15. Усна і писемна ділова мова. Її специфіка

Літературна мова має дві форми вираження -усну та писемну. Обидві форми використовують ті самі літературні норми, але кожна з них має свою специфіку.(табл.) Вона визначена насамперед призначенням усна форма розрахована на слухача. а писемна - на читача. Форми відрізняються одна від одної і способом передавання мовлення :усна форма пов'язана і вимовою звуків і іх акустичним сприйняттям, писемна з графічним відображенням мовлення і читанням

Усна та писемна форми реалізації безпосередньо пов'язані з різними видами мовленнєвоі діяльності (слухання - читання, говоріння -письмо) та між собою.

усне мовлення	Писемне мовлення
1, Первинне 2, Діалогічне (полілогічне) і монологічне 3. Розраховано на слухача 4. Часто непідготовлснс заздалегідь,допускає імпровізацію 5. Перелбачає живе спілкування. 6. Інтонаційно оформлене.супроводжуєсться мімікою,жестами 7 Чітко індивідуалізоване 8. Емоційно й експресивно забарвлене 9. Допускає використання повторів, зіставлень, різних тропів та фразеологізмів	1. Вторинне 2. Монологічно 3 Графічно оформлене 4, Пов'язано з попереднім обдумуванням. 5 Поредбачає ретельннй відбір фактів та іх мовно оформлення. 6. Чітке підпорядкування мовних засобів стилю і типу мовлення. 7.Повний і грунтовний виклад думки 8.Поглиблена робота над словом і текстом 9.Допускає редагування та самоаналіз написаного

16. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності. Вимоги до укладання тексту.

Документ - письмовий діловий текст про факти, події, явища об'єктивно дійсності, побудовані За певною схемою і виконує крім конкретної для цього документа ше й загальну функцію

Функції- інформаційна - правильно зафіксувати явище, так щоб інформація зберігалася в часі і в просторі.

Мова документа. Речення прості і складні, розповідні.

Вимоги до документа: виданий уповн. особою чи органом, має не суперечити чинному закон, має бути достовірним мати конкретну форму

і грамотним.

Вимоги до текста документа:

• достовірність реальний: відповідає дійсності)

• точність (розуміння 1 і тогож яви,ща однаково. Для цього потрібно підбирати слова зрозумілі для обох сторін)

• не допускається Двозначності, немає подвійного тлумачення.

• повнота іформації(вичерпна інформація)

• нейтральнний тон викладу(беземоційна форма викладу)

• стислість

• Лаконічність

• Переконливість і аргумснтованість(факти є)

• логічність(немає суперечливих тверджень). Причинами помилок є: введення в мову зайвих слів(н-ад. місяць травень), неправильні ступені порівняння прикметника, недоречне вживання дієприслівникових зворотів, порушення смислового зв'язку)

• стандартний спосіб викладу

Усі ці риси діють в тексті документа в комплексі

За способом викладу інформація документі поділяться на:

• Із високим рівнем стандартизації (квитанції, журнал паспорт, будь - яке посвідчення)- передбачає бланк, слова та речення, за винятком конкретних відомостей, для яких залишене місце

• з низьким рівнем стандартизації(твір. закони, кодекси, заява, протоколи договори)- відповідних можна заздалегідь передбачити лише окремі відомості, а спосіб викладу залежить від змісту того що викладається. Передбачає три види мовлення розповідь опис міркування