
- •2. Система кримінального права.
- •3. Принципи кримінального права.
- •4. Кримінальне право як невід'ємна частина правової системи держави. Значення Конституції України для розвитку кримінального права на сучасному етапі.
- •5. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •7. Поняття, ознаки і значення закону про кримінальну відповідальність. Значення Конституції України у розвитку кримінального законодавства.
- •8. Кримінальний кодекс і його структура. Структура статей Особливої частини кк України.
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •10. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність
- •11. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кола осіб.
- •12. Поняття кримінальної відповідальності
- •13. Підстави застосування кримінальної відповідальності.
- •15. Кримінально-правові відносини: сутність та основні ознаки.
- •16. Поняття злочину та його ознаки
- •17. Класифікація злочинів за ступенями тяжкості.
- •18. Склад злочину: поняття та основні елементи.
- •19. Поняття об'єкту злочину та його значення.
- •20. Види об'єктів злочину і їх значення
- •21. Предмет злочину. Відмінність між об'єктом і предметом злочину.
- •22. Поняття об'єктивної сторони злочину та й значення
- •23. Суспільно небезпечне діяння — обов'язкова ознака об'єктивної сторони злочину.
- •24. Суспільно небезпечні наслідки. Матеріальні і формальні склади злочину
- •25. Причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками
- •26. Спосіб, засоби, обстановка, місце, час вчинення злочину як обставини, що становлять ознаку об'єктивної сторони злочину.
- •27.Поняття суб'єкта злочину та його ознаки
- •28 Осудність, неосудність та обмежена осудність.
- •29.Відповідальність за злочини, вчинені у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
- •30. Вік як ознака суб'єкту злочину
- •31. Спеціальний суб'єкт злочину: поняття та ознаки
- •32. .Поняття і ознаки суб'єктивної сторони злочину
- •33.Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони злочину.
- •34.Форми вини, види умислу та необережності.
- •35. Складна форма вини.
- •36. Мотив і мета як ознаки суб'єктивної сторони злочину
- •37. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину
- •38. Поняття та ознаки закінченого і незакінченого злочину
- •39.Готування до злочину.
- •40.Замах на злочин і його види.
- •41.Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •42.Поняття та ознаки співучасті
- •43. Форми співучасті, критерії їх визначення
- •44. Види співучасників
- •45.Форми організованої злочинної діяльності
- •46. Поняття і види причетності до злочину. Причетність до злочину - це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.
- •47.Кримінальна відповідальність співучасників
- •48. Добровільна відмова співучасників
- •49. Поняття та ознаки множинності злочинів. Її відмежування від одиничних злочинів.
- •§ 2. Одиничний злочин
- •50. Види множинності злочинів. Сукупність злочинів та її види
- •51. Повторність злочинів та її види
- •52. .Рецидив злочину та його види
- •53. Поняття і види обставин діяння , що виключають злочинність
- •54. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності
- •56.Заходи щодо затримання особи, яка вчинила злочин, та умови їх правомір¬ності.
- •58.Інші обставини, що виключають злочинність діяння.
- •61.Звільнення у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •62.Звільнення у зв’язку із закінченням строків давності.
- •64.Поняття та ознаки покарання.
- •65.Мета покарання.
- •66.Основні та додаткові покарання.
- •67.Система і види покарань.
- •69.Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність при призначенні покарання.
- •70.Призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено зако¬ном.
- •71.Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •72.Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •73.Поняття, підстави й види звільнення від кримінального покарання та його відбування
- •74. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •75. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •76. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •77. 1. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким передбачає не скорочення невідбутої частини призначеного вироком суду
- •80. Правові наслідки судимості.
- •81. .Погашення судимості: поняття, строки та їх обчислення
- •82. Погашення судимості
- •83, Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
- •84.Види примусових заходів медичного характеру.
- •85.Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
- •86. Примусове лікування: поняття, підстави застосування.
- •87.Специфіка кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •88.Види кримінальних покарань, що застосовуються до неповнолітніх та особливості їх застосування
- •89. Специфіка звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та відбування покарання
- •90. Примусові заходи виховного характеру: поняття та види
- •91. Особливості погашення та зняття судимості щодо неповнолітніх.
1.Поняття, предмет і завдання кримінального права.
Кримінальне право – галузь права, яка забезпечує охорону прав та свобод громадянина, власності, порядку та безпеки довкілля, конституційного ладу України від преступних посягань.
Предметом кримінального права є
- охоронні кримінальним правом відношення - вживання санкції кримінально-правових норм, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, вживання примусових заходів медичного характеру.
- загальнопопереджувальні відносини - встановлення кримінально-правової заборони.
- регулятивні стосунки - наділення громадян правами на активну боротьбу з небезпечними для особи, суспільства і держави діяннями, направлені на необхідну оборону.
Завдання кримінального права (ст.1 КК ):
правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Кримінальне право як сукупність юридичних норм становить собою їх цілісну систему, окремі структурні утворення якої (підсистеми) найтіснішим чином пов'язані між собою. Всі норми кримінального права поділяються на дві частини - Загальну і Особливу.
В Загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Вони закріплюють підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі і часі, поняття злочину і його види, осудність і неосудність, форми вини, співучасть, покарання і його види, порядок застосування окремих видів покарання, правила їх призначення, регулюють інститути, пов'язані зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, погашенням і зняттям судимості, особливості відповідальності неповнолітніх.
2. Система кримінального права.
Кримінальне право як сукупність юридичних норм становить цілісну їх систему, окремі структурні утворення якої (підсистеми) найтіснішим чином пов’язані між собою. Норми кримінального права не можуть перебувати в якомусь невизначеному порядку, бо це може привести до грубих порушень законності, до порушення прав громадян. У зв’язку з цим законодавець їх певним чином систематизує.
Усі норми кримінального права поділяються на дві частини – Загальну й Особливу. Загальна частина містить норми, що визначають завдання, принципи й основні інститути кримінального права. Вони закріплюють підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі і в часі, поняття злочину і його види, осудність і неосудність, форми вини, співучасть, покарання і його види, порядок застосування окремих видів покарання, правила їх призначення, регулюють інститути, пов’язані зі звільненням від кримінальної відповідальності та покарання, погашенням і зняттям судимості, особливості відповідальності неповнолітніх.
Норми Загальної та Особливої частин кримінального права як певні підсистеми законодавства перебувають у тісному, нерозривному зв’язку. Насамперед, норми Особливої частини ґрунтуються на нормах Загальної. Тому розкриття дійсного змісту норм Особливої частини неможливо без звернення до частини Загальної. У той же час всі інститути Загальної частини мають у своїй основі узагальнення тих ознак, що властиві всім злочинам, передбаченим в Особливій частині. Так само неможливо застосування окремих видів покарання за злочини, що зазначені в Особливій частині, без урахування тих положень, що закріплені в частині Загальній щодо мети, видів, меж і порядку призначення всіх покарань. Сама ж система покарань, що визначена в Загальній частині, дістає свій прояв і практичне застосування тільки шляхом призначення конкретних покарань, передбачених за окремі злочини в частині Особливій.
Нерозривний зв’язок норм Загальної та Особливої частин кримінального права полягає і у тому, що при кваліфікації діянь, вирішенні питань, пов’язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності та покарання застосовуються одночасно норми обох частин. Наприклад, при кваліфікації замаху на злочин застосуванню підлягає норма Загальної частини, що регулює відповідальність за замах, і норма Особливої частини, в якій передбачено злочин на здыйснення якого вчинював замах винний.
3. Принципи кримінального права.
Принципами кримінального права визнаються найбільш визначні, головні положення (засади) кримінального законодавства, які встановлені законом чи безпосередньо із нього витікають, і які мають пряму дію, пряму регулятивну функцію.
Всі принципи кримінального права можна поділити на загальні та спеціальні.
Загальні принципи притаманні не тільки кримінальному праву, але й іншим галузям права. Такими є: законність, рівність громадян перед законом, невідворотність відповідальності, справедливості, гуманізму та демократизму.
Принцип законності, що випливає з положень Загальної декларації прав людини: ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину та покараний інакше як за вироком суду й відповідно до закону. Крім того, принцип законності проявляється в тому, що особа може бути засуджена тільки за те вчинене їм діяння, що містить у собі склад злочину, передбачений КК.
Принцип рівності громадян перед кримінальним законом. Злочинець підлягає кримінальній відповідальності незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового й посадового положення, місця проживання, відносини до релігії, переконань, приналежності до громадських об'єднань, а також інших обставин.
Принцип демократизму, проявляється в кримінальному праві в різних формах участі представників громадських об'єднань і приватних осіб при призначенні покарання, її виконанні й, зокрема, при звільненні від кримінальної відповідальності (передача на поруки) й покарання.
Сутність принципу гуманізму полягає у визнанні цінності людини (однак не тільки злочинця, але й у першу чергу того, хто постраждав від нього). Принцип невідворотності кримінальної відповідальності полягає в тому, що особа, що вчинила злочин, підлягає покаранню в кримінально-правовому порядку. Принцип справедливості означає, що кримінальне покарання або інший захід кримінально-правового впливу, застосовувані до злочинця, повинні відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, а також особі злочинця.
Спеціальні принципи притаманні тільки кримінальному праву. Розглянемо їх:
1. Принцип законодавчого визначення Воно визначається в ст. 1, 2, 3 та 11 КК
2. Принцип особистої відповідальності. Кримінальна відповідальність можлива лише за власні дії (бездіяльність). Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений іншою особою ".
3. Принцип винної відповідальності. Кримінальна відповідальність настає тільки при наявності вини, тобто лише в таких випадках, коли заподіяна шкода, вчинений злочин були заподіяні навмисно чи необережно
4. Принцип суб'єктивної осудності. Кримінальна відповідальність ґрунтується лише на суб'єктивній осудності. Об'єктивна осудність відхиляється, оскільки вона не враховує, не припускає участі в діях свідомості та волі.
5. Принцип повної відповідальності. Повнота осудності означає вимогу поставити в провину все скоєне нею, незалежно від того, якою кількістю кримінально-правових норм воно все передбачено.
6. Принцип переваги пом'якшуючих відповідальність обставин. При конкуренції обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин перевагу мають пом'якшуючі обставини вчинення злочину.
7. Принцип більшої караності групового злочину. За невеликим винятком всі або переважна більшість правових норм про відповідальність за навмисні злочини містять кваліфікуючу ознаку - вчинення його групою осіб або організованою групою.
8. Принцип повного відшкодування заподіяної злочином.
Принцип повного відшкодування заподіяної злочином шкоди є здійсненням, частковою реалізацією нової концепції кримінального закону - концепції захисту, заміни караючої функції кримінального закону функцією захисту, функцією поновлення порушених прав, інтересів особи.
Отже принципами кримінального права визнаються найбільш визначні, головні положення (засади) кримінального законодавства, які встановлені законом чи безпосередньо із нього витікають, і які мають пряму дію, пряму регулятивну функцію.