21. Місце роз’яснень вищих судових інстанцій щодо застосування екологічного законодавства у системі джерел екологічного права.

Так, Шемшученко Ю.С. зазначає, що судова практика, не будучи джерелом екологічного права, водночас відіграє позитивну роль у правильному його застосуванні

Рішення КСУ щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України, згідно зі ст. 150 Конституції України, є обов’язковими до виконання на території України; такі рішення не можна віднести до судових прецедентів, тому що це не рішення у конкретній справі, а тлумачення норм Конституції чи законів України; хоча такі тлумачення не повинні творити нових норм права, часто офіційні тлумачення КСУ містять нові норми, що регулюють правовідносини

Ст..45 ЗУ Про судоустрій та статус суддів 2010. До повноважень Пленуму Верховного суду входить тлумачення Конституції та законів.

Судові рішення мають допоміжний, тлумачний, роз’яснюючий характер. Дійсно такі роз’яснення у сфері законодавчого регулювання охорони довкілля (зокрема, Постанова Пленуму Верховного суду України від 10.12.2004 р. No 17 "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля"; Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 р. No 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"), сприяють одноманітному застосуванню відповідних законів судами України. Одначе, вони не містять нових правових норм, а надають тлумачення чинних нормативно-правових актів. При цьому роз’яснення не повинні суперечити чинним законам, вони не можуть змінити чи відмінити закон, виробляються на основі тих норм, що існують, а не на своїй суб’єктивній волі судовим органом.

Очевидно, що такі роз’яснення мають підзаконний, правозастосовчий характер і не можуть розглядатися як джерела права. Не є джерелами екологічного права й постанови Пленуму Верховного Суду України, у яких містяться роз’яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства

Роз’яснення з питань застосування екологічного законодавства, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, мають очевидну правозастосовчу спрямованість, оскільки призначені для вироблення єдиної практики застосування еколого-правових норм. Ці роз’яснення не можуть змінити закон, навіть й тоді, коли та чи інша норм уточнюється. Адже таке уточнення не може виходи за межі цієї норми й тільки з урахуванням інших нормативно-правових положень, що стосуються відповідного питання. В літературі іноді наполягається на включенні до відповідного законодавства припису про рекомендаційний характер роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, щоб зняти усі питання щодо віднесення їх до джерел права.

Судова практика інших судових органів, хоч і має позитивний вплив на застосування законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища, не може визнаватися джерелом екологічного права.

22. Поняття, види та особливості екологічних прав і обов’язків громадян.

Поняття екологічних прав громадян - сукупність юридичних можливостей і засобів, які спрямовані на задоволення потреб громадян у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.

Особливостi екологiчних прав громадян:

• Належнiсть до конституцiйних прав людини

• Комплексна правова категорiя, яка охоплює систему екологiчних прав.

Два аспекти екологiчних прав громадян Об'єктивне право - сукупнiсть правових норм, що утворюють комплексний мiжгалузевий iнститут екологiчного права Суб'єктивне право- сукупнiсть повноважень фiзичних осiб в галузi екологiї.

Види екологiчних прав громадян Украєни:

• Абсолютні та відносні

• За способом закріплення: конституційні, встановлені законодавством, підзаконними актами, міжнародними актами

• Природні права та позитивні права

• За формою реалізації : індивідуальні, колективні

• За характером інтересу: майнові, немайнові

• За характером права: еколого-політ, еколого-економ, соціальні, культурні.

Конвенція Європейської Економічної Комісії ООН "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля", прийнята 25 червня 1998 року у м. Оргусі (Данія). Конвенція ратифікована Україною 6 липня 1999 року. Оргуська конвенція визначила три основних екологічних права, що розглядаються як важливі чинники у становленні демократії:

1) доступ громадськості до екологічної інформації;

2) участь громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля;

3) доступ громадськості до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.

Екологічні права громадян належать до конституційних прав людини (ст. 50 Конституції України).Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

ЗУ “Про ОНПС” Кожний громадянин України має право на:

а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;

в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

е) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

ж) одержання екологічної освіти;

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

и) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Ст.66 КУ закріпила обвязок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані їм збитки

Загальні обов’язки передбачені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»:

• берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства;

• здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів природовикористання;

• не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

• вносити плату за спеціальне природокористування;

• сплачувати штрафи за екологічні порушення.

Спеціальні зобов'язання громадян, передбачені системою екологічного законодавства, які випливають із умов права власності на природні ресурси, природокористування та реалізації громадянами екологічно небезпечної діяльності:

Спеціальні обов’язки поділяються на майнові і немайнові.

Обов'язки майнові:

• своєчасно вносити плату за забруднення навколишнього природного середовища та понадлімітне використання природних ресурсів;

• ефективно використовувати природні ресурси, здійснювати комплекс заходів щодо їх відновлення;

• проводити заходи щодо попередження негативного впливу діяльності на стан навколишнього природного середовища (забруднення, засмічення тощо).

Обов 'язки немайнові:

• одержувати дозволи на здійснення діяльності, спроможної негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;

• передавати екологічно небезпечні об'єкти на екологічну експертизу;

• надавати органам екологічного контролю відомості про характер екологічно небезпечної діяльності;

• здійснювати первинний облік використання природних ресурсів, викидів та скидів у навколишнє природне середовище;

• погоджувати свою діяльність з іншими суб'єктами, якщо вона спроможна потенційно шкодити здоров'ю людини і природним ресурсам;

• оволодівати екологічними знаннями і практичними навичками щодо їх реалізації;

• виконувати розпорядження органів екологічного контролю тощо.

Порушеннч встановлених у зак-ві обов’язків тягне застосування заходів юридичної відповідальності до винних осіб.