1)Історія української культури як цілісна міждисциплінарна наука про відомості української культури в процесі її зародження, формування й розвитку.

Міждисциплінарний характер культурології висловлює загальну тенденцію сучасної науки, посилення інтеграційних процесів, взаємовплив і взаємопроникнення різних областей знання при вивченні загального об'єкта дослідження. Логіка наукових досліджень веде до синтезу ряду наук, формуванню діалектично взаємопов'язаного комплексу наукових уявлень про культуру як цілісної і різноманітною системі. Кожна з наук, з якими культурологія входить в контакт, дає можливість поглибити знання про явища тим необхідним компонентом і соціальним фоном розвитку культурних досягнень, відкриттів, геніальних творінь, які так багате культурна спадщина.

Філософія відкриває шлях до пізнання і пояснення сутності культури, а соціологія виявляє закономірності процесу функціонування культури в суспільстві, особливості культурного рівня різних груп. Психологія дає можливість глибше зрозуміти специфіку культурно-творчої діяльності людини, його сприйняття цінностей культури, становлення духовного світу особистості.

Етнографія сприяє усвідомленню національно-етнічної самобутності культури народів світу, роль культури в міжнаціональних відносинах.

Мистецтвознавство і естетика розкривають художню культуру в її неповторності, унікальності та емоційною силою впливу на людину.

Суміжні науки не тільки живильне середовище, але і необхідний фундамент культурології.

Може виникнути питання: а навіщо потрібна культурологія, якщо достатньо знати історію чи психологію, етнографію чи мистецтво? Однак цілком очевидно, що кожен з цих аспектів зовсім не вичерпує обсягу культури, а лише відкриває її окремі сторони. Крім того, культурологія не просто механічно запозичує знання, отримані іншими науками, але органічно включає їх у цілісну систему науки про культуру, створюючи загальну модель чи картину культури певної епохи. Дослідження загальних контурів культури органічно поєднується з глибоким розумінням своєрідності і відносної автономності національних культур.

Культурологія, будучи гуманітарною наукою, досліджує культуру як історично розвивається, багатогранне, складне суспільне явище, як спосіб життя людини, що виражає його родову специфіку і призначення. Оскільки культура охоплює всі види діяльності людини, його помисли і почуття, розум і волю, то вона є невід'ємним атрибутом людського існування. Жодна сфера життя - чи то економіка чи політика, сім'я або освіту, мистецтво чи моральність, дозвілля чи спорт - неможлива поза культурою.

Культурологія вивчає сутність і структуру культури, процес її виникнення, розвитку та функціонування; національно-етнічна своєрідність культур народів світу; загальнолюдські цінності культури і творчі досягнення людства; становлення духовного світу особистості та можливості її самореалізації; діяльність соціальних інститутів культури, які здійснюють процес культурної наступності та духовного розвитку людини і суспільства.

Культурологія допомагає систематизувати історичні та гуманітарні знання, зрозуміти явища суспільного життя в єдиному смисловому контексті, розкрити єдність і цілісність світової цивілізації, що складається з безлічі унікальних культур народів світу. Оволодіння культурологією істотно для досягнення духовної зрілості, для формування здатності з наукових позицій мислити про соціальні та людські проблеми, вміння рахуватися з плюралізмом думок і цінностей, котрі три виховання в собі рис інтелігентності, доброзичливості, гуманності, милосердя й шляхетності.

Створення атмосфери глибокої поваги до культури народів, прагнення до взаєморозуміння і співробітництва сприяє утвердженню гуманізму у відносинах між людьми, развісает почуття відповідальності за історичні долі світової культури.

Сучасний світ відрізняється особливою напруженістю, динамізмом, суперечливими тенденціями і альтернативними позиціями. Культура має великий потенціал в пошуку згоди, затвердження пріоритету загальнолюдських цінностей.

Висока місія культури не обмежена тільки глобальними проблемами. Вона звернена безпосередньо до людини, його повсякденного життя, визначає орієнтири і смисли людського існування, відкриває шлях до свободи і творчості, дає внутрішні сили для подолання життєвих тривог, драм, трагедій, вселяє оптимізм і надію, сприяє розкриттю індивідуальності.

Культурологія як самостійна галузь науки складається з шести взаємозалежних розділів, історії світової та вітчизняної культури, історії культурології як науки; філософії культури; соціології культури; культурної антропології; прикладної культурології. Кожен з розділів має свій об'єкт дослідження, відрізняється специфікою аналізу, методами і практичними рекомендаціями, використовуваними при вирішенні конкретних проблем. Історія культури досліджує реальний процес наступності культурного розвитку різних епох, країн і народів. Вона дає багатий матеріал, що свідчить про різноманіття культурних досягнень і цінностей, про внесок народів у світову культуру людства, про труднощі і протиріччях культурно-історичного процесу, про долі "великих цивілізацій * Європи, Азії / Індії, Росії, Китаю та інших регіонів світу. Історія культури формує знання про культурну спадщину, про пошуки та відкриття, про пам'ятники матеріальної і духовної культури, про цінності і норми життя, ідеалах і символах різних народів; досліджує походження, витоки культурних явищ, процес їх розповсюдження. Історія культури - це передається від покоління до покоління пам'ять людства.