- •1. Екологічна функція держави в сучасних умовах. Концептуально-правові засади національної екологічної політики.
- •2. Раціональне використання природних ресурсів, охорона довкілля та гарантування екологічної безпеки — мета екологічної політики держави.
- •3. Науково-правові концепції взаємодії суспільства і природи. Становлення екологічного права.
- •4. Предмет екологічного права. Поняття та види екологічних правовідносин.
- •5. Поняття і види обєктів екологічного права. Співвідношення обєктів природи та природних ресурсів у системі екологічного права.
- •6. Екологічні системи, природні комплекси, ландшафти як обєкти правового регулювання використання та охорони.
- •7. Навколишнє природне середовище як інтегрований обєкт екологічного права.
- •8.Життя і здоров’я громадян в системі об’єктів охорони екологічного права.
- •9. Принципи, імперативи та пріоритети екологічного права. Функції екологічного права
- •10. Поняття та система екологічного права. Співвідношення екологічного, природоресурсного та природоохоронного права. Співвідношення екологічного права та законодавства.
- •11. Екологічне право як комплексна галузь права, наука та навчальна дисципліна. Місце екологічного права в національній системі права.
- •12. Поняття джерел екологічного права та їх класифікація
- •13. Конституція україни як основне джерело екологічного права
- •14. Зу «про охорону навколишнього природного середовища» як інтегроване джерело екологічного права
- •15. Природоресурсові закони та кодекси як диференційовані джерела екологічного права
- •16. Природоохоронні закони україни як комплексні джерела екологічного права.
- •17. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права.
- •18. Норми техніко-юридичного регулювання в системі джерел екологічного права.
- •19. Джерела права екологічної безпеки та їх співвідношення з джерелами екологічного права.
- •20. Міжнародно-правові акти у системі джерел екологічного права.
- •21. Місце роз’яснень вищих судових інстанцій щодо застосування екологічного законодавства у системі джерел екологічного права.
- •22. Поняття, види та особливості екологічних прав і обов’язків громадян.
- •23. Право громадян на участь у прийнятті екологічно значимих рішень.
- •24. Право громадян на участь у здійсненні природоохоронних заходів.
- •25. Право громадян на здійснення загального та спеціального використання природних ресурсів.
- •26. Поняття та види екологічних прав та обов’язків громадян
- •27. Право громадян на участь у прийнятті екологічно значимих рішень. Право громадян на участь у здійсненні природоохоронних заходів.
- •28. Право громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів
- •29. Особливості реалізації галузевих та міжгалузевих екологічних прав громадян
- •30. Загальні та спеціальні обов’язки громадян у галузі охорони нпс
- •32)Правові форми права власності на природні ресурси
- •33) Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на природні ресурси.
- •34. Форми і методи охорони та захисту права власності на природні ресурси.
- •35. Поняття та види права природокористування
- •36. Принципи та пріоритети права природокористування.
- •37. Об’єктивне та суб’єктивне право природокористування.
- •38. Об’єкти, суб’єкти та зміст права природокористування.
- •39. Підстави виникнення, зміни та припинення права природокористування.
- •40. Значення договорів у виникненні права природокористування. Особливості права орендного природокористування.
- •41. Форми і методи охорони і захисту прав суб’єктів правовідносин природокористування.
- •42. Поняття, загальні та правові ознаки і зміст екологічного управління.
- •43. Види та правові форми екологічного управління.
- •44. Система екологічного управління за законодавством україни.
- •45. Правові засади державного екологічного управління.
- •46. Особливості правового забезпечення самоврядного екологічного управління.
- •47. Правове забезпечення громадського екологічного управління.
- •48. Правове регулювання виробничого екологічного управління.
- •49. Система органів загального й спеціального державного екологічного управління та їх компетенція за законодавством україни.
- •50. Поняття та види законодавчо визначених функцій екологічного управління.
- •51. Екологічне програмування, прогнозування та розробка екологічних програм за законодавством україни.
- •52. Правові засади екологічної стандартизації, нормування та сертифікації.
- •1. Правове регулювання екологічного нормування
- •53. Правова організація здійснення екологічної експертизи та екологічного аудиту. Оцінка впливу на навколишнє природне середовище та стратегічна екологічна оцінка.
- •54. Екологічне ліцензування.
- •55. Екологічний контроль та моніторинг.
- •56. Правові засади екологічного інформаційного забезпечення.
- •57. Державний облік та ведення державних реєстрів екологічно небезпечних видів діяльності та об’єктів за законодавством україни.
- •58. Правові форми розподілу та перерозподілу природних ресурсів.
- •59. Правова організація здійснення ресурсовпорядження (землеустрою, лісовпорядкування та ін.).
- •60. Правове регулювання державного обліку та ведення природоресурсових кадастрів, кадастрів особливо охоронюваних територій та об’єктів, червоної та зеленої книг україни.
- •61. Досудове вирішення спорів у галузі екологічних правовідносин як функція екологічного управління.
- •62. Поняття і юридичні ознаки економіко-правового механізму в галузі екології.
- •63. Склад і зміст економіко-правового механізму в галузі екології. Еколого-економічні правовідносини.
- •64. Правові форми платежів (зборів) у галузі екології. Юридична природа екологічного податку.
- •65. Нормативи платежів (зборів) та ліміти (квоти) у системі економіко-правового механізму в галузі екології.
- •66. Правові засади формування фондів охорони навколишнього природного середовища та їх цільове призначення. Система фінансування природоохоронних заходів.
- •67. Екологічне страхування, екологічний аудит та стимулювання екологічно спрямованої діяльності в системі економіко-правового механізму в галузі екології.
- •68. Поняття юридичної відповідальності в екологічному праві та її правові форми.
- •69. Види та зміст юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •70. Підстави та умови виникнення юридичної відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства. Правові форми профілактики екологічних правопорушень і злочинів.
- •71. Правова характеристика екологічних правопорушень та їх класифікація.
- •72. Особливості адміністративної та дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •73. Кримінальна відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства.
- •76. Роль судових інстанцій у застосування норм про юридичну відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства.
27. Право громадян на участь у прийнятті екологічно значимих рішень. Право громадян на участь у здійсненні природоохоронних заходів.
На відміну від права на безпечне для життя та здоров'я довкілля інші екологічні права мають характер похідних від нього та реалізуються з метою його забезпечення. Так, право громадян на участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи (п. «є» ст. 9 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища») передбачає різні форми його реалізації, що належать до участі громадян у проведенні громадської екологічної експертизи.
Ця експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань (ст. 16 Закону України «Про екологічну експертизу»).
Правові засади залучення громадян до обговорення матеріалів планування, будівництва та/або реконструкції різних об'єктів, у тому числі об'єктів підвищеної небезпеки, визначені й законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про об'єкти підвищеної небезпеки».
Згідно зі ст. 11 Закону «Про екологічну експертизу» участь громадськості в процесі екологічної експертизи здійснюється у формах:
виступів у засобах масової інформації;
подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендаций;
включения представників громадськості до складу експертних комісій, груп по проведению екологічної експертизи.
Це означає, що:
1) громадяни можуть самостійно проводити екологічну експертизу (саме через це така форма екологічної експертизи називається громадською);
2) з метою врахування громадської думки суб'єкти екологічної експертизи зобов'язані організовувати публічні слухання або відкриті засідання (організація громадських слухань щодо запланованих проектів, які підлягають державній екологічній скспертизі);
3) представники громадськості можуть бути включені до складу експертних комісій при проведенні державної екологічної експертизи.
Громадська екологічна експертиза об'єктів може проводитись перед державною експертизою, одночасно з нею, після її проведення, тобто у будь-який час, коли виникає інтерес у громадськості для визначення оцінки впливу об'єкта на навколишнє природне середовище.
3 метою інформування населення та узгодження дій з іншими об'єднаннями громадян суб'єкти громадської екологічної експертизи оголошують через засоби масової інформації заяву про проведення гром екологі експертизи, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до участі в експертизі, об'єкт екологічної експертизи, строки її проведення.
3 метою врахування вимог Орхуської конвенції(або як ще її назив - Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля )щодо всебічного сприяння участі громадськості в прийнятті рішень доцільно захищати в судовому порядку відмови засобів масової інформації від опублікування заяви про проведения громадської екологічної експертизи, якщо така відмова недостатньо обгрунтована.
Заява про проведення громадської екологічної експертизи подається також до відповідної ради, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи (ст. 41 Закону «Про екологічну експертизу») та виступає гарантією того, що громадським експертам буде надано повне сприяння у проведенні експертизи, ніхто не втрутиться у процес їх перевірки будь-яких об'єктів тощо (статті 28—30 ЗУ «Про екол експ»). Тому відповідна рада, орган державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи повинні формально прийняти таку заяву, погодитися на проведення громадської екологічної експертизи, сприяти у її проведенні. Залишення заяви про проведення громадської екологічної експертизи без розгляду, незадоволення заявних вимог, відмова у проведенні громадської екологічної експертизи може бути оскаржено до суду, до органів прокуратури. Оскарженню підлягають і інші протиправні дії: незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної експертизи; надання свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об'єктів екологічної експертизи; порушення порядку проведения екологічної експертизи (статті 33—46, 50 ЗУ «Про екол експ»).
ч.2 ст. 42 ЗУ «Про екол експ»). передбачає, що висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися при проведенні державної екологічної експертизи, а також органами, що приймають рішення про реалізацію об'єкта експертизи. Проте з урахуванням вимог Орхуської конвенції, а також статті 11 ЗУ «Про екол експ» висновки гром екол експертизи як відповідна форма громадської думки щодо об'єкта експертизи обов'язково мають бути враховані при прийнятті остаточного рішення щодо такого об'єкта.