
- •1)Історія української культури як цілісна міждисциплінарна наука про відомості української культури в процесі її зародження, формування й розвитку.
- •2. Предмет і методологічні засади історії української культури.
- •3.Місце історії української культури в системі гуманітарного знання.
- •4. Структура навчального курсу історія української культури.
- •5. Культура національна і вселюдська
- •8. Особливості української міфології
- •9. Цикл і жанри календарно-обрядової творчості давніх українців
- •6. Визначення поняття індоєвропейство. Індоєвропеїстика як наука.
- •7. Індоєвропейські традиції в духовній культурі:санскрит і українська мова.
- •7. Індоєвропейські традиції в духовній культурі:санскрит і українська мова.
- •13) Європейський і український Ренесанс XV- поч.XVII ст..
- •14)Культурно-освітні центри України доби Ренесансу.
- •15) Гуманістичні риси представників українського Ренесансу.
- •17. Раннє українське бароко.
- •18.Специфіка національного варіанту бароко у мистецтво, архітектура, скульптура, літературі, малярстві, гравюрі, орнаменті.
- •19) Острозька академія. “Апокрисис” Христофора Філалета.
- •21) Берестейська церковна унія і полемічна боротьба з приводу її прийняття.
- •22) Творчість Мелетія Смотрицького та Івана Вишенського.
- •24) Братство і рух за реформи церкви й освіти.
- •25. Архітектура та іконопис в Україні хіv – хvі ст.
- •26.Українська культура другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27.Г.Сковорода, як поет, філософ.
- •28.Доба культурно-національного відродження
- •29.Початок нової української літератури і.Котляревський.
- •30.Заснування Київського університету.
- •31.Українські романтики і українська ідея.
- •32.Специфіка європейського і українського романтизму.
- •33.Романтизм як світоглядна основа української культури.
- •34.Кирило-Мефодіївське товариство у розбудові української культури.
- •35.М.Костомаров і його твір «Книга Битія українського народу».
- •36.Просвітницькі ідеї представників «Руської трійці».
- •38.Громадівство у вченні м.Драгоманова.
- •39. Неоромантизм: його представники і їх вчення.
- •41.Товариство “Просвіта” і “Руська бесіда” у розбудові української культури.
- •40.Гуманізм українського неоромантизму.
- •42.Роль і.Франка як оновлювача української культури.
- •43.Імпресіоністські та модерністські тенденції у творчості українських художників.
- •44.М.Грушевський як історик і громадський діяч.
- •45.Українська музична культура другої половини XIX- поч.XXст.
- •48.Ровиток української культури під час революції 1917 – 1920 рр.
- •49.Культурний Ренесанс 20-тих років XX ст.
- •50.Український авангард: художні стилі й естетичні напрями.
- •51.Український кубофутуризм;
- •52.Монументальне мистецтво Бойчука.
- •53.Модерністичний театр л.Курбаса.
- •54. Культурно-просвітницькі тенденції «Червоного Ренесансу».
- •55.Українізація як явище в культурному житті України 20-30 рр. XX ст..
- •56„Розстріляне відродження”: провідні діячі та їхній внесок у культурне життя України
- •57.Освіта і наука в Україні 20-30 рр. XX ст..
- •58 Ждановщина –суть і наслідки.
- •60.Засадничі ідеї націології, її предмет вивчення.
- •61.Українське театральне мистецтво 20-30 рр. XX ст..
- •62.Визначення понять народність, етнос, нація.
- •63.Етнічна і національна культура: їхня характеристика і порівняльний аналіз.
- •65.Розмаїтість українського культурного ландшафту.
- •66.Культурні ознаки етнографічних регіонів України:
- •67.Релігійна регіоналізація України;
- •67.Розмаїтість народної атрибутики ( одягу, прикрас).
- •69.Особливості карпатського культурного регіону.
- •70 Буковина як полі культурний регіон України.
- •Перші сліди людини на Буковині
- •Період Київської Русі
- •71.Етнографічне районування України.
- •73.Українська культура в умовах глобалізацій них процесах.
- •74.Уніфікаційні моменти сучасної української культури.
- •76. Нові тенденції в сучасній українській культурі.
- •77. Сучасна українська література.
- •79.Сучасне кіно і театр.
1)Історія української культури як цілісна міждисциплінарна наука про відомості української культури в процесі її зародження, формування й розвитку.
Міждисциплінарний характер культурології висловлює загальну тенденцію сучасної науки, посилення інтеграційних процесів, взаємовплив і взаємопроникнення різних областей знання при вивченні загального об'єкта дослідження. Логіка наукових досліджень веде до синтезу ряду наук, формуванню діалектично взаємопов'язаного комплексу наукових уявлень про культуру як цілісної і різноманітною системі. Кожна з наук, з якими культурологія входить в контакт, дає можливість поглибити знання про явища тим необхідним компонентом і соціальним фоном розвитку культурних досягнень, відкриттів, геніальних творінь, які так багате культурна спадщина.
