90. Безтарифна система оплати праці.

Спільними ознаками різних безтарифних систем є:1. скасовуються стабільні тарифні ставки для робітників і посадові оклади для службовців; перші й другі ставляться в рівні умови; 2. встановлюється єдиний для підприємства мінімум заробітної плати для працівників, що виконують найпростіші роботи (функції); 3. розробляється й затверджується шкала співвідношень в оплаті праці різної складності з мінімально можливою кількістю рівнів; 4. заробітна плата нараховується не кожному працівникові окремо за тарифними ставками та окладами, а спочатку визначається загальна сума, зароблена колективом, яка потім розподіляється між членами трудового колективу пропорційно встановленим коефіцієнтам (балам) та відпрацьованому кожним працівником часу; 5. щоб запобігти зрівнялівки, розробляються додаткові умови диференціації нарахованої заробітної плати. Беруться до уваги кваліфікація виконавця, якість роботи, виконання виробничих завдань, трудова дисципліна, взаємодопомога, умови праці тощо.

Головна суть безтарифних систем оплати праці полягає в паюванні колективного заробітку за заздалегідь установленими коефіцієнтами оцінювання праці різної складності.

Заробіток кожного окремого працівника залежить від чотирьох факторів: 1. кінцевих результатів колективної діяльності; 2. встановленого працівникові коефіцієнту (паю в колективному заробітку); 3. відпрацьованого часу,4.особистого ставлення кожного працівника до спільної справи.

Послідовність розрахунку індивідуального заробітку при безтарифній системі:

1. Обчислюється кількість балів, зароблених і - м працівником

де - кваліфікаційний рівень і – го працівника, який залежить від рівня кваліфікації і виконуваних функцій;

- фактичне значення коефіцієнту трудової участі;

- фактично відпрацьований час і – м працівником.

2. Встановлюється загальна сума балів, зароблених всіма працівниками

3. Визначається розмір коштів на оплату праці в розрахунку на один бал

1. Розраховується заробітна плата окремого працівника:

ЗП = *Б_і

91. Преміювання працівників.

Преміювання виконує функції забезпечення додаткової зацікавленості працівників в результатах праці, дотримання планових пропорцій, чіткої роботи в заданому режимі. Премії можуть носити загальний (за досягнуті результати роботи підприємства) і частковий (за створення і впровадження нової техніки, економію собівартості) характер.

Системи преміювання, які частково діють у теперішній час:

1.Стимулювання підвищення продуктивності праці:

-за виконання і перевиконання плану виробництва продукції;

-за перегляд норм;

-за зниження трудомісткості;

-за роботу з меншою чисельністю.

2.Преміювання за поліпшення якості продукції:

- за бездефектне виготовлення продукції;

- за скорочення втрат від браку;

- за сортність.

3.Преміювання за поліпшення окремих сторін виробничої діяльності:

- за економію сировини і матеріалів;

- за економію енергії і палива.

5.Преміальні положення, які діють поза системою поточного преміювання:

- за розвиток технічного прогресу;

- за освоєння нової техніки;

- за створення нової продукції.

Необхідні елементи в оптимально функціонуючій системі преміювання:

-джерело коштів для преміювання;

-конкретні показники преміювання;

-умови преміювання ;

- розміри премій за кожним показником і шкали преміювання;

- строки преміювання ;

- перелік осіб, професій і посад працівників для преміювання;

- перелік виробничих упущень, за які премії не нараховуються;

- порядок введення, зміни і відміни преміального положення та термін його дії.

Ефективною можна вважати будь – яку систему преміювання, внаслідок застосування якої виникає додатковий результат діяльності, який за своєю величиною більший ніж премія, що виплачується за його досягнення.