93. Державне регулювання оплати праці.

Законом України “Про оплату праці” закріплено використання методів регулювання оплати праці, які властиві країнам з розвинутою ринковою економікою, а саме двох груп методів :

1) державного регулювання ;

2) договірного регулювання.

Сфера державного регулювання оплати праці поширюється на:

-встановлення розміру мінімальної заробітної плати;

-встановлення державних норм і гарантій в оплаті праці;

-встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

-регулювання фондів оплати праці працівників підприємств – монополістів ;

-індексацію грошових доходів працівників;

-встановлення порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати;

-оподаткування доходів працівників.

Одним з основних елементів державного регулювання заробітної плати є визначення і гарантування мінімального її рівня.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану норму праці. Нині до мінімальної заробітної плати включаються надбавки, доплати, заохочувальні і компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється з урахуванням:

-вартісної величини прожиткового мінімуму з поступовим зближенням рівнів цих показників;

-загального рівня середньої заробітної плати;

-продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Розмір мінімальної заробітної плати переглядається 1 раз на рік при затвердженні Державного бюджету з урахування пропозицій профспілок, власників та ін.

До державних норм і гарантій, крім мінімальної заробітної плати, відносять норми оплати праці за:

-роботу в наднормовий час, у святкові та вихідні дні, у нічний час;

-час простою не з вини працівника;

-продукцію, яка виявилася браком не з вини працівника;

-скорочену тривалість робочого дня працівникам, молодшим 18 років;

-щорічні відпустки;

-час виконання державних і громадських обов’язків;

-час підвищення кваліфікації;

-службові відрядження та інше.

-регулювання фондів оплати праці працівників підприємств – монополістів ;

Регулювання коштів на оплату праці підприємств – монополістів здійснюється шляхом стягнення до обласного бюджету платежу за перевищення фактичного ФОП над його розрахункової величини. Сума, яка вноситься до бюджету, визначається за ставкою оподаткування прибутку (30 % суми перевищення). При визначенні розрахункової величини ФОП враховується розмір базової середньої заробітної плати працівників підприємства, індекс обсягів продукції і чисельність працюючих в еквіваленті повної зайнятості у звітному місяці та індекс інфляції з моменту застосування механізму регулювання по звітний місяць включно.

Частиною державної системи соціального захисту працівників є індексація заробітної плати. Для її проведення використовується індекс споживчих цін і тарифів на товари і послуги. Процедура індексації проводиться, якщо індекс споживчих цін перевищує 105 % (це поріг індексації). За діючим нині порядком, індексації підлягають виплати, які не перевищують межі малозабезпеченості. При чому заробітна плата разом з сумою компенсації не може перевищувати цю величину.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати провадиться в разі затримки виплати на один і більше календарних місяців. Розмір компенсації визначається за коефіцієнтом приросту споживчих цін. Для цього розраховують наростаючим підсумком індекси споживчих цін, починаючи з того року, в якому виникла заборгованість із заробітної плати, що підлягає компенсації.