребує слухняності як основної чесноти, а непослух стає головним гріхом, який приводить до втрати батьківської любові.
Влада і любов – протилежні цінності. Влада створює нерівність. В той же час любов означає рівноправність. Навіть зв’язок матері і дитини повинен спиратися на гарантію, що дитина є особистістю, такою ж як і мати. Якщо цього немає, то дитина не буде ставитись до інших як до рівних собі. Любов і задоволення є внутрішніми складовими творчого процесу. Любляча людина – це творча особистість, оскільки вона в усі справи вкладає серце. Вона може досягти слави, успіхів, пошани, але дані цінності не домінують в ній. Вона не жертвує для них власною цілісністю. Певні цінності моральної самосвідомості – повага, гордість, чесність, справедливість – можуть гармонійно поєднуватись з цінностями серця і допомагають в зміцненні цілісності особистості.
48. Біолог. Етика (транспл., аборти)
Застосування моральних критеріїв до себе як до живої істоти, до тварин, рослин і неживої природи стало основою формування біоетики.
Основні напрямки біоетики: етичні аспекти медицини; етичні аспекти впровадження біотехніки і біотехнології; етичні аспекти соціально-екологічного знання. Правила етики медичної діяльності – не зашкодь; роби благо; поважай автономію пацієнта; кажи правду; зберігай таємницю.
Існує проблема штучного переривання вагітності (абортів). Традиційно в християнській культурі таке втручання у біологічний процес вважалося важким гріхом і вбивством. В межах сучасної секуляризованої культури в більшості країн ця операція дозволена законом і є предметом певної лікарської спеціалізації. Суперечності морального характеру, що виникають з приводу абортів, полягають у наступному:
- свобода вибору жінки і право на життя кожної людини від самого зачаття;
- загроза докорів сумління і матеріальна неможливість забезпечити гідне життя дитині;
- право лікаря зробити аборт і моральна оцінка цього з боку християнської (особливо католицької) церкви;
- заборона абортів і вимоги їх легалізації тощо.
Правило «роби благо» орієнтує на доброчинність, благодіяння, милосердя, жалість у медичній практиці.
Значні моральні колізії супроводжують і такі винаходи сучасної науки, як трансплантація органів, генна інженерія, клонування.
Практика трансплантації органів вийшла сьогодні з вузько експериментальних рамок на рівень звичайної медичної галузі. Знайти, зрозуміти і прийняти міру співтворчості Бога і людини в порятунку життя - це дійсно непросте завдання розумного відношення до етичних проблем трансплантації.
Проте, в сучасній медицині триває процес розширення показань до різних видів пересадок, що є одним з об'єктивних підстав того, що однією із стійких особливостей сучасного суспільства стає "дефіцит донорських органів" Стан "дефіциту донорських органів" - це хронічне невідповідність між їх "попитом" та "пропозицією" У будь-який момент часу приблизно 8000-10000 чоловік чекають донорський орган. Це змушує фахівців-трансплантологів шукати, визначати і прокладати "шляху" до стабільних джерел донорського матеріалу. Один із шляхів призводить до необхідності визначення "моменту смерті", що значно розширить, з точки зору фахівців, можливості отримання органів для трансплантації. Ще одним шляхом стає "рання констатація смерті мозку" і виявлення "потенційних донорів".
