38. Трагічне як катег. Естет.

Трагічне - естетична категорія, що характеризує нерозв'язний суспільно-історичний конфлікт в боротьбі людини з природою, в зіткненні протилежних соціальних сил, у в діяльності і внутрішньому світі особистості. Цей конфлікт розгортається на тлі вільної дії людини і що супроводжується людським стражданням і загибеллю важливих для її життя цінностей.

Трагічне припускає вільну дію людини, так що, хоча її крах і є закономірним і необхідним наслідком цієї дії, сама дія є вільний акт людської особистості. Суперечність, лежача в основі трагічного, полягає в тому, що саме вільна дія людини реалізує ту, що губить її невідворотну необхідність, яка наздоганяє людину саме там, де вона намагалася подолати її або піти від неї.

Трагізм виникає за ситуації, коли особистість, що вільно діє, створює ситуацію катастрофічну по своїх наслідках для індивіда і цінностях, що захищаються ним.

Трагічне проявило себе в міфах, жанрі трагедії, а потім було теоретично обґрунтовано в працях Арістотеля, Лессінга, Шиллера, Гегеля, Чернишевського.

Об'єктивна основа трагічного внутрішньо суперечлива. Достовірно трагічна лише та людина, яка страждає або гине, але за своєю суттю заслуговує кращої долі. І навпаки, загибель того, що цілком її гідно, не містить в собі ніякого внутрішнього роздвоєння, невідповідності до області трагічного відношення не має.

У свою чергу суб'єктивне трагічне переживання так само суперечливо за своєю природою.

Через трагічне, як правило, затверджується ідеал прекрасного. Це, наприклад, сміливий, героїчний протест проти соціального зла, захист справедливості, принципів чести, свободи в таких обставинах, коли обставини, зло сильніше за необхідні вимоги. Звідси трагічна розв'язка - загибель героя, у якого почуття обов'язку перевищує інстинкт самозбереження і прагнення до особистого благополуччя.

Особливо яскраво трагічне розкривається в драматургії, що створила особливий жанр - трагедію.

39. Жахливе як катег. Естет.

Жахливе - естетична категорія, що охоплює явища дійсності, які несуть людині нещастя і загибель. Ужасное — близкая трагическому, но глубоко ему противоположная категория. Если трагическое всегда имеет свое разрешение в будущем, то ужасное безысходно, безнадежно. Это гибель, не несущая в себе ничего просветляющего, не сулящая людям грядущее освобождение от несчастий, бедствие, не контролируемое людьми, неподвластное им, господствующее над ними. В трагическом несчастье величественно, оно все же возвышает человека, так как последний остается господином обстоятельств и, даже погибая, утверждает свою власть над миром. В ужасном, напротив, человек — раб обстоятельств, он не владеет миром.

Ужасное — эстетическая доминанта средневекового религиозного сознания, пугавшего грешников адовыми муками и грядущим страшным судом.

В «Гамлете» Шекспира ужасное — оттенок трагического. Рассказ Призрака выдержан в эстетическом ключе ужасного: Я скошен был в цвету моих грехов, Врасплох, непричащен и непомазан; Не сведши счетов, призван был к ответу Под бременем моих несовершенств. О ужас! Ужас! О великий ужас! В кризисные эпохи, когда рухнуло одно мировосприятие, а на смену ему еще не пришло другое, вся Вселенная часто воспринимается в свете ужасного. Крушение определенного исторического порядка в глазах современников выглядит как глобальная катастрофа. Такое мироощущение, полное безнадежного ужаса и отчаяния, передает, например, П. Брейгель в картине «Слепые»: историческая судьба всего человечества предстает в образе слепцов, цепочкой идущих к обрыву.

Категория ужасного охватывает те явления действительности, которыми человек свободно не владеет и которые несут ему несчастья и гибель, неразрешимые даже на историческом уровне (отсюда пессимистическое мироощущение).Герой картины испанского художника X. Риберы «Самоубийство Катона Утического» не похож на могучих титанов шекспировских трагедий. Гибель его не трагична, а ужасна: принижено социальное начало, и на полотне запечатлен биологический страх смерти. Человек изображается как жалкое существо, живущее без разумного назначения

Искусство Ф. Кафки утверждает, что состояние мира ужасно, он полон слепых, враждебных человеку сил. Западногерманский критик К. Г. Симон отмечает, что ныне безумие мира стало фактом и проникло в искусство: «...сумасшедший дом вступил свободно и бесстыдно в мир, который нас ежедневно окружает и который теряет логику и причинные связи... Мы... прислушиваемся к историям об изобретателях атомной бомбы, которые пошли в монастыри, и о кинозвездах, которые стали буддистками... Мы пресытились позитивистским веком, и рационалистически оптимистический прогресс стоит перед пропастью атомной бомбы» '. В этой характеристике состояния мира сквозят испуг перед сложностью века и исторический пессимизм. Трагическое в такой атмосфере становится иррациональным, преобразуется в ужасное.

Безобразное, низменное, ужасное — негативные ценности, отрицательные эстетические свойства мира, запечатлеваемые искусством (особенно в XX в.) и отражающиеся в эстетике. Эти категории вошли в систему современной эстетической науки. Без них нельзя понять, например, произведения, изображающие ужасы фашизма.