13.Маса, як мірило інертності тіла. Другий закон Ньютона.
З часів Ньютона взаємозв'язаними вважаються поняття інерції та маси тіла. Явище збереження швидкості руху тіла за відсутності зовнішніх дій називається інерцією. Властивістю інертності володіють всі тіла. Воно полягає в тому, що для зміни швидкості тіла при взаємодії його з будь-якими іншими тілами потрібний деякий час.
Дослідним шляхом
виявлено: прискорення тіла за модулем
прямо пропорційне модулю сили, що діє
на тіло, і обернено пропорційно масі
тіла (тобто
,
),
а за напрямком збігається з напрямком
сили:
||
,
тобто
.
У цьому й полягає сутність другого
закону Ньютона.
14.Густина, як фізична характеристика речовини. Методи визначення густини.
Густина́, питома маса — маса тіла одиничного об'єму, характеризує кожну речовину. Визначається як відношення маси речовини m до займаного ним об'єму V. Таким чином, густина
ρ = m / V.
Густина вимірюється в кг/м³. В разі зменшення температури густина збільшується, але є речовини, чия густина в певних термпературних діапазонах веде себе інакше, наприклад, вода і чавун.
В разі зміни агрегатного стану густина змінюється стрибкоподібно.
Найбільшу густину у Всесвіті мають чорні діри (ρ ≈ 1014 кг/м³) і нейтронні зорі (ρ ≈ 1011 кг/м³). Найнижчу густину має міжгалактичне середовище (ρ ≈ 10-33 кг/м³).
В астрономії більше значення має середня густина небесних тіл, за нею можна приблизно визначити склад цього тіла.
Закон Архімеда. Вплив сили Архімеда на результати вимірів ваги тіла.
Зако́н Архіме́да— основний закон гідростатики, згідно з яким на будь-яке тіло, занурене в рідину або газ, діє виштовхувальна сила, яка дорівнює вазі витисненої даним тілом рідини (газу) і за напрямом протилежна їй. Згідно з законом Архімеда вага всякого тіла в повітрі менша за вагу його в пустоті на величину, рівну вазі витисненого повітря.Архімед - давньогрецький математик і механік.
Якщо сила тяжіння тіла G більша виштовхувальної (Архімедової) сили Р, тобто G > P, то тіло тоне. Якщо G = P, то тіло знаходиться в спокої на тій глибині, на яку воно занурено. Якщо G< P, то тіло спливає, причому спливання припиниться тоді, коли виштовхувальна сила дорівнюватиме силі тяжіння тіла. Сила тяжіння рідини в об'ємі рівному об’єму зануреної в неї частини тіла називається водовантажністю, а центр ваги цього об'єму – центром водовантажності.Формула ваги витісненої рідини
,
де g – прискорення вільного падіння, ρ - густина рідини, V - витіснений об'єм.
Головна задача механіки. Система відліку. Система координат.
Механіка в загальному розумінні – наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Відноситься механіка до природничих наук.
Механіку поділяють на загальну механіку, механіку суцільних середовищ і прикладну механіку. Розрізняють статику, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гіроскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань, біомеханіку, теоретичну механіку тощо. Основу механіки суцільних середовищ становить гідроаеромеханіка, газова динаміка, механіка деформівного твердого тіла. До прикладної механіки відносять механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку, опір матеріалів та ін.
Засновником механіки є Ґ.Ґалілей. Основні закони динаміки встановив Ісаак Ньютон.
Систе́ма ві́дліку — сукупність нерухомих одне відносно іншого тіл, відносно яких розглядається рух, і годинників, що відраховують час. При вивченні фізичних систем і законів їх взаємодії необхідно встановити спосіб визначення положення, яке займає кожна система, і спосіб відліку моменту часу, який відповідає цьому положенню. Оскільки руху окремо взятого предмета не існує, то і його положення в певні моменти часу можна встановити тільки відносно якихось тіл. Система відліку складається з вихідного тіла відліку і з фіксованим початковим моментом для відліку часу. Координати на площині і в просторі можна вводити нескінченним числом різних способів. Вирішуючи ту або іншу математичну або фізичну задачу методом координат, можна використовувати різні координатні системи, вибираючи ту з них, в якій завдання вирішується простіше або зручніше в даному конкретному випадку.