69. Правові наслідки закінчення позовної давності . Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

Правові наслідки закінчення позовної давності.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмовлення в позові (ст.80 ГК). Закінченням строку погашається право на позов у матеріальному змісті, тобто можливість примусового здійснення суб'єктивного цивільного права за допомогою позову.

Витікання давнього терміну не погашає, однак, права на позов у процесуальному змісті, тобто права на пред'явлення позову в чи суді арбітражі. Вимога про захист порушеного права приймається судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Втрата права на позов у матеріальному змісті у зв'язку з витіканням строку позовної давності позбавляє суб'єктивне право можливості примусового захисту.

Якщо суд визнає поважну причину пропуску терміну позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.2 ст.80 ЦК).

Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. Позовна давність не поширюється: на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випад­ків, встановлених законом; на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління дер­жавним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону Украї­ни «Про державний матеріальний резерв». (Частину першу статті 268 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1713-ІУ від 12.05.2004) 2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. 1. Коментована стаття перелічує вимоги, на які позовна давність не поширюється. За правилами, встановленими статтею, позовна давність не поширюється: на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Перелік особистих немайнових прав містить Книга друга ЦК. За­конодавством встановлені деякі виключення, так, позови про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації, підлягають задоволенню лише в ме­жах спеціальної позовної давності, а саме в межах одного року; на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупнос­ті такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розмі­щення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Зазначений Закон також визна­чає, що вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договір­них засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здо­ров'я або смертю. Зазначене положення є гарантією захисту порушених прав потерпілої особи; на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого само­врядування, яким порушено його право власності або інше речове право; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення стра­хової виплати (страхового відшкодування); на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління держав­ним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв». 2. Встановлений у коментованій статті перелік вимог, на які не поширюється позовна давність, не є вичерпним, оскільки в ч. 2 статті вказано, що законом можуть бути встанов­ лені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.