21. Невербальні компоненти спілкування

Неверба́льне спілкува́ння — вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.

Невербальні засоби мають своєрідну класифікацію. Вчені розглядають 16 невербальних засобів спілкування — це рухи тіла, жести (рухи рук, ніг), просторове поле між співрозмовниками, вираз очей та направленість погляду, вираз обличчя, акустичні засоби (пов´язані з мовою і не пов´язані з нею), тактильні засоби (потиск руки, поцілунки), посмішка, косметика, реакції шкіри (почервоніння, збліднення), запахи (парфуми, алкоголь), одяг та його колір, манери (наприклад, тримати сигарету) та ін.

1. Першою серед невербальних засобів спілкування називають кінетику, або оптико-кінетичну систему, яка включає в себе жести, міміку і пантоміміку, рухи тіла, а також погляди.

2. Другу систему невербальних засобів становить таксика — це потиск руки, поплескування по плечах, поцілунок, посмішка.

3. Окрему систему — праксодику та екстралінгвістику — становлять невербальні засоби, що стосуються голосу та його вокалізацій, — інтонація, гучність, темп, тембр, тональність, а також вкраплення у голос — сміх, плач, покашлювання, дикція тощо.

Велике змістове навантаження мають паузи в мовленні. Це здається парадоксом: людина мовчить, а інформація слухачам надходить. Проте найчастіше пауза є свідченням того, що думка відстає від мови, що людина не знає, про що сказати в певній ситуації. Іноді при цьому людина починає "е-е-е-кати", що справляє гнітюче враження.

22. Публічний виступ як важливий засіб комунікації

Публічний виступ – це різновид усного спілкування

Види публічного виступу:

1. публічне повідохілення на означену тему

2. текст такого повіломлення;

3. усне або письмове офіційне повіломлення про що-небудь керівникові або начальникові

Промова - публічний виступ з якого-небудь приводу; текст такого публічного виступу, слова, звернення до кого-небудь; мова, розмова

Залежно від сфери комунікації - наукової, ділової, інформаційно- пропагандистської. соціально-побутової, релігійної розрізняють такі роди і види професійної публічної МОВИ:

1) академічне красномовство (наукова доповідь, лекція, повідомлення).

2) соціально-політичне красномовство (доповідь, висту п, промова, огляд);

3) дипломатичне красноуювство (промова на міждержавних та міжнародних рівнях);

4) судове красномовство (промови у салі)

5) соціально побутове (ювілейна промова, похоронна, застільне слово).

6) церковно-богословське красномовство (проповідь іекші. промова)

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі основні жанри усного публічного мовлення, доповідь промова. виступ, повідомлення, лекція

Доповідь - це одна із найпоширеніших форм публічного мовлення. Види:Політична доповідь,Ділова доповідь, Звітна доповідь,Наукова доповідь.

Промова - це усний виступ для висвітлювання певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів Вона відзначається логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця

Виступ – це участь в обюворенні якоїсь проблеми

Повідомлення - невелика доповідь на якусь тему

Лекція, як і доповідь, с однією з найскладніших і найпоширеніших форм публічних ВИСТУПІВ