Філософія відкриває шлях до пізнання і пояснення сутності культури, а соціологія виявляє закономірності процесу функціонування культури в суспільстві, особливості культурного рівня різних груп. Психологія дає можливість глибше зрозуміти специфіку культурно-творчої діяльності людини, його сприйняття цінностей культури, становлення духовного світу особистості.
Етнографія сприяє усвідомленню національно-етнічної самобутності культури народів світу, роль культури в міжнаціональних відносинах.
Мистецтвознавство і естетика розкривають художню культуру в її неповторності, унікальності та емоційною силою впливу на людину.
Суміжні науки не тільки живильне середовище, але і необхідний фундамент культурології.
Може виникнути питання: а навіщо потрібна культурологія, якщо достатньо знати історію чи психологію, етнографію чи мистецтво? Однак цілком очевидно, що кожен з цих аспектів зовсім не вичерпує обсягу культури, а лише відкриває її окремі сторони. Крім того, культурологія не просто механічно запозичує знання, отримані іншими науками, але органічно включає їх у цілісну систему науки про культуру, створюючи загальну модель чи картину культури певної епохи. Дослідження загальних контурів культури органічно поєднується з глибоким розумінням своєрідності і відносної автономності національних культур.
Культурологія, будучи гуманітарною наукою, досліджує культуру як історично розвивається, багатогранне, складне суспільне явище, як спосіб життя людини, що виражає його родову специфіку і призначення. Оскільки культура охоплює всі види діяльності людини, його помисли і почуття, розум і волю, то вона є невід'ємним атрибутом людського існування. Жодна сфера життя - чи то економіка чи політика, сім'я або освіту, мистецтво чи моральність, дозвілля чи спорт - неможлива поза культурою.
Культурологія вивчає сутність і структуру культури, процес її виникнення, розвитку та функціонування; національно-етнічна своєрідність культур народів світу; загальнолюдські цінності культури і творчі досягнення людства; становлення духовного світу особистості та можливості її самореалізації; діяльність соціальних інститутів культури, які здійснюють процес культурної наступності та духовного розвитку людини і суспільства.
Культурологія допомагає систематизувати історичні та гуманітарні знання, зрозуміти явища суспільного життя в єдиному смисловому контексті, розкрити єдність і цілісність світової цивілізації, що складається з безлічі унікальних культур народів світу. Оволодіння культурологією істотно для досягнення духовної зрілості, для формування здатності з наукових позицій мислити про соціальні та людські проблеми, вміння рахуватися з плюралізмом думок і цінностей, котрі три виховання в собі рис інтелігентності, доброзичливості, гуманності, милосердя й шляхетності.
Створення атмосфери глибокої поваги до культури народів, прагнення до взаєморозуміння і співробітництва сприяє утвердженню гуманізму у відносинах між людьми, развісает почуття відповідальності за історичні долі світової культури.
Сучасний світ відрізняється особливою напруженістю, динамізмом, суперечливими тенденціями і альтернативними позиціями. Культура має великий потенціал в пошуку згоди, затвердження пріоритету загальнолюдських цінностей.
Висока місія культури не обмежена тільки глобальними проблемами. Вона звернена безпосередньо до людини, його повсякденного життя, визначає орієнтири і смисли людського існування, відкриває шлях до свободи і творчості, дає внутрішні сили для подолання життєвих тривог, драм, трагедій, вселяє оптимізм і надію, сприяє розкриттю індивідуальності.
Культурологія як самостійна галузь науки складається з шести взаємозалежних розділів, історії світової та вітчизняної культури, історії культурології як науки; філософії культури; соціології культури; культурної антропології; прикладної культурології. Кожен з розділів має свій об'єкт дослідження, відрізняється специфікою аналізу, методами і практичними рекомендаціями, використовуваними при вирішенні конкретних проблем. Історія культури досліджує реальний процес наступності культурного розвитку різних епох, країн і народів. Вона дає багатий матеріал, що свідчить про різноманіття культурних досягнень і цінностей, про внесок народів у світову культуру людства, про труднощі і протиріччях культурно-історичного процесу, про долі "великих цивілізацій * Європи, Азії / Індії, Росії, Китаю та інших регіонів світу. Історія культури формує знання про культурну спадщину, про пошуки та відкриття, про пам'ятники матеріальної і духовної культури, про цінності і норми життя, ідеалах і символах різних народів; досліджує походження, витоки культурних явищ, процес їх розповсюдження. Історія культури - це передається від покоління до покоління пам'ять людства.