8. Поняття цивільного законодавства.

Термін "цивільне право" вживається не тільки стосовно галузі права, а й також для позначення сукупності законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини, які належать до предмета цивіль­но-правового регулювання. У цьому значенні "цивільне право" (тут точніше вести мову про "цивільне законодавство") є системою нор­мативних актів, що містять цивільно-правові норми. Співвідношення між цивільним правом І цивільним законодавс­твом виглядає таким чином: цивільне право — це сукупність кон­цепцій, правових ідей, юридичних норм; цивільне законодавство — це система нормативних актів, що регулюють цивільні відносини.Таким чином, цивільне право може бути охарактеризоване як внутрішня форма права, зміст якого визначається соціальними та економічними особливостями регульованих ним суспільних відно­син, а цивільне законодавство — як зовнішня форма права, зумов­лена його змістом. Звідси випливає, що цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.При визначенні поняття "цивільне законодавство" постає практич­но важливе питання: що слід розуміти під терміном "законодавство"?Відповідь на це питання слід шукати насамперед у площині співвідношення категорій "закон" і "законодавство", з'ясовуючи, стосується поняття "законодавство" лише законів чи ним охоплю­ються також і підзаконні акти загальнонормативного характеру.Визначення поняття "законодавство" (хоча й стосовно трудово­го права) дав Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 липня 1998 р. №12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради профспілок щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.21 Кодексу законів про працю (КЗпП) України. Конститу­ційний Суд встановив, що в цьому випадку цей термін слід розумі­ти в широкому значенні, включаючи до нього не лише закони, а й інші відомі нині нормативні акти.При цьому Суд зазначив, що це визначення стосується саме ч.3 ст.21 КЗпП України і не е єдино правильним в інших випадках ви­користання цього терміна. Так, у деяких нормативних документах законодавством слід вважати лише закони, а в інших, як і у випад­ку з ч.3 ст.21 КЗпП — увесь спектр нормативних документів. Щоп­равда, Конституційний Суд не пояснив, за якими ознаками має визначатися, що мав на увазі законодавець, використовуючи цей термін у тому або іншому випадку.Слід також зазначити, що, застосувавши до терміна "законо­давство", що розглядається у ч.3 ст.21 КЗпП, розширене тлумачен­ня, Конституційний Суд зазначив, що не вважає такий стан справ правильним.Розширене тлумачення поняття "законодавство" характерне і для концепції цивільного права України, де цією категорією охоп­люються не тільки закони і підзаконні акти, а й договори та зви­чаї. Зокрема, як випливає з гл.1 ЦК "Цивільне законодавство Ук­раїни", у ЦК України термін "цивільне законодавство" слугує для позначення всієї сукупності норм і правил, що регулюють цивіль­ні відносини.

9. Співвідношення цивільного права і цивільного законодавства.

 Співвідношення системи права і системи законодавства

   Система права і система законодавства виступають одними з найважливіших системних категорій в юриспруденції. Вони співвідносяться як зміст і форма. Система права і система законодавства — це тісно взаємопов’язані категорії, що відображають суть права. Система права — це внутрішня структура права, що об’єктивно відповідає характеру регульованих правом суспільних відносин. Система законодавства — це зовнішня форма системи права, що виражає будову системи його джерел, тобто систему нормативно-правових актів. Законодавство служить зовнішнім вираженням сутності і змісту права. Система права носить об’єктивний характер і обумовлена соціально-економічними відносинами в суспільстві. Її елементами, як відомо, є норма права, галузь, підгалузь, інститут.    На відміну від системи права, система законодавства — це система нормативно-правових актів, які є зовнішньою формою існування правових норм, засобом надання їм загальнообов’язковості.    Система законодавства — не просто сукупність таких актів, а їхня диференційована система, заснована на принципах субординації і координації її структурних компонентів. На відміну від системи права, система законодавства більшою мірою носить суб’єктивний характер, будується, виходячи з волі законодавця.    Таким чином, система права і система законодавства не тотожні. Між ними є істотні розбіжності, що дає підстави говорити про їхню відносну самостійність.    Це виявляється в тому, що первинним елементом системи права є норми, а первинним елементом системи законодавства виступає нормативно-правовий акт. Правові норми галузей права — це будівельний матеріал, з якого складається та чи інша конкретна галузь законодавства. Але при побудові кожної законодавчої галузі цей будівельний матеріал може вживатися в різному сполученні між собою. Галузі законодавства не завжди збігаються з галузями права.    Така розбіжність може виявлятися по-різному. В одних випадках може бути галузь права, а галузі законодавства немає (фінансове право, право соціального забезпечення, сільськогосподарське право). Такі галузі права не кодифіковані, їхній нормативний матеріал розосереджений по різних правових актах, що потребують уніфікації.    Не виключена і зворотна ситуація, за якої галузь законодавства існує без окремої галузі права (Митний кодекс, Повітряний кодекс, Водний кодекс).    Може бути й ідеальний варіант, коли галузь права збігається з галуззю законодавства (цивільне, кримінальне, трудове, адміністративне і т. ін.). Він найбільш бажаний, бо зближення двох систем, їхній гармонійний розвиток підвищує ефективність правового регулювання. Існують також комплексні галузі законодавства, що виникли в результаті сполучення норм адміністративного, цивільного і деяких інших галузей права. Однією з них є господарське законодавство.     В основі розподілу системи права на галузі й інститути лежать предмет і метод правового регулювання. Тому норми галузі права відрізняються високим ступенем однорідності. Галузі ж законодавства, регулюючи певні сфери державного життя, виділяються тільки за предметом регулювання і не мають єдиного методу. Крім того, предмет законодавства містить у собі дуже різні відносини, у зв’язку з чим галузь законодавства не настільки однорідна, як галузь права.