7. Навколишнє природне середовище як інтегрований обєкт екологічного права.

Навколишнє природне середовище - це сукупність усіх природних обєктів, які перебувають у нерозривному звязку та створюють єдину екологічну систему. Регулюється ЗУ «Про охорону НПС»

від 25 червня 1991 р.

Обєктом правового регулювання є усе природне середовище.

Специфіка правової охорони кожного природного обєкта встановлена у іншому законодавстві Земельному,Водному Лісовому кодексах та інших законах. Природне навколишнє середовище— всі живі та неживі обєкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині наприклад, навколишнє середовище країни. Цей термін включає декілька ключових компонентів: Повні одиниці рельєфу, які функціонують як природні системи без значного людського втручання, зокрема всі рослини, тварини, скелі, тощо і природні явища, що відбувається в їх межах.

Універсальні природні ресурси і фізичні явища, що не мають чітких меж, наприклад повітря, вода і клімат, , що не походять від людської діяльності.

Мета - захист НПС,а саме збереження сприятливого середовища для існування живих істот у всій повноті біологічного різноманіття. Діяльність людини не має призводити до критичного порушення біологічного світу, бо в цьому середовищі зрештою жити людині. Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

А) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обовязковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоровя людей

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних обєктів і комплексів

е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища

є) обовязковість екологічної експертизи

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду

8.Життя і здоров’я громадян в системі об’єктів охорони екологічного права.

Це право є одним з основних конституційних екологічних прав людини, яке називають правом на екологічну безпеку.

Суб'єктами цього права є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають на території України, а об'єктом — навколишнє середовище (довкілля) як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів (ч. 1 ст. 5 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Щоб таке середовище було безпечним для людини, воно має відповідати юридично встановленим критеріям. Йдеться, зокрема, про систему екологічних, санітарно-протиепідемічних та інших норм, нормативів, вимог, правил, заборон тощо. Так, екологічні нормативи становлять гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, розміщення в ньому відходів, рівні допустимого шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів (ст. 33 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). Санітарні та інші нормативи складають гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому середовищі (воді, повітрі), гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування тощо.

Мета та принципи співпадають з №7 тільки замість НПС підставляємо життя та здоровя людини.