6. Мовне законодавство та мовна політика в Україні

Мовна політика - це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі.

Концепція державної мовної політики - це система засадничих нормативних постанов, які ґрунтуються на компетентному оцінюванні мовної ситуації в Україні, і якими мають керуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїй практичній діяльності, регулюючи суспільні відносини в мовній царині.

Пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження і розвиток української мови - головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі.

28 Жовтня 1989р. – зу “ Про мови в урср”

Державна мова - визначена КУ. або законом, основана мова держави обов*язкова для внкорист у у законодавстві, судочинстві, навчанні тощо.

Врегулювання мовного питання

Ст 24 - недопустимість привілеїв чи обмежень за мовними питаннями

Ст 92 - порядок застос. мов - виключно законами України

Ст 103 - обов*язкове володіння держ. мовою ПУ

Ст 127 – профес. судді – обов. волод держ мовою

Ст 148 - КСУ - судді волод держ. мовою. (Судове засідання - укр. мовою)

Ст 17 - 'ЗУ « Про громадян України» людина, яка володіє укр. мовою в межах дост для спілкування, щоб бути громадянином України

ЗУ «Про судоустрій та статус суддів України» мова судочинства проводиться державною мовою

ЗУ «Про освіту», який врегульовує мовне питання Мовна освіта визначається КУ

ЗУ «Про рекламу», ЗУ «Про інформацію».

7.Функціональні стилі української літературної мови.

Колективно усвідомлені різновиди літературної мови, шо об'єднують мовні одиниці за їх функціональним призначенням у певні структури,. становлять систему функніональних стилів.

Саме слово стиль має кілька значень: І) сукупність ознак. які характеризують мистецтво або індивідуальну манеру художннка: 2) су купність прийомів у використанні засобів мови, властива якому-небудь письменникові або літературному творові напряму, жанру: 3) характерна манера поводитися, говорити, одягатися і т.д

Основні параметри функціональних стилів: сфсра вживання,призначення, жанри реалізації, загальні позамовні очнаки,власне мовні особливості,підстилі

У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі з властивими їм підстилями

1.Науковий:

а) власне науковий,науково-навчальний. науково-популярний.

2.Офіційно-діловий

А) законодавчий

б) адміністративно-канцелярський:

в) дипломатичний.

3.Публіцистичний:

а) стиль часобів масової інфорчації

б) художньо-публіцистичний:

в) науково-публіцистичний.

4. Художній:

а) епічний:

б) ліричний:

в) драматичний:

г) комбінований.

5) Розмовний:

а) побутовий

б) світський

6) релігійний аби конфесійний

А) стиль проповіді

Б) стиль богослужбових книг відправи

В) стиль богословської літсратури.

8. Офіційно діловий тиль: основні риси, різновиди, функції, форми реалізації.

Офіційно-діловий стиль – під ним розуміють діловий вид комунікації, що здійснюєтьс в правовій, економічній, виробничий сфері і знаходить свій вияв у мові офіційних документів якими регулюються ці відносини.

Сфера вживання. Офіційно-діловий стиль слугує .для спілкування в державно-політичному, громадському,. економічному житті, законодавстві. у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю

Призначення - регулювати офіційні ділові відносини в зазначених више сферах та обслуговувати громадянські потреби людей

Жанри офіційно-ділового стилю. Офіційно-діловий стиль вживають у текстах указів. законів, наказів. розпоряджень, звітів,. діловоуіу листуванні, а також піл час виступів на зборах ділових нарадах. прес-конференціях, у бесіді з діловими партнерами чи в розмові керівника з підлеглим.

Загальні позамовні ознаки офіційно-ділового стилю. Основними загальними екстралінгвістичними отакими офіційно-ділового стилю в плані змісту є

1) офіційний характер - характер і зміст інформаційних зв’язків між учасниками ділового спілкування регламентуються чинними правовими нормами, залежать від місця в ієрархи органів управління, компетенції, функціонального'змісту їхньої діяльності

2) адресність - специфіка ділового спілкування полягає в тому. що. незалежно ви того, хто с безпосереднім відправником ділової інформації і кому безпосередньо вона адресована, офіційний автор та адресат документа завжди відомий, здебільшого ним є організація

3) повторність дій і ситуацій - цс суттєвий чинник ділового спіл­кування Управлінська діяльність - це завжди .гра за правилами" Внаслідок цього повторність управлінської інфоруїації приводить до регулярності використання однакових мовних засобів

4) тематична обмеженість кола завдань, шо вирішу є організація, а це є наслідком певної стабільності її функцій.

5) смислова точність, ясність, які поєднуються зі стислістю, лако­нічністю висловлювання, строгою послідовністю викладення фактів.

6) висока стандартизація вислову та сувора реї ламентація тексту

7) документальність - кожний офіційний папір мусить мати характер документа, тобто бути достовірним, зберігати стабільні традиційні форми (наявність реквізитів та усталений порядок їх розміщення)

Офіційно-діловий стиль мас такі функціональні підстилі:

Законодавчий і юридичний - використовують у законотворчії! сфері.

Дипломатичний - використовують у сфері міждержавних офіційно- ділових стосунків у галузі політііки. економіки, культури між організаціями

Адміністративно-канцелярський - використовують у професійно- виробничій сфері, правових відносинах, діловодстві.

Функції:

1) Врегулювання ділових, виробничих, політичних, дипломатичних стосунків на держ. і міждержавному рівнях.

Форми реалізаціїї – усна і писемна