69.Особливості карпатського культурного регіону.

15 – 16 ст. основним фактором українського заселення дикого поля було козацтво і запорізька Січ..Запорізька січ стала опорою укр.. колонізаційного просування у пд.. степи, що не припинилося незважаючи на постійні татарські наскоки і спустошливі війни. Інтенсивний розвиток на пд.. україни землеробського капіталізму поява робітничого класу зумовила вплив на місцеву традиційно побутову культуру. Це виразилось у витісненні етнічних складових професійно урбанізованими елементами. За певними локальними особливостями цей регіон поділяється на 5 підрайонів : Приазовський, Нижньоподніпровський, Нижньопобозький, Буджак, Таврія. ІІ. Українське полісся цей етнографічний регіон простягається зі сх.. за зх.. усім пн.. краєм України і разом із суміжним Білоруським Поліссям, та Люблінським Поліссям у Польщі нал. До однієї із саме своєрідних географічних та історико етнографічних областей словянського світу. Смисл самої назви Полісся споріднений з поняттям ліс на литовській і латинській мовах означає в перекладі Болотистий ландшафт, заболочений ліс. Залежно від положення щодо Дніпра Укр. Полісся поділ. На Правобереж. і Лівобережну відповідно поширені і назви Східне і Західне Полісся. Зх. Називається Припятським , а сх.. – Наддеснянським. ІІІ. Західний (Пд. Зх. ) регіон. З етнографічного погляду вн є самим складним. В межах сучасних державних територій України – це Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Івано – Франківська, Чернівецька, Закарпатська, Пд. Райони Волинської і Рівненської областей а також частина Вінницької.Цей край заселений досить давно і має відносно стабільний склад аборигенного населення. В давнину входив до складу давньоруської держави, Галицького, Володимир Волинського і Галицько – Волинського князівства. Наприкінці ХІ ст.. укр.. Закарпаття захопила Угорщина. Пн. Буковина в середині___ ст.. потрапила під владу Молдовського князівства яке на поч. 16 ст. захопили польські феодали. Ними же напри. 14 ст. була захоплена вся зх.. частина Волині, а сх.. опинилася під владою Литви.

Після Люблінської унії 1569 року під владу польської корони попала уся Волинь, Поділля, Подніпров’я. На поч.. 18 ст Укр. Закарпаття разом з Угорщиною потрапило під владу Австрії.

70 Буковина як полі культурний регіон України.

Букови́на — історична назва українських етнічних земель, розташованих між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Серету. Нині ця територія входить до складу України (Північна Буковина — Чернівецька область) та Румунії (Південна Буковина — обл. Сучава Румунії). Свою назву, яка вперше зустрічається у 1392, Буковина одержала від обширних букових лісів, що покривали значну частину її території.

Перші сліди людини на Буковині

Перші сліди людини на Буковині датуються епохою палеоліту (стоянки Бабин, Біла, Мліїв). В період неоліту тут розселялися племена трипільської культури (4-3 тис.рр. до н. е.) (стоянки Дорошівці, Хлівище, Шитинці, Серет та ін.) У письмових джерелах землі Буковини вперше загадав грецький історик Геродот (5 ст.до н. е.), який вказував, що в цей час тут розселялися племена гетів.

Згодом тут поселилися племена бастарнів, карпів, даків. У 1-3 ст. частина буковинських земель перебувала у складі римської провінції Дакії. Споконвічними жителями Буковини були слов'янські племена, свідченням цього є численні досліджені стоянки зарубинецької (2 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.) та черняхівської (2-7 ст.) археологічних культур. Це підтверджує автохтонність українського населення на землях Буковини. У 4-7 ст. вони входили до складу першого державного утворення слов'ян на українських землях — Антського племінного союзу. У I тис. через Буковину переселялися кочові народи: готи, гуни, авари, угри та ін., а з II пол. тисячоліття тут розселилися слов'янські племена тиверців і білих хорватів